Рішення № 33051351, 13.08.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/7385/13-ц

Номер провадження 2/123/2691/2013

13.08.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

Головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Селезньовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Сімферопольського міського управління юстиції про припинення спільної сумісної власності та виділ частки в натурі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначає, що відповідно до договорів від 17.10.2000 року, 09.11.2000 року та 19.09.2001 року йому на праві власності належить 63/100 часток квартири загального заселення АДРЕСА_2 та в цілому квартира загального поселення АДРЕСА_1. Відповідачі є співвласниками суміжних квартир. При цьому у спільній власності його та відповідачів по справі, як місця загального користування квартир № АДРЕСА_3. АДРЕСА_4. АДРЕСА_2. АДРЕСА_1, залишилися наступні приміщення: передпокій (коридор) III площею 2,6 кв.м., передпокій (коридор) V площею 3,7 кв.м., кухня VII площею 22,7 кв.м.

Між сторонами, як власниками вказаних квартир, склався певний порядок їх використання, у тому числі на підставі проведених ним, позивачем, реконструкції горищного приміщення з облаштуванням мансарди над квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 24.06.2003 (акт державної технічної комісії з прийомки в експлуатацію затверджено рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 10.03.2006 № 674) та розділу кухні загального користування квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 28.08.2001 № 185, у його користуванні, як власника 63/100 часток квартири АДРЕСА_2 та в цілому квартири АДРЕСА_1, знаходяться ? частка передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., 1/3 частка передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м., частка кухні VII площею 8,5 кв.м.

Порядок користування вказаними приміщеннями визнаний сторонами, але частка вказаного майна у загальному майні, що перебуває у спільній сумісній власності власників квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 не є рівною по відношенню до часток інших співвласників .

Позивач вважає, що у зв'язку з тим, що проведена ним реконструкція квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_1 прийнята до експлуатації згідно з зареєстрованою 02.01.2013 за № КР14212523639 Інспекцією ДАБК в АР Крим декларацією про готовність об'єкта експлуатації, яка відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для оформлення права власності на об'єкт, але він позбавлений можливості оформити права власності на нього, оскільки приміщення передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м. та кухня VII площею 8,5 кв.м. досі перебуває у спільній власності його та відповідачів по справі.

Тому останній просить припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, на приміщення передпокою (коридору) III площею 2,6 кв.м., передпокою (коридору) V площею 3,7кв.м., кухні VII площею 22,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1, виділити йому на право власності ? частку

передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., 1/3 частку передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м. та частку кухні VII площею 8,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову не заперечували, просили вирішити його на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не явився, про дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд зі згоди сторін, що явилися, вважає за можливим розглянути справу за їх відсутності, по доказах що є в наявності в матеріалах справи.

Представник третьої особи - КРП «СМБРТІ» в судове засідання не явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Третя особа - Реєстраційна служба Сімферопольського МУЮ, будучі належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання не явилася, причини неявки чуду не повідомила.

Враховуючі, що явка представників третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх.

Вислухав сторони, що явилися, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 57 ЦПК України, передбачено, що доказами по справі є будь які фактичні данні, на підставу яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини які мають значення для вирішення справи, ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказах, речових доказах, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаються одні та відхиляються інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказане положення також закріплено і ст. 60 ч. 4 ЦПК України.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору дарування від 17 жовтня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори за реєстровим номером - 1787, ОСОБА_1 отримав в дар від ОСОБА_7 квартиру загального заселення АДРЕСА_2 ( ас.5).

У відповідності до договору обміну часток квартир від 09.11.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори за реєстровим номером - 2038, ОСОБА_1 обміняв належні йому 37/100 часток квартири загального заселення АДРЕСА_2 на належні ОСОБА_8 52/100 частки квартири загального заселення АДРЕСА_1 за тією ж адресою ( ас.6).

19 вересня 2001 року на підставі договору дарування посвідченого приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу за реєстровим номером - 4492, ОСОБА_1 отримав в дар від ОСОБА_8 48/100 часток квартири загального заселення АДРЕСА_1 ( ас.7).

Таким чином, на підставі зазначених вище договорів, позивач - ОСОБА_1 має у власності 63/100 часток квартири загального заселення АДРЕСА_2 та в цілому квартиру загального поселення АДРЕСА_1.

Відповідачі є співвласниками суміжних квартир, а саме: ОСОБА_2 є власником квартири загального заселення АДРЕСА_3; ОСОБА_3 - ? частки квартири АДРЕСА_4; ОСОБА_5 - ? частки квартири АДРЕСА_4; ОСОБА_4 - 37/100 часток квартири АДРЕСА_2. При цьому позивач та відповідачі мають у сумісній власності місця загального користування квартир АДРЕСА_3 АДРЕСА_4. АДРЕСА_2. АДРЕСА_1, а саме: передпокій (коридор) III площею 2,6 кв.м., передпокій (коридор) V площею 3,7 кв.м., кухня VII площею 22,7 кв.м.

Позивач стверджує, що він здійснив реконструкцію горищного приміщення з облаштуванням мансарди над квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 24.06.2003року № 129/1 (акт державної технічної комісії з прийомки в експлуатацію затверджено рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 10.03.2006 № 674) та розділ кухні загального користування квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 28.08.2001 № 185 , внаслідок якої у його користуванні, як власника 63/100 часток квартири АДРЕСА_2 та в цілому квартири АДРЕСА_1, знаходяться ? частка передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., 1/3 частка передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м., частка кухні VII площею 8,5 кв.м., на які просить визнати за ним право власності, посилаючись на норми ст.. ст.. 364,369,370,372 ЦК України.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачу надавалося право на проведення переобладнання лише горищного приміщення з облаштуванням мансарди над квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 24.06.2003року № 129/1 та рішення виконавчого комітету Сімферопольської райради від 10.03.2006 року № 675, яким затверджено акт державної технічної комісії з прийомки в експлуатацію завершеного реконструкцією зазначеного вище горищного приміщення від 24.02.2006 року ( ас. 11-13).

Проведена ним реконструкція квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в квартиру АДРЕСА_1 з приводу переобладнання горищного приміщення з облаштуванням мансарди прийнята до експлуатації згідно з зареєстрованою 02.01.2013 за № КР14212523639 Інспекцією ДАБК в АР Крим декларацією про готовність об'єкта експлуатації, яка відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для оформлення права власності на об'єкт.

Проте, позивач стверджує, що він позбавлений можливості оформити права власності на нього (переобладнання), оскільки приміщення передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м. та кухня VII площею 8,5 кв.м., які він також реконструював на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя від 28.08.2001 № 185, внаслідок чого у його користуванні, як власника 63/100 часток квартири АДРЕСА_2 та в цілому квартири АДРЕСА_1, знаходяться ? частка передпокою (коридору) III площею 1,3 кв.м., 1/3 частка передпокою (коридору) V площею 1,2 кв.м., частка кухні VII площею 8,5 кв.м. досі перебуває у спільній власності його та відповідачів по справі.

Суд не може погодитися з такою думкою позивача виходячи з наступного, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя від 28.08.2001 № 185, позивачу було дозволено об'єднати належні йому на праві власності 63/100 часток квартири АДРЕСА_2 та в цілому квартири АДРЕСА_1, в одну, без надання дозволу на реконструкцію місць загального користування співвласників квартири АДРЕСА_3 АДРЕСА_4. АДРЕСА_2. АДРЕСА_1 (ас.8).

Більш того, той факт, що така реконструкція була проведена без відповідного дозволу підтверджується повідомленням КРП «Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 06.07.2012 року зі змісту якого вбачається, що з урахуванням самовільно приєднаних до квартири АДРЕСА_1 місць загального користування її загальна площа становить 151,7 кв.м., при цьому житлова 77,3 кв.м. ( а.с.14).

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК, ст. 152 ЖК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і пра вил експлуатації будинку.

Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог п. 1.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комі тету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 р. для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орен дар) приміщення за згодою його власника подають до органу місце вого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування. У разі необхідності можуть подаватися такі документи, як згода власників, співвласників (наймачів) або уповно важених ними осіб на переобладнання або перепланування примі щень, що перебувають у їх спільній власності.

Суду не надано доказів того, що позивач отримав дозвіл у встановленому законом порядку на проведення переобладнання місць загального користування, які перебувають у спільній власності сторін по справі.

У відповідності до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що перебуває у спільній сумісній власності, володіють, користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Приписами статті 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно зі статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню

Зі змісту наведених вище норм Закону вбачається, що сторони по справі є співвласниками місць загального користування власників квартир АДРЕСА_3 АДРЕСА_4. АДРЕСА_2. АДРЕСА_1, а саме: передпокою (коридор) III площею 2,6 кв.м., передпокою (коридор) V площею 3,7 кв.м., кухні VII площею 22,7 кв.м. в рівних частках. Домовленості щодо передачі у власність позивача більшої частки немає, зворотного суду не доведено. Позивач з власної ініціативи самовільно провів переобладнання місць загального користування внаслідок чого збільшив площу власної квартири.

Визначити, чи відповідає та частка спільної сумісної власності, яку позивач приєднав до власної квартири, його частці у спірній сумісній власності без проведення відповідного дослідження, яке потребує спеціальних пізнань, не надається можливим. Представник позивача, відповідного клопотання, не дивлячись на зауваження на цьому суду, не заявляв. Тому справа розглянута на підставі доказів, що маються в наявності.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які посилаються як на підстави своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що переобладнання спірних приміщень було проведено позивачем самочинно, суду не було надано доказів зворотного, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 364,369,370,372,383 ЦК України, ст. 152 ЖК України, керуючись ст..ст. 1, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Реєстраційна служба Сімферопольського міського управління юстиції про припинення спільної сумісної власності та виділ частки в натурі відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.