Постанова № 33043573, 07.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2014/13-а

07 серпня 2013 року 18год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ткач О.С.,

відповідача: представник Фаліковська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" (далі - ТОВ " ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС") звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000252341 та №0000262341 від 23.052012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що між ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медео-Захід» (далі - ТОВ «Медео-Захід») було укладено договір поставки матеріалів. Зміст даного договору не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про його безтоварність у податкового органу немає. Зазначає, що бухгалтерські документи виписані ТОВ "Медео-Захід", за результатом господарської операції з ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС", в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Стверджує, що господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. У зв'язку з чим вважають висновки акта перевірки про порушення ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення-рішення №0000252341 та №0000262341 від 23.05.2012 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (том 1 а.с.206-211). В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за III квартал 2011 року в сумі 23383 грн. та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 20334 грн., в т.ч. за липень 2011 року в сумі 5167 грн. та жовтень 2011 року в сумі 15167 грн. Даний висновок було зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Медео-Захід". Зазначив, що в ході перевірки позивачем не надано документи на транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Медео-Захід". Також вказав на те, що Костопільською МДПІ було отримано акт позапланової перевірки ТОВ «Медео-Захід» від 20.01.2012 року, складений Луцькою ОДПІ. Зі змісту даного акта перевірки вбачалося, що господарські операції ТОВ "Медео-Захід" не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, а також зазначено про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність наявних основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. У зв'язку з чим стверджує, що господарські операції за договором, укладеним позивачем з ТОВ "Медео-Захід" безтоварні і не підтверджені первинними документами. Вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. З таких підстав просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.03.2011 року державним реєстратором Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №579575 (том 1 а.с.10) та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №281895 (том 1 а.с.11). Позивач перебуває на обліку в Костопільській МДПІ з 09.03.2011 року за №40, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №40/29-54 від 09.3.2011 року (том 1 а.с.214) та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №100340760 від 15.06.2011 року.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, видами діяльності ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" за КВЕД-2010 є лісопильне та стругальне виробництво; приготування деревини; виробництво фанери, плит та панелей, шпону; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; виробництво дерев'яної тари; оптова торгівля деревиною; інші види оптової торгівлі.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 19.04.2012 по 25.04.2012 року Костопільською МДПІ на підставі наказу №131 від 19.04.2012 року (том 1 а.с.212) та направлення на перевірку №87 від 19.04.2012 року (том 1 а.с.213) було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "ФОРЕСТ ОРГ СЕРВІС" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Медео-Захід» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.05.2012 року за №137/23/36950911 (том 1 а.с.12-28).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000262341 від 23.05.2012 року, яким ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 23383 грн., в т.ч. 23383 грн. за основним платежем (том 1 а.с.31);

- №0000252341 від 23.05.2012 року, яким ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 35501 грн., в т.ч. 20334 грн. за основним платежем та 10167 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.29).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000262341 від 23.05.2012 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне віднесення вартості отриманого від ТОВ «Медео-Захід» пиломатеріалу в сумі 101667 грн. до валових витрат ІІІ кварталу 2011 року, у зв'язку з чим ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" занижено податок на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року на суму 23383 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" з ТОВ "Медео-Захід" та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Актом перевірки від 04.05.2012 року констатовано, що ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" в порушення вимог Податкового кодексу України в ІІІ кварталі 2011 року віднесло до складу витрат 23383 грн. по безтоварним операціям з ТОВ "Медео-Захід", які не підтверджені документально.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2011 року позивач (Покупець) та ТОВ «Медео-Захід» (Продавець) уклали договір поставки пиломатеріалів, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає пиломатеріали хвойних порід н/обр. на загальну суму 31000 грн. (товар) (том 1 а.с.222). На виконання умов договору, ТОВ «Медео-Захід» поставило позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною №РН-98 від 26.07.2011 року та податковою накладною №98 від 26.07.2011 року (том 1 а.с.223), актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2011 року по 01.04.2012 року (том 1 а.с.239), звітом про рух товару по рахунку 281 за липень 2011 року (том 1 а.с.235-238), журналом -ордером №6 по рахунку №631 (том 1 а.с.123-132).

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №57 від 13.09.2011 року (том 1 а.с.226).

Судом також встановлено, що 01.09.2011 року між позивачем (Покупець) і ТОВ «Медео-Захід» (Продавець) було укладено договір поставки пиломатеріалів, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає пиломатеріали хвойних порід на загальну суму 91000 грн. (товар) (том 1 а.с.108-109). На виконання умов даного договору, Продавець поставив позивачу товар (пиломатеріали хвойних дерев н/обр.), що підтверджується видатковою накладною №РН-29 від 07.09.2011 року (том 1 а.с.110), податковою накладною №29 від 07.09.2011 року(том 1 а.с.111), журналом -ордером №6 по рахунку №631 (том 1 а.с.123-132).

Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення №45 від 18.10.2011 року (том 1 а.с.226, зворотній бік) та випискою по рахунку позивача за жовтень 2011 року (том 1 а.с.120-122). Кредиторська заборгованість по рахунку 631 по взаєморозрахунках ТОВ «ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС» з ТОВ «Медео-Захід» станом на 01.04.2012 року становить 81900 грн.(том 1 а.с.239).

Вартість отриманих від ТОВ "Медео-Захід" товарно-матеріальних цінностей включено позивачем на підставі отриманих видаткових накладних до складу витрат ІІІ кварталу 2011 року.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання електрообладнання, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відповідачем суду не надано.

Видаткові, податкові накладні, розрахункові документи містять найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств. Всі наявні видаткові, податкові накладні, розрахункові документи дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами. Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Медео-Захід", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та був платником ПДВ.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товару, отриманого від ТОВ "Медео-Захід", не суперечить вимогам пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем сум, сплачених позивачем ТОВ «Медео-Захід» на оплату вартості придбаного товару зі складу витрат ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" за III квартал 2011 року.

Рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Медео-Захід", підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобіля, які засвідчили б факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договорами поставки з ТОВ «Медео-Захід» товарно-транспортними накладними, є протиправною, з огляду на таке.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Медео-Захід» передавало призначений для ТОВ «ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС» товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, були вантажовідправниками, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем у даного контрагенту товарно-матеріальних цінностей.

Одночасно надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: видаткові, податкові накладні (том 1 а.с.154-205), виписки по рахунку позивача за період з липня 2011 року по березень 2012 року (том 2 а.с.64-97), звіт про рух товару по рахунку 281 за липень 2011 року - квітень 2012 року (том 1 а.с.143-153), свідчать про подальшу реалізацію позивачем придбаних у ТОВ "Медео-Захід" матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Вежа», Представництву «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», Товариству з обмеженою відповідальністю «Трал» як в придбаному вигляді, так і в обробленому (дошки соснові обрізані тощо).

За результатами даних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу наданих товарів у відповідному податковому періоді, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ з реєстром виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.70-107).

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" та ТОВ "Медео-Захід", подальшу реалізацію позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій з даним контрагентом. Докази того, що товар, придбаний ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" у ТОВ "Медео-Захід", з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано, судом не здобуто і в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених ТОВ "Медео-Захід" на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей відповідає вимогам п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а виключення цих сум відповідачем зі складу витрат ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" ІІІ кварталу 2011 року - протиправне.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Жодних доказів того, що ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" і ТОВ "Медео-Захід" під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ТОВ "Медео-Захід" постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Посилання позивача на інформацію ВПМ Луцької ОДПІ про те, що директор ТОВ «Медео-Захід» ОСОБА_1 у період з 20.01.2011 року по 30.06.2011 року знаходився в СІЗО м.Рівне, а тому не міг особисто брати участь у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Медео-Захід», підписувати документи та заключати договори, судом до уваги не беруться з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем господарські операції позивача з ТОВ «Медео-Захід» мали місце в липні та вересні 2011 року, а не в період з 20.01.2011 року по 30.06.2011 року, коли директор ТОВ «Медео-Захід» ОСОБА_1 перебував в СІЗО.

Отже, дані висновки відповідача безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000262341 від 23.05.2012 року не відповідає вказаним критеріям правомірності, а тому є протиправним.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Медео-Захід" та про порушення ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №0000262341 від 23.05.2012 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000252341 від 23.05.2012 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" податку на додану вартість на загальну суму 20334 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму 5167 грн. та жовтень 2011 року на суму 15167 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" і ТОВ "Медео-Захід" та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (пиломатеріалів) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ "Медео-Захід" товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Медео-Захід" для ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС", в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Медео-Захід" для ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ "Медео-Захід" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-то, відсутність за місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТОВ "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом також не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Медео-Захід» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань. Такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Таким чином, дії ТОВ «ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Медео-Захід» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ "Медео-Захід" у зв'язку з придбанням товару до складу податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000252341 від 23.05.2012 року - протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000252341 та №0000262341 від 23.05.2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000252341 та №0000262341 від 23.05.2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби за №0000262341 від 23.05.2012 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 23383 грн., в т.ч. 23383 грн. основного платежу та за №0000252341 від 23.05.2012 року, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30501 грн., з яких 20334 грн. - основного платежу та 10167 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ТОРГ СЕРВІС" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 538,84 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ткачук Н.С.