Постанова № 33051565, 19.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.08.2013р. справа №913/1191/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Пеленова О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивачів: не з'явились;

від відповідача: Жолтіков М.С. - директор;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2013р. (повний текст від 18.06.2013р.) у справі №913/1191/13 (суддя Семендяєва І.В.)

за позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі: 1) Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, 2) Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Дерземагентства у Луганській області, м. Луганськ

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Луганська звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі 1) Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, 2) Луганської міської ради, м. Луганськ, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ, про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996р., реєстрація 19.04.1996р. №1411, зі змінами до нього, укладеного з ТОВ «Ремонтно-будівельне управління №1» відносно земельної ділянки площею 0,0181га під розміщення виробничих будівель заводу, а саме, просив:

- викласти п. 2.1 розділу 2 «Плата за землю» договору у новій редакції: « 2.1 Годовая арендная плата устанавливается в размере земельного налога с применением к нему договорного коэффициента 3»;

- доповнити розділ 2 «Плата за землю» договору новим пунктом 2.2 наступного змісту: « 2.2 Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарних дней, следующих за последним календарным днем отчетного месяца на расчетный счет, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе»;

- в абзаці 4 п.п. а) пункту 3.1. розділу 3 «Права и обязанности сторон» слова: «экономической оценки земель» змінити на слова «нормативной денежной оценки земель г. Луганська»;

- викласти абзац 11 п.п. б) п. 3.2 розділу 3 «Права и обязанности сторон» в новій редакції: «Своевременно вносить обусловленную договором арендную плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определенные данным договором на право временного пользования землей (в том числе на условиях аренды), с арендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки».

Рішенням від 13.06.2013р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши такий висновок вмотивованим посиланням прокурора на приписи ст.ст. 129, 288 ПК України, встановленою чинним земельним законодавством можливістю зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони, а також тим, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру цієї плати, встановленої умовами договору.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2013р. у справі №913/1191/13.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що по-перше, текст оскаржуваного рішення містить помилки у розмірі площі орендованої відповідачем земельної ділянки, крім того, спірний договір №1411 від 11.04.1996р. втратив юридичну силу у зв'язку з його розірванням за згодою сторін, а у відповідача мається державний акт на право користування землею, зареєстрований з №941.

За твердженням скаржника, судом невмотивовано прийнято до уваги рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2012р. у справі №19/5014/1670/2012(18/163/2011), оскільки матеріали зазначеної справи містять сфальсифіковані позивачем відомості. До того ж, як зазначає заявник апеляційної скарги, у його власності знаходиться об'єкт нерухомості площею 31кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1м, що також підтверджує безпідставність вимог прокурора про внесення відповідних змін до спірного договору, а за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1 позивачем було зареєстровано підприємство ТОВ «Лугремстрой-альянс». Тобто, за висновком апелянта, земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1 згідно договору №1411 від 11.04.1996р., відповідач у користуванні на умовах оренди не має.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для відмови у задоволенні позову, а отже - скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

16.08.2013р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив позивачів на апеляційну скаргу, в якій останні вважають викладені в ній доводи необґрунтованими, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивачів та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.08.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.1996р. між Виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1» було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 19.04.1996р. за №1411 Луганської обласної ради народних депутатів), за умовами якого позивач-1 зобов'язався надати, а відповідач - прийняти у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,8181га на умовах оренди строком на 49 років для розміщення виробничих будівель та споруд по вул. Краснодонській, 1.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку щомісячно рівними долями.

У відповідності до абз.4 п.п.а) п.3.1 договору, виконком Луганської міської ради має право змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Серед обов'язків землекористувача, визначених п.п. б) п.3.2 договору, є обов'язок своєчасного внесення обумовленої договором плати за землю, та сторонами узгоджено, що за несвоєчасне внесення плати за землю стягується пеня у розмірі 0,2% від суми недоїмки за кожний день прострочення.

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Луганської області від 21.08.2003р. у справі №15/171пн, яким встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради №56/1 від 02.02.2001р. ТОВ «РБУ №1» було припинено право тимчасового довгострокового користування на умовах оренди земельними ділянками за адресою: вул. Краснодонська, 1, та надано останньому зазначені земельні ділянки у постійне користування. Проте, зазначеним рішенням господарського суду Луганської області від 21.08.2003р. у справі №15/171пн рішення ВК Луганської МР №56/1 від 02.02.2001р. було визнано недійсним.

В подальшому, додатковою угодою від 11.04.2006р. сторони внесли зміни до п.1.1 договору в частині визначення площі орендованої земельної ділянки в розмірі 0,2410га.

Крім того, 04.11.2011р. між Луганською міською радою та ТОВ «Ремонтно-будівельне управління №1» було укладено договір про внесення змін до вищевказаного договору №1411 від 19.04.1996р., відповідно якого змінено площу орендованої земельної ділянки з 0,2410га на 0,0181га. Зазначена додаткова угода зареєстрована відповідним органом 14.12.2011р. за №441010004000672.

В матеріалах справи також наявне рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2012р. у справі №19/5014/670/2012(18/163/2011) за позовом ВК Луганської міської ради, Луганської міської ради, до ТОВ «РБУ №1» про стягнення 24 258,71грн. заборгованості з орендної плати за землю та пені згідно договору №1411 від 11.04.1996р. В ході розгляду даної справи господарський суд Луганської області дійшов висновку про чинність договору оренди землі від 11.04.1996р., оскільки сторонами не укладався в письмовій формі договір про розірвання спірного договору оренди землі, крім того, сторонами вносились до вказаного договору зміни, а дії сторін свідчать про виконання його умов. Із зазначеним висновком погодився і Донецький апеляційний господарський суд у постанові від 26.09.2012р.

Згідно з матеріалами справи, листом №И01/03-13/5703/0/2-12 від 25.09.2012р. позивач-2 звертався до ТОВ «Ремонтно-будівельне управління №1», повідомляв про умови ст. 288 Податкового кодексу України, прийняття Луганською міською радою рішення №9/12 від 27.05.2011р., яким регулюється порядок встановлення розміру орендної плати за землю при передачі земельних ділянок в оренду та при внесенні змін до вказаних рішень та до договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати в залежності від видів діяльності, які здійснюються на земельній ділянці, та зазначав про необхідність внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 11.04.1996р. №1411 зі змінами до нього в частині розміру орендної плати за землю, для приведення його у відповідність до вимог діючого законодавства та нормативно-правових актів Луганської міської ради. До зазначеного листа позивачем було додано проект договору про внесення змін, в якому пропонувалось змінити п.2.1 договору, доповнити договір п.2.2, змінити абз.4 п.п. а) п.3.1 договору та абз.11 п.п. б) п. 3.2 договору.

У відповідь, листом №2 від 03.01.2013р. відповідач відмовився від підписання відповідної додаткової угоди з посиланням на противоправні дії позивача, фальсифікацію документів та перевищення повноважень.

Вищевикладене зумовило звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради.

Як зазначалось вище, господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент направлення пропозиції про внесення відповідних змін), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Луганська міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

27.05.2011р. Луганською міською радою було прийнято рішення №9/12, яким визначено, що при прийнятті міською радою рішень про передачу фізичним та юридичним особам в оренду земельних ділянок та при внесенні змін до вказаних рішень та договорів оренди землі щодо зміни розміру річної орендної плати, розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосуванням до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку) передбачений Податковим кодексом України та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Таким чином, за висновком судової колегії, пункт 2.1 розділу «Плата за землю» укладеного між сторонами договору №1411 від 11.04.1996р. не відповідає вимогам чинного земельного законодавства та вказаному нормативно-правовому акту Луганської міської ради в частині визначення розміру річної орендної плати.

Крім того, статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині доповнення спірного договору пунктом 2.2 наступного змісту: «Годовая арендная плата за землю уплачивается арендатором в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарних дней, следующих за последним календарным днем отчетного месяца на расчетный счет, реквизиты которого арендатор уточняет у арендодателя или в уполномоченном им органе», а також викладення абз. 11п.п. б) п. 3.2 договору в новій реакції: «Своевременно вносить обусловленную договором арендную плату за землю. В случае невнесения арендной платы в сроки, определенные данным договором на право временного пользования землей (в том числе на условиях аренды), с арендатора взимается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки» відповідають вимогам чинного земельного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині внесення змін до абз. 4 п.п. а) п. 3.1 договору в частині заміни слів «економічної оцінки земель» на «нормативної грошової оцінки земель міста Луганська», апеляційний господарський суд зазначає, що Законом України «Про оцінку земель» передбачено такий вид оцінки земельних ділянок як нормативна грошова оцінка. Пунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України також передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з матеріалами справи, Луганська міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте отримала від ТОВ «РБУ №1» відмову.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги про внесення змін у п. 2.1, абз.4 п.п. а) п.3.1, абз. 11п.п. б) п. 3.2 договору №1411 від 11.04.1996р., а також доповнення його пунктом 2.2 відповідного змісту обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2013р. у справі №913/1191/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Висновки заявника апеляційної скарги про припинення дії договору від 11.04.1996р. №1411 спростовуються наявними в матеріалах справи рішеннями господарського суду Луганської області від 21.08.2003р. у справі №15/171пн, від 04.07.2012р. у справі №19/5014/670/2012(18/163/2011) та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012р. Посилання останнього на відсутність спірної земельної ділянки у його користуванні також спростовуються матеріалами справи, а саме - рішенням ВК Луганської МР №102/4 про присвоєння нової адреси об'єкту нерухомого майна, за умови, що доказів внесення змін до спірного договору в частині адреси розташування земельної ділянки до матеріалів справи не надано. Відсутні в матеріалах справи і докази письмового вирішення питання щодо відмови відповідача від права користування спірною земельною ділянкою та її повернення позивачу у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Щодо посилань заявника на помилки у тексті оскаржуваного рішення, апеляційний господарський суд зазначає, що вони не зачіпають змісту та ніяким чином не впливають на загальний вірний висновок суду про задоволення заявленого позову у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, мають характер необґрунтованих припущень, спростовуються приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2013р. (повний текст від 18.06.2013р.) у справі №913/1191/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління №1», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2013р. (повний текст від 18.06.2013р.) у справі №913/1191/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М М'ясищев

Надруковано примірників - 9

1-у справу

2-позивачам

1-відповідачу

1-третій особі

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС