Рішення № 33044653, 06.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013 Справа № 905/4638/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області.

Ціна позову 2564,41 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Шевелев В.Г., довіреність №09/74 від 03.01.2013;

від відповідача1 - не з'явився;

від відповідача2 - Бондаренко В.А., довіреність №1-3/3д-58 від 01.04.2013.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі - відповідач2) про стягнення 2564,48 грн. вартості нестачі вантажу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон №67898528 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним станцією Маріуполь Сорт Донецької залізниці комерційним актом БН №720112/08 від 08.01.2013. Недостача виникла, у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

06.08.2013 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідачів 2244,41 грн.

Відповідач1 в судові засідання 11.07.2013, 06.08.2013 не з'явився, відзив на позов та будь-яких доказів, що мають значення для розгляду справи, не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідач2 проти позову заперечував, надав відзив, в якому просить в задоволенні позовних вимог до нього відмовити, оскільки перевізник відповідає за збереження вантажу, а тому нести відповідальність повинен відповідач1.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

06.01.2013, за накладною №51534238, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (вантажовідправник), зі станції Фащевка Донецької залізниці на станцію Добропілля Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) у вагоні №67898528 вантаж - антрацит, масою 71000кг. Згідно накладної №51534238 вантаж завантажено у вагон відправником. Навантаження нижче бортів, вантаж змерзається, профілактика проведена мастилом, маркування проведено двома паралельними борознами шириною 100мм по довжині вагону(а.с.13).

На станції Маріуполь Сорт, був складений комерційний акт БН №720112/08 від 08.01.2013, в розділі «Д» якого зазначено: «на підставі акту з/ф №1 006від 08.01.2013 від ст. Маріуполь- Сорт Донецької залізниці проводилось переважування вагону №67898528 за відправкою №51534238. За документом значиться антрацит АШ, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т), брутто - не вказано, тара - 21800кг, нетто - 71000кг. Навантаження у вагоні нижче бортів на 500мм, рівномірне. Поверхня вантажу маркована двома борознами. Ліворуч по ходу потягу на 3,4 люками воронкоподібне заглиблення розміром 1200мм х 1200мм х 1000мм у глибину вагону, над 5,6 люками воронка розміром 1100 мм х 800мм х, маркування порушено. На хребтовій балці видно просипання вантажу. Протікання на станції Маріуполь-Сорт відсутнє. Вагон прибув у технічному відношенні не справний. Відсутність армованих листів між 1-2 люками праворуч, а також відсутність армованих листів між 3,4 та 5,6 люками ліворуч. Двері у вагоні справні та зачинені. При переважуванні вага виявилась: брутто - 89350кг, тара з бруса - 21800кг, нетто - 67550кг, що менше документу на 3450кг» (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Оскільки, відповідно до накладної №51534238 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено і закріплено згідно пр.3-5 р. 2 ТУ, вантаж маркований двома паралельними борознами по всій довжині вагону, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про відсутність армованих листів, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 67898528 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення (220км.), про протікання вантажу, наявність заглиблень та відсутність армованих листів залізницею не зазначалось.

Порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребоває докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже, вина вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» у нестачі вантажу не доведена.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №67898528, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) становить 2244 грн. 41 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Шевченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) 2244 грн. 41 коп. вартості нестачі вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 12 серпня 2013 року.

Суддя О.В. Говорун