Постанова № 33050596, 08.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року 13 год. 10 хв. № 826/7627/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпро визнання протиправною бездіяльність щодо неподання висновку про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість та стягнення коштів в сумі 100 325, 00 грн., -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Аскоп-Україна») з позовом до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів України, (далі - Відповідач-1, митний орган) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС) про визнання протиправною бездіяльність щодо неподання висновку про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість та стягнення коштів в сумі 100 325, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що 08 листопада 2011 року Київською регіональною митницею було винесено рішення за № 100000006/2011/314705/2 про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого заявлену ТОВ «Аскоп-Україна» у вантажній митній декларації № 100190000/2011/132655 (тип ІМ 40) митну вартість товару («риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою», виробництва Норвегії, в кількості 15 901,0 кг, за кодом УКТЗЕД 0302120000) в сумі 71 826,71 доларів США (або 573 227,41 грн.), що була визначена підприємством за першим («основним») методом, було неправомірно скориговано в бік збільшення, а саме: в розмірі 134 681, 47 доларів США (або 1 074 852, 41 грн.), за шостим («резервним») методом. Цього ж дня на підставі вказаного рішення від 08.11.2011р. № 100000006/2011/314705/2 митний орган відмовив позивачу в митному оформленні задекларованого товару, склавши картку відмови № 100190000/1/03038. Як наслідок, ТОВ «Аскоп-України» було змушене подати митному органу вантажну митну декларацію МД-2 № 100190000/2011/132788 від 08.11.2011р. (тип ІМ 40) та відповідно сплатити до бюджету податок на додану вартість у розмірі 214 970, 48 грн. (гр. 47 ВМД МД-2), замість суми податку в розмірі 114 645, 48 грн., яку підприємство повинно було сплатити, виходячи з митної вартості, визначеної за ціною договору згідно вантажної митної декларації № 100190000/2011/132655 від 08.11.2011р. Таким чином, сума надміру сплаченого податку становить 100 325, 00 грн.

В подальшому рішення Відповідача-1 від 08.11.2011р. № 100000006/2011/314705/2 про визначення митної вартості товарів та картки відмови в митному оформлені товару від 08.11.2011р. № 100190000/1/03038 були скасовані в судовому порядку (постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. по справі № 2а-5484/12/267 що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р.), у зв'язку з чим, керуючись Порядком, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 20.07.2007р. № 618, Позивач звернувся до Київської регіональної митниці із письмовою заявою про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 325, 00 грн. Однак у відповідь на заяву Київська регіональна митниця своїм листом від 25.03.2013р. № 14/2-11/3901 повідомила Товариство про передчасність розгляду питання про повернення коштів, посилаючись на процедуру касаційного оскарження вище вказаної постанови суду апеляційної інстанції від 22.11.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670), що на думку Позивача є протиправною бездіяльністю, оскільки касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, не може бути підставою для відмови в поверненні коштів.

Представник Відповідача-1 письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Відповідач-2 проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 13.06.2013р. за № 05-12/1769-7489. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідно до норм ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами стосовно стягнення митних платежів, вказаних Позивачем, є саме митні органи. Повернення надміру сплачених платежів можливе за наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідного органу. Зокрема, процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364.

В судових засіданнях представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача-1 в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Представник Відповідача-2 в судові засідання не з'являвся, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, заявив клопотання про розгляду справи за відсутності їх представника.

19 червня 2013 року судом було ухвалено про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників Позивача і Відповідача-1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

08 листопада 2011 року ТОВ «Аскоп-Україна» подало до Київської регіональної митниці вантажу митну декларацію № 100190000/2011/132655 (надалі - ВМД), у якій був заявлений до митного оформлення товар («риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою, без харчових добавок не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва. Дата виробництва: 01 - 03.11.2011р.», країна виробництва - Норвегія, в кількості 15 901,0 кг. Митна вартість даного товару була визначена Позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, тобто за методом першим («основним»), та склала 71 826,71 доларів США або 573 227, 41 грн. (згідно офіційного курсу НБУ станом на 08 листопада 2011 року в розмірі 7,9807 грн. за 1,00 долар США). Відповідна сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті при митному оформленні товару за цією ВМД становила 114 645, 48 грн. (тобто 20% від суми митної вартості товару - 573 227, 41 грн.)

08 листопада 2011 року Київською регіональною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за № 100000006/2011/314705/2, згідно якого митну вартість зазначеного товару скориговано з використанням шостого («резервного») методу в бік збільшення, а саме: в розмірі 134 681,47 доларів США або 1 074 852, 41 грн. (згідно вказаного офіційного курсу НБУ).

Також, цього ж дня, на підставі зазначеного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 08.11.2011р. № 100000006/2011/314705/2 митний орган склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за № 100190000/1/03038.

Як наслідок, 08 листопада 2011 року, ТОВ «Аскоп-Україна», після здійснення коригування митної вартості, скористалось своїм правом та здійснило випуск товарів, що були ввезені на його адресу, у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу та подало митному органу вантажну митну декларацію МД-2 № 100190000/2011/132788 (переплата податків та зборів згідно п. 47 ВМД МД-2 становила 114 645, 48 грн., тобто 214 970, 48 грн. - 114 645, 48 грн.).

В подальшому, 13 липня 2012 року, обидва рішення про визначення митної вартості товарів і картка відмови в митному оформленні товарів від 08.11.2011р. були скасовані в судовому порядку згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670 за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до Київської регіональної митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішення, картки відмови, стягнення коштів (головуючий суддя Клочкова Н.В.). Відповідно до тексту резолютивної частини цього судового рішення від 13.07.2012р. у справі № 2а-5484/12/2670, суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов ТОВ «Аскоп-Україна», а саме: 1) визнав протиправними та скасував спірні рішення про визначення митної вартості товарів від 08.11.2011р. № 100000006/2011/314705/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 08.01.2011р. № 100190000/1/03038, та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Позивача надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 325, 00 грн.

Надалі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. апеляційні скарги Київської регіональної митниці та ТОВ «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670 залишені без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Дана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. набрала законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалами від 24 грудня 2012 року № К/9991/79211/12 та від 09 січня 2013 року № К/800/524/13, Вищий адміністративний суд України відкрив касаційні провадження за скаргами ТОВ «Аскоп-Україна» та Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. по справі № 2а-5484/12/267.

В зв'язку з вищевикладеним, 06 березня 2013 року Позивач направив поштою на адресу Київської регіональної митниці письмову заяву від 01.03.2013р. № 97/03 про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 325, 00 грн. з додатками, яка була отримана Відповідачем-1 11 березня 2013 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

За результатом розгляду, зокрема вказаної заяви Позивача, Київська регіональна митниця дійшла висновку про передчасність розгляду питання про повернення коштів на підставі рішень судів у адміністративних справах, в т.ч. рішення суду від 22.11.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670, про що свідчить лист Відповідача-1 від 25.03.2013р. № 14/2-11/3901. В обґрунтування свого рішення митний орган посилався на оскарження згаданих вище судових рішень від 13.07.2012р. та 06.12.2012р. до Вищого адміністративного суду України, та відсутності на той момент відповідного рішення суду касаційної інстанції по суті розгляду касаційної скарги Київської регіональної митниці.

При цьому факт сплати Позивачем податку на додану вартість у розмірі 214 970, 48 грн., що складає 20% від суми відкоригованої митним органом митної вартості товару (1 074 852, 41 грн.), Відповідачем-1 не заперечується.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 і 2 ст. 40 Митного кодексу України прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 року за № 92-IV(далі - МК України)(який діяв на момент здійснення митного оформлення товару Позивача) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи (ч. 1 ст. 41 МК України).

При цьому, згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Кодексу під «митним оформленням» розуміється виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (ч. 1 ст. 70 МК України).

Частиною першою статті 72 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

В свою чергу, відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 1 зазначеного Кодексу, «митна декларація» - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Одночасно, судом враховується те, що в залежності від мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України законодавцем у Кодексу визначені порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються, - тобто «митний режим» (п. 16 ч. 1 ст. 1 МК України).

Перелік видів митного режиму міститься в ст. 185 МК України, серед яких наявний, зокрема, такий виді митного режиму як імпорт (митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень).

В силу норм ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З урахуванням положень ст. 185 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01 січня 2011 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при імпорті сплачується податок на додану вартість - на загальних підставах відповідно ст. 185, 188 і 194 цього Кодексу, з урахуванням підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України.

При цьому відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, є саме митні органи.

У відповідності до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288, встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обгрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2005р. № 1093 «Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства» встановлено, що митні та інші платежі, які вносяться до/або під час митного оформлення, переводяться на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства.

Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938 (далі-Порядок), що був розроблений на виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2005р. № 1093, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки митних органів» ( далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті,

призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618). ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Положеннями п. 2 - 4, 6 розд. ІІІ Порядку № 618 визначений наступний порядок розгляду заяви платника. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Приписами п. 7 розд. ІІІ цього Порядку встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (п. 11 розд. ІІІ Порядку № 618).

Наявними матеріалами справи підтверджується подання Позивачем до митного органу в межах встановлених строків та за встановленою формою письмової заяви про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 325, 00 грн. (вих. № 97/03 від 01.03.2013р.). До такої заяви ТОВ «Аскоп-Україна» були додані всі необхідні у даному випадку документи: копії рішення про визначення митної вартості товарів від 08.11.2011р. № 100000006/2011/314705/2 та Картки відмови від 08.01.2011р. № 100190000/1/03038, копії ВМД від 08.11.2011р. № 100190000/2011/132655 та Доповнення № 1 до неї, оригінали ВМД від 08.11.2011р. № 100190000/2011/132788 та Доповнення № 1 до неї, копії постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670 (в якій, зокрема, зафіксований факт сплати ТОВ «Аскоп-Україна» суми податку на додану вартість у розмірі 214 970, 48 грн.) та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. у справі № 2а-5484/12/2670.

Натомість Відповідачем-1 за результатами отримання такої письмової заяви Позивача не було вжито жодних із вищеописаних дій, визначених Порядком № 618 (як то проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою), а лише направлено на адресу Товариства лист від 25.03.2013р. № 14/2-11/3901, в якому відсутні обґрунтовані причини для відмови у розгляді заяви ТОВ «Аскоп-Україна».

Саме по собі посилання Відповідача-1 на процедуру касаційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670, як на підставу для залишення без розгляду заяви платника про повернення надміру сплачених коштів, не відповідає нормам чинного законодавства України, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України та Порядку № 618.

Оскільки, по-перше, в силу норм ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 14, ч. 3 і 5 ст. 254, ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення від 13.07.2012р. та від 06.12.2012р. у справі № 2а-5484/12/2670 на момент подання ТОВ «Аскоп-Україна» заяви про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 100 325, 00 грн. набрали законної сили, стали обов'язковими для сторін у справі № 2а-5484/12/26700 та відповідно підлягали виконанню; по-друге, з текстів ухвал Вищого адміністративного суду України від 24.12.2012р. № К/9991/79211/12 та від 09.01.2013р. № К/800/524/13 не вбачається вжиття судом касаційної інстанції заходів з метою зупинення виконання оскаржуваних постанови суду першої інстанції від 13.07.2012р. та ухвали суду апеляційної інстанції від 06.12.2012р. Станом на день розгляду даної справи відомостей про скасування Вищим адміністративним судом України постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-5484/12/2670 до цього суду не надходило; по-третє, як підстави для залишення без розгляду заяв платників про повернення надмірно сплачених коштів митним органом без розгляду, так і безпосереднє таке право митного органу в результаті отримання такої заяви платника, Порядком № 618 взагалі не встановлені.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладені норми законодавства та обставини по справі, суд приходить до висновку, що бездіяльність Відповідача-1 полягала у фактичному нерозгляді заяви позивача за процедурою, встановленою в законодавстві, а тому суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору вважає за необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Відповідача-1 щодо нерозгляду заяви Позивача від 01 березня 2013 року № 97/03 та зобов'язати Відповідача -1 розглянути вказану заяву за відповідною процедурою.

При цьому при прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що в силу приписів норми ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 255 цього ж Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з огляду на те, що стягненню коштів передує процедура розгляду заяви Позивача, яка не була дотримана Відповідачем 1, а тому питання стягнення коштів є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені ним судові витрати в розмірі 34, 41 грн., у відповідності до задоволених майнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів України, щодо нерозгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» від 01 березня 2013 року № 97/03.

3. Зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» від 01 березня 2013 року № 97/03 за процедурою, встановленою законодавством.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, офіс 600, ідентифікаційний код 30579869) 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова