Ухвала суду № 33048627, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2382/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004422250 від 12.10.2012, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 0004422250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Скипер» за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. та ПП «Комманд» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 13.09.2012 р. № 368/22-511/36047792.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 р. № 0004422250.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішенням Державної податкової служби у м. Києві вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема п.185.1. ст.185, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 207,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Колегія суддів з таким висновком погоджується з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Скипер» було укладено договір поставки від 22.06.2011 р. № 48, за яким контрагент, як постачальник, зобов'язувався поставляти позивачу, як покупцю, товари - запасні частини на автомобілі, технічні рідини окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався приймати товари та оплачувати його на умовах, встановлених договором. Покупець формує та надає Замовлення на товар із зазначенням коду товару та необхідної кількості за позиціями та бажаних строків поставки товару. Ціни на товар визначаються сторонами у видатковій накладній на момент поставки партії товару.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом були виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит. Крім того, в матеріалах наявні копії довіреностей на отримання товару, копії виписок з банку про рух коштів на рахунку позивача, копії квитанцій та вантажних декларацій.

Так, частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах копії первинних документів, а саме податкових та видаткових накладних, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця бухгалтерських документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності і вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, згідно умов договору поставки, обов'язковими документами на виконання даного договору є попередні документи - замовлення та їх підтвердження, в яких визначаються кількість, асортимент, умови та строки поставки товару, тобто всі істотні умови договору поставки, в розумінні положень ЦК України і ГК України, мали бути визначені саме у вказаних документах.

Також рахунки, в яких, відповідно до договору, визначається вартість партії товару та на підставі яких між сторонами здійснюються розрахунки. При цьому згідно з п. 5.3 договору, при здійсненні платежу покупець повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору або номер та дату видаткової накладної, за якою партія товару постачалася, або номер та дата рахунку, наданого постачальником на оплату поставленої партії товару. Тобто, наявність платіжного доручення також є обов'язковим з огляду на зміст договору.

Зазначені документи в матеріалах справи відсутні і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачем надані не були.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, наявні в матеріалах товарно-транспортні накладні за строком складання та ціною вантажу не співпадають з видатковими та податковими накладними, з них неможливо встановити який саме товар перевозився, його асортимент, кількість та вартість. Позивачем не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Стосовно правовідносин між позивачем та ПП «Комманд», то, як вірно встановлено судом першої інстанції, вони ґрунтувалися договорі, укладеному у спрощений спосіб (шляхом обміну документами) про виконання робіт по прокладенню кабелю ПРППМ 120 м. за ціною 600 грн., (ПДВ - 120,00грн.), на підтвердження виконання якого сторонами було складено акт здачі-прийняття робіт від 24.01.2011р. № 00000087.

Так, згідно договору про надання телекомунікаційних послуг від 31.12.2011 р. № 7038, укладеного між ВАТ «Укртелеком» та позивачем, Укртелеком зобов'язувався надавати позивачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги в офісі продажу автозапчастин.

На виконання зазначеного договору, BAT «Укртелеком» службовою запискою від 14.01.2011р. просив позивача організувати прокладення телефонного кабелю у приміщенні сімферопольського відділу продажів, який розміщується в орендному приміщенні за адресою: 09000, м. Сімферополь, вул. Леніна 19, офіс 5.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо використання прокладеної лінії (кабелю), щодо повідомлення та отримання дозволу на її прокладення від орендодавця та, відповідно, її оприбуткування.

Зважаючи на викладене та з огляду на відсутність в матеріалах визначених податковим законодавством обов'язкових первинних документів для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту - податкових накладних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вказаною операцією.

Таким чином відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд:

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004422250 від 12.10.2012 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя О.О. Беспалов

Суддя А.Б. Парінов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.