Постанова № 33042675, 14.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 5023/6027/12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргукомунального підприємства охорони здоров'я центральної районної аптеки № 63 на рішеннягосподарського суду Харківської області від 27.02.2013 р.та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р.у справі № 5023/6027/12 господарського суду Харківської області за позовомкомунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня " докомунального підприємства охорони здоров'я центральної районної аптеки № 63третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні позивача Куп'янська міська радапрозобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: Михайленко О.О. (дов. від 13.08.2013р.);

третьої особи: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63, в якому просить з урахуванням доповнення позовної заяви, зобов'язати Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 підписати додаткову угоду від 01.07.2012 р. до договору оренди нерухомого майна № 89/07 від 01.07.2007 р.; зобов'язати Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 негайно повернути комунальному закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" нежитлове приміщення площею 42 кв. м., розташованого в будівлі поліклініки за адресою м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 37; зобов'язати Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 негайно підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення площею нежитлового приміщення 42м2, розташованого в будівлі поліклініки за адресою м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 37; відшкодувати за рахунок Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 на користь комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" судові витрати в сумі 1610 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2013 року (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Зобов'язано Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63, повернути Комунальному закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня", нежитлове приміщення нежитлового приміщення площею 42м2, розташованого за адресою м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 37. Стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63, на користь Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня", 1073,00 грн. В решті позову відмовлено.

Оскаржуване рішення мотивоване припиненням договору оренди № 89/07 від 01.07.2007 року, та відсутністю правових підстав для зобов'язання відповідача підписати додаткову угода та про зобов'язання негайно підписати акт приймання-передачі спірного нежитлового приміщення. Місцевий господарський суд застосував ст.ст.188 Господарського кодексу України, 785 Цивільного кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. (головуючий суддя: Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Пелипенко Н.М.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2013 р. у справі №5023/6027/12 залишено без змін.

Комунальне підприємство охорони здоров'я центральної районної аптеки № 63 подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між комунальним закладом охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" (орендодавець) та КП охорони здоров'я Центральна районна аптека № 63 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна від 01.07.2007 року № 89/07.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення в будівлі поліклініки КЦМЛ, площею 42 м2, розташоване за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. 1 Травня, 37 з метою організації роботи аптечного пункту. Відповідно до п. 10.1, договір укладено строком на 3 роки до 30.06.2010 р. включно.

Згідно п.10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

04 лютого 2009 року, між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до зазначеного вище договору оренди, за якою сторони внесли зміни до п. 10.6 договору в наступній редакції: "10.6. Після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі".

Додатковою угодою від 30.06.2010 р. № 3, укладеною між позивачем і відповідачем, продовжено строк дії договору оренди № 89/07 на два роки по 30.06.2012 року включно.

20.12.2011 року ВК Куп'янської міської ради рішенням № 944 "Про надання нової поштової адреси об'єктам нерухомого майна по вул. 1 Травня, 41 в м. Куп'янськ" надав нову поштову адресу поліклініки для дорослих замість вул. 1 Травня, 37 в м. Куп'янськ - вул. 1 Травня, 41 в м. Куп'янськ.

25.07.2012 року за вих. № 1441 позивач звернувся до відповідача з листом в якому, посилаючись на ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з метою продовження терміну дії договору до 31.12.2012 року повідомив відповідача про необхідність проведення оцінки майна та для визначення суб'єкта оціночної діяльності, що буде проводити експертну оцінку.

01.07.2012 року позивачем укладено додаткову угоду б/н до договору оренди № 89/07 від 01.07.2007 р. згідно якої позивачем викладено преамбулу договору, пункти 1.1-1.3, 3.1 та 10.1 договору в новій редакції. Зокрема даною додатковою угодою позивачем визначено термін дії договору до 31.12.2012 року. 01.10.2012 року вказану додаткову угоду позивачем направлено відповідачу та одержано останнім 05.10.2012 року.

Листом від 11.10.2012 року № 102, відповідач заперечив проти підписання додаткової угоди, посилаючись на те, що договір оренди й так продовжено на той самий термін й на тих саме умовах.

Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 протоколу розбіжностей, проекту додаткової угоди для врегулювання розбіжностей позивачеві не надіслав, що стало підставою для звернення КЗОЗ "Куп'янська центральна міська лікарня" до суду із відповідним позовом.

Крім того, позивачем заявлялися вимоги про зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Аналогічні норми містить і ст. 16 Цивільного кодексу України.

З приписів наведеного законодавства вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати вимогам наведених статей Кодексів або вимогам законодавства, тобто законом має бути чітко передбачений захист порушеного права в судовому порядку та визначений шлях такого захисту.

За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідачів обв'язку вчиняти будь - які дії, які б підтверджували погодження списання заборгованості позивача, відповідачі не можуть бути примушені робити це, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання підписувати будь-які документи чи угоди, в тому числі й додаткову угоду.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, а саме, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Звертаючись до суду із позовом, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст.16 Цивільного кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для відмови в позові.

Стосовно вимог щодо зобов'язання відповідача негайно повернути комунальному закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" спірне нежитлове приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені аналогічні норми, а саме - у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Тобто, наведені правові норми пов'язують виникнення обов'язку орендаря повернути об'єкт оренди, зокрема, із закінченням строку дії договору оренди.

Матеріали справи свідчать, що спірний договір оренди діяв до 30.06.2012 року включно.

Пунктом 2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи те, що строк на якій було укладено спірний договір закінчився, а додаткова угода між сторонами не укладена, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення договору оренди від 01.07.2007 року №89/07, а відсутність заперечень сторін щодо продовження строків дії договору не є підставою для автоматичної та безумовної пролонгації договору.

Разом з тим, в цьому випадку вимагається окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником майна і орендарем в установленому порядку, тобто укладення додаткових угод про пролонгацію строків договору.

До того ж, самим договором, а саме п.10.6. спірного договору оренди встановлено, що після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі".

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та домовленість сторін, викладену в п. 10.6. договору, колегія суддів зазначає, що в даному випадку автоматичного продовження строків дії договору в порядку ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можливе, оскільки для пролонгації спірного договору оренди потребує укладання між сторонами відповідної додаткової угоди.

Наведеним також спростовується посилання апелянта на помилкове застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України, та незастосування спеціального закону, а саме - ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, в силу частини 3 цієї ж статті сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Позивач листом від 25.07.2012 року за №1441 (з дотриманням строку після закінчення терміну дії договору - 30.06.2012 р.) повідомив відповідача про зміну умов договору - можливість продовження дії договору оренди №89/07 від 01.07.2007 року терміном до 31.12.2012 року. Таким чином вказаним листом позивач вказав про його намір змінити умови договору оренди, зокрема щодо строку його дії.

Листом від 11.10.2012 року відповідач заперечив проти підписання додаткової угоди, вказуючи, що укладання додаткової угоди не має сенсу. Комунальне підприємство охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 ані протоколу розбіжностей, ані проекту додаткової угоди для врегулювання розбіжностей позивачеві не надіслав. Такими діями відповідач висловив незгоду на укладання додаткової угоди, якою має бути продовжено договір оренди.

Положеннями ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Зважаючи на наведене, закінчення строку на якій було укладено спірний договір та не укладання додаткової угоди між сторонами свідчить про припинення договору оренди від 01.07.2007 року №89/07.

Таким чином, у зв'язку із припиненням договору оренди, нерухоме майно, яке є об'єктом оренди, підлягає поверненню на підставі ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача негайно підписати акт приймання-передачі є неналежним способом захисту та втручанням у господарську діяльність підприємства, відповідно до приписів ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 6 Господарського кодексу України.

При цьому, такий обов'язок, відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України прямо встановлений законом і є складовою повернення майна (його документальним оформленням).

Позивач може в судовому порядку окремо вимагати оформлення такого акту тільки у випадку ухилення відповідача від його підписання, при наявності у останнього такого обов'язку.

За таких обставин, господарськими судами правомірно відмовлено в задоволенні вимог про зобов'язання підписати акт приймання-передачі, оскільки будь-яких доказів ухилення відповідачем від підписання акту позивач не надав.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства охорони здоров'я центральної районної аптеки № 63 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5023/6027/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.