Рішення № 33051223, 13.08.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2013 р.Справа № 921/783/13-г/17Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", м. Тернопіль

про стягнення 291264,92 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: Завойська Т.В., начальник юридичного відділу, довіреність № 9 від 07.05.13р.;

відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність клопотань сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ, звернувся 25.07.2013р. (згідно штампу на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", м. Тернопіль, про стягнення 306242,57 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №56 від 25.01.2006 року, в тому числі 260675,40 грн. основного боргу, 21842,92 грн. інфляційних нарахувань та 23724,25 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовується копією договору поставки №56 від 25.01.2006 року з специфікаціями від 01.04.2010р. та від 15.07.2010р. до нього; копією гарантійного листа; копіями рахунків-фактур від 30.03.2010р., 14.07.2010р.; копіями видаткових накладних №10026від 26.06.2010р. та №11250 від 03.08.2010р.; копіями виписок по банківському рахунку позивача за 13.04.2010р., 30.05.2012р., 06.09.2012р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.08.2013р.

До початку судового засідання позивачем надано письмові пояснення №288 від 08.08.2013р. щодо нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних згідно яких зменшено інфляційні нарахування до 12032,92 грн. та 3% річних - до 18556,60 грн.

У зв'язку з цим, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог №289 від 12.08.2013р., згідно якої, спираючись на проведений Товариством перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з періоду прострочки: з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., просить стягнути з відповідача 260675,40 грн. основного боргу, 12032,92 грн. інфляційних нарахувань та 18556,60 грн. - 3% річних, а всього: 291264,92 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає правам сторони, визначеним ст. 22 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, відтак розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.

Позивач згідно наданих пояснень в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи відповідачем подано клопотання (вх. №13753 від 09.08.2013р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням свого представника до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи вважає, що останнє не підлягає до задоволення з таких підстав.

Обставиною, що зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з урахуванням також підстав, зазначених у ст. 77 ГПК України. Вказані підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законодавством права на відкладення розгляду справи.

Тому, з врахуванням приписів с. 77 ГПК України, беручи до уваги, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою в судовому засіданні, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, правом представляти інтереси юридичної особи згідно ст. 28 ГПК України наділені також керівні органи (керівники) підприємств суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

25 січня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", як Постачальником та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільський радіозавод "Оріон", як Покупцем, укладено договір поставки № 56 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця у визначені договором строки комплектуючі вироби, комплекти комплектуючих для виготовлення переносних р/с "Кордон Н", перевізних р/с "Кордон А", стаціонарних р/с "Кордон С", ГЗП з запрограмованими процесорами, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені в Специфікації (Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити Товар, на умовах, визначених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору у специфікації зазначається найменування Товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Специфікація є невід'ємною частиною Договору.

Пунктами 2.1., 2.3, 2.4., 2.6. Договору визначено, що строк поставки зазначається в специфікації. Постачальник має право на поставку товару партіями. Базисні умови поставки - СРТ м. Тернопіль (Інкотермс - 2000). Якщо інше не зазначено в Специфікації, приймання товару здійснюється Покупцем у відповідності з Інструкціями Держарбітражу СРСР П-6 від 15.06.1965р. та П-7 від 25.04.1966р. Постачальник є таким, що виконав умови щодо поставки Товару з дати передачі Товару перевізнику; датою поставки Товару є дата, що вказана у вантажній декларації (реєстрі відправлення).

Пунктом 7.1. Договору сторонами погоджено строк дії договору - два календарних роки з дня його підписання сторонами. У випадку, якщо жодна сторона за один місяць до закінчення строку договору не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжити договір, строк дії договору вважається продовженим на один календарний рік, і так кожен наступний строк, без обмеження кількості строків.

У відповідності до укладених та підписаних сторонами специфікацій №1/10 від 01.04.2010р. (на суму 190440,00 грн.) та від 15.07.2010р. (на суму 283176,00 грн.) погоджено поставку Покупцю передбачених п.п 1.1. Договору товарів на загальну суму 473616,00 грн.

Згідно гарантійного листа без номеру та дати Покупець просив поставити йому товар за рахунком-фактурою №10435 від 14.07.2010р. (на суму 283176,00 грн.) та гарантував оплату отриманого товару в строк до 31.12.2010р.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно видаткових накладних №10026 від 25.06.2010р. (на суму 190440,00 грн.) та №11250 від 03.08.2010р. (на суму 283176,00 грн.), передав, а відповідач прийняв зазначений у накладних товар на загальну суму 473616,00 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників відповідача на зазначених накладних, довіреностями на отримання ТМЦ №в-065 від 08.04.2013р., №163 від 22.10.2012р., №154 від 17.10.2012р., від 20.10.2012р., №83 від 19.10.2012р., №в-065 від 08.04.2013р. та не заперечено відповідачем належними та допустимими доказами.

Умовами укладених договорів (розділ 3) сторони також визначили ціну товару та порядок проведення оплати за поставлений Товар.

Так, у відповідності до п. 3.1. ціна кожної одиниці товару вказана в Специфікації і виражається в гривні.

Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару (партії товару) після його отримання, але не пізніше 5 днів з дати поставки Товару (партії товару) безготівковим розрахунком шляхом перерахування платіжним дорученням вартості поставленого товару (партії товару) на поточний рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).

Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення повної оплати отриманого ним товару згідно договору поставки №56 від 25.01.2006р.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави дійти висновку, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" свої зобов'язання по договору виконало в повній мірі, здійснивши поставку товару в строк, передбачений в рахунках-фактурах № 4713 від 30.03.2010р. та №10435 від 14.07.2010р., однак відповідач порушив договірні зобов'язання, не провівши оплати в повному обсязі за отриманий товар згідно видаткових накладних №10026 від 25.06.2010р., №11250 від 03.08.2010р. та рахунків-фактур у строк, передбачений п. 3.4. договору, внаслідок чого станом на 17.07.2013р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача згідно Договору поставки №56 від 25.01.2006р. становить 260675,40 грн. (з урахуванням часткової оплати за товар в загальній сумі 212940,60 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача за 13.04.2010р. (на суму 166993,20 грн.), 30.05.2012р. (на суму 100830,48 грн.), 06.09.2012р. (на суму 100000,00 грн.) та з урахуванням сплати відповідачем заборгованості за товар, згідно виставлених позивачем рахунків-фактур №№14109, 12038, 12183, 11840, 12170, 10917, 11861, 10302, 8540 від 14.06.2012р. та №№1513, 1603 від 30.03.2010р.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 260675,40 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 260675,40 грн. боргу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 18556,60 грн. та 12032,92 грн. інфляційних нарахувань, з урахуванням поставки товару за накладною №10026 (за період з 31.05.2012р. по 30.06.2013р.) та накладною №11250 (за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р. (з урахуванням часткової сплати боргу), суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок, вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, задовольняються судом.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені відповідачем належними та допустимими доказами, підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі. Разом з тим, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 299,56 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ.

У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 - 47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон", м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 6, ідент. код 22607719, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ, Дніпровський район, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, ідент. код 32611674, - 260675,40 грн. основного боргу, 12032,92 грн. інфляційних нарахувань, 18556,60 грн. - 3% річних та 5825,30 грн. в повернення сплаченого судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс", м. Київ, Дніпровський район, вул. Краківська, 13-Б, корпус 2, ідент. код 32611674, з Державного бюджету України 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 56 коп. сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "16" серпня 2013 року.

Суддя Н.О. Андрусик