Рішення № 33054206, 19.08.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10350/13-ц

Провадження № 2/344/4473/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участю представника позивача Длугоша І.І., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP73800063 від 08.07.2006 року, посилаючись на те, що відповідач отримав у позивача кредит в розмірі 7993 грн. 68 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 75399 грн. 35 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив. В своїх поясненнях вказав, що його довіритель свої зобов'язання справді не виконував належним чином, однак позивачем пропущено загальний та спеціальний строк позовної давності, у зв'язку із чим просив у позові відмовити. Також не погодився із стягнення із відповідача неустойки, оскільки банком не надано доказів, на підтвердження розміру збитків, які позивач зазнав внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 08 липня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", назву якого змінено на ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № DNH4KP73800063, за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 7993 грн. 68 коп. Умовами кредитного договору встановлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, який становить 25,08 % на рік. Кінцевий термін повернення 08.07.2009 року включно.

Підписавши заяву позичальника ОСОБА_3 погодився, що вона разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір.

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам визначено обов`язок позичальника погашати кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в строки визначені договором.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 систематично порушував строки сплати кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № DNH4KP73800063 від 08.07.2006 року (а.с.3,4).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Позивачем станом на 18.05.2013 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № DNH4KP73800063 від 08.07.2006 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача ОСОБА_3 за кредитними зобов'язаннями в сумі 75399 грн. 35 коп., а саме: заборгованість за кредитом - 7453 грн. 25 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 27134 грн. 81 коп., пеня - 36744 грн. 65 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3566 грн. 64 коп.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачем не представлено суду.

В даній справі відповідач ОСОБА_3 просив про застосування позовної давності, мотивуючи тим, що кінцевий термін повернення кредиту - 09 липня 2013 року. Вважає, що вказана дата є днем початку перебігу строку позовної давності, а тому просить в позові відмовити, оскільки банк звернувся в суд поза межами загального та спеціального строку позовної давності.

Однак суд з даним твердженням погодитись не може та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З п.2.4.5.8 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам вбачається що строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу по кредиту, відсотках за користування Кредитом, винагород, неустойки, пені, штрафів встановлюється в Додаткових положеннях Умов та правил.

Відповідно до п.1.7.31 Додаткових положень строк позовної давності відносно вимог про повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагород, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

Таким чином, встановлено, що банк збільшив встановлений законом строк загальної та спеціальної позовної давності до 50 років, на що у відповідності до п.2.4.5.8 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» та п.1.7.31 Додаткових положень відповідач підписуючи договір погодився.

Суд критично відноситься до доводів представника відповідача відносно не ознайомленості його довірителя ОСОБА_3 із умовами кредитування, оскільки із підписаної ОСОБА_3 заяви позичальника вбачається, що він як споживач кредитних послуг позивача ознайомлений та згідний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, які були надані йому у письмовій формі. Своїм підписом підтвердив факт про надання йому інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Підтвердив, що отримав оригінал кредитного договору та виразив свою згоду, що заява позичальника разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та Банком кредитно-заставний договір.

В судовому засіданні представник відповідача заявив про незгоду із розміром неустойки, нарахованої позивачем. Вирішуючи дане клопотання суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень викладених в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З розрахунку заборгованості проведеним позивачем вбачається, що відповідач регулярно погашав заборгованість за кредитним договором. Суд вважає таку обставину істотною.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов справедливості та розумності, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, зменшивши розмір неустойки (пені та штрафу) і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 588 грн. 06 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7453 грн. 25 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 27134 грн. 81 коп.

За змістом до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом до ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 259, 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 551, 611, 612, 627, 638, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код 14360570 - 34 588 грн. 06 коп. (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 06 коп.) заборгованості за кредитним договором № DNH4KP73800063 від 08.07.2006 року, та на рахунок 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 - 345 грн. 88 коп. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 19 серпня 2013 року

Суддя Бабій О.М.