Постанова № 33041549, 29.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2013 року 15 год. 45 хв. № 826/2078/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішення від 28 грудня 2012 року № 3313 про застосування штрафних санкцій, вимоги від 04 січня 2013 року № Ю-3164 про сплату боргу та рішення від 06 лютого 2013 року № 5665/08 про результати розгляду скарги, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (далі - позивач, ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна») з позовами до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач 1, Управління) та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 2, Головне управління) про визнання протиправними та скасування рішення від 28 грудня 2012 року № 3313 про застосування штрафних санкцій, вимоги від 04 січня 2013 року № Ю-3164 про сплату боргу та рішення від 06 лютого 2013 року № 5665/08 про результати розгляду скарги.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він не погоджується з обґрунтованістю та правомірністю висновків Акта перевірки відповідача від 28.12.2012р. № 708 щодо не нарахування ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» сум єдиного внеску за лютий-грудень 2011 року в розмірі 188 688, 94 грн., а також винесення УПФ України в Голосіївському районі м. Києва на підставі цього Акта перевірки рішення від 28.12.2012р. № 3313 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 94 344, 00 грн., а згодом й вимоги від 04.01.2013р. № Ю-3164 про сплату боргу в сумі 188 688, 94 грн. та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.02.2013р. № 5665/08 про результати розгляду скарги Товариства на вказані вище рішення Управління. Зокрема, позивач наголошує на тому, що ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» в повному обсязі та своєчасно виконало свій обов'язок зі сплати єдиного внеску за лютий 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.02.2011р. № 336, від 25.02.2011р. № 400 та від 28.02.2011р. № 426 на загальну суму 189 627,75 грн. При цьому вказана сума єдиного внеску була обчислена (нарахована) позивачем згідно з нарахованою та виплаченою сумою заробітної плати працівникам відповідно до оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 651 «Розрахунки за страхуванням: за пенсійним забезпеченням») за лютий 2011 року. Натомість як під час проведення перевірки, так і на день розгляду скарги позивача на спірні рішення в досудовому порядку, бухгалтерська документація, на підставі якої здійснювалося нарахування та сплата єдиного внеску за лютий 2011 року, а також платіжні доручення, не перевірялися та взагалі не були враховані.

Відповідач 1 проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 08.04.2013р. № 6889/07 (а.с. 130 - 132). В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що 28 грудня 2012 року за результатами проведення планової перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» Управлінням складений акт за № 708, в якому зафіксовані порушення Товариством п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI (неправильне обчислення і не нарахування єдиного внеску), та відповідно донарахована сума єдиного внеску в розмірі 188 688, 94 грн. 04 січня 2013 року Управлінням була сформована вимога про сплату боргу за № Ю-3164 на суму 188 688, 94 грн., яка була направлена на адресу ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна». Також 28 грудня 2012 року у відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі Акта перевірки від 28.12.2012р. № 708, Управління застосувало до Товариства фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 94 344, 00 грн. згідно рішення за № 3313.

На думку Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» своєчасно не нараховувало, не обчислило та не сплатило суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не надало достатніх доказів про неправильність нарахування суми недоїмки в розмірі 188 688, 94 грн. з нарахованої заробітної плати за звітні періоди, що призвело до донарахування Управлінням своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідач 2 проти позову також заперечував, надавши суду письмові заперечення б/н і б/д (а.с. 115 - 117). В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» при оскарження рішення Управління від 28 грудня 2012 року № 3313 про застосування штрафних санкцій та вимоги Управління від 04 січня 2013 року № Ю-3164 про сплату боргу в одній скарзі не врахувало, що нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI (ч. 4 ст. 25 цього Закону) та Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-7, не передбачена можливість оскарження вимоги про сплату боргу до регіонального органу Пенсійного фонду вищого рівня, без її узгодження з територіальним органом Пенсійного фонду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 14 березня 2013 року ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (ідентифікаційний код 33737695) надіслало у відповідності до Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007р. № 7-7, електронний звіт про нарахування єдиного внеску за звітний період лютий 2011 року (а.с. 168 - 171) до Центру обробки електронних звітів, про що отримало підтвердження у вигляді квитанцій № 1 і № 2 (а.с. 172 - 173), з відомостями про доставку 14 березня 2011 року такої звітності до центрального органу Пенсійного фонду України та 15 березня 2011 року - відповідного районного органу Пенсійного фонду України. При цьому в квитанції № 2 містяться відомості про виконання вдалого автоматичного завантаження електронного звіту та одночасно про наявні помилки в такому електронному звіті позивача.

В цьому електронному звіті ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» задекларувало до сплати загальну суму єдиного внеску (ряд. 8 Звіту) в розмірі 215 657, 28 грн., в т.ч. в ряд. 8.1 - 189 627, 75 грн. (36,76% - 49,7%), в ряд. 8.4 - 939, 21 грн. (8,41%), в ряд. 8.7 - 5 784, 49 грн. (34,7%), в ряд. 8.8 - 296, 68 грн. (33,2%), в ряд. 8.9 - 18 557, 86 грн. (3,6%), в ряд. 8.12 - 433, 42 грн. (2,6%), в ряд. 8.13 - 17, 87 грн. (2%).

15 березня 2011 року ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» повторно надіслало електронний звіт про нарахування єдиного внеску за звітний період лютий 2011 року (а.с. 174 - 177) до Центру обробки електронних звітів, про що отримало підтвердження у вигляді квитанцій № 1 і № 2 (а.с. 178 - 179), з відомостями про доставку цього ж дня даної звітності до центрального та районного органів Пенсійного фонду України. В цьому другому електронному звіті ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» задекларувало до сплати загальну суму єдиного внеску (ряд. 8 Звіту) в розмірі 26 968, 74 грн., в т.ч. в ряд. 8.1 - 939, 21 грн. (36,76% - 49,7%), в ряд. 8.4 - 939, 21 грн. (8,41%), в ряд. 8.7 - 5 784, 49 грн. (34,7%), в ряд. 8.8 - 296, 68 грн. (33,2%), в ряд. 8.9 - 18 557, 86 грн. (3,6%), в ряд. 8.12 - 433, 42 грн. (2,6%), в ряд. 8.13 - 17, 87 грн. (2%).

Відповідно до, наданих в судовому засіданні 09 липня 2013 року, письмових пояснень від 09.07.2013р. б/н, позивач стверджує про те, що під час надіслання первинного електронного звіту відбулася помилка в системі Центру обробки звітів в електронній формі, що призвело до зміщення значень рядків документу.

Як наслідок ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» скористалося своїм правом, визначеним п. 3.4 вказаного вище Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, та повторно подало електронний звіт. Однак після повторної відправки звіту отримана квитанція № 2 не відобразило інформації про наявність помилок, а тому звіт позивачем втретє не надсилався.

Фактично загальна сума єдиного внеску за звітний період лютий 2011 року в розмірі 215 657, 28 грн. (в т.ч. сума єдиного внеску в розмірі 189 627, 75 грн.) була обчислена з нарахованої Товариством суми доходу (заробітної плати) в розмірі 533 060, 48 грн., що підтверджується розрахунковою відомістю Товариства за лютий 2011 року по нарахуванню і виплаті сум доходів працівникам, копією оборотно-сальдової відомості ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» по субрахунку бухгалтерського обліку 651 «Розрахунки за страхуванням: за пенсійним забезпеченням») за лютий 2011 року (а.с. 53, 128) та безпосередньо звітами єдиного внеску за лютий 2011 року (ряд. 2 Звітів).

Сума єдиного внеску (37, 6% від бази нарахування) в розмірі 189 627, 75 грн. була сплачена позивачем до Пенсійного фонду України в повному обсязі згідно платіжних доручень від 21.02.2011р. № 336, від 25.02.2011р. № 400 та від 28.02.2011р. № 426 (а.с. 45 - 46).

Протягом періоду з 18.12.2012р. по 28.12.2012р. працівником Управляння була проведена перевірка ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірність відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 12.02.20009р. по 27.12.2012р., за результатами якої складений акт від 28.12.2012р. № 708 (далі - Акт перевірки)(а.с. 11 - 36).

Підставою для проведення вказаної перевірки стало допущення Товариством помилок, неузгодженості у звітах, які подавалися територіальним органам Пенсійного фонду України.

В ході проведення перевірки позивача, зокрема, питання правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, працівником відповідача були встановлене порушення ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI, а саме: заниження нарахування єдиного внеску в розмірі 37,26% на суму 186 973, 82 грн. за лютий 2011 року та в сумі 1 715,12 грн. за грудень 2011 року. Загальна сума нарахованого єдиного внеску в розмірі 37,26% за 2011 рік становить 2 370 045, 87 грн.

За результатами проведення перевірки ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» донарахована сума єдиного внеску за 2011 рік в розмірі 188 688, 94 грн. (37,26%), в т.ч. за лютий 2011 року - 186 973, 82 грн. та за грудень 2011 року - 1 715, 12 грн.

Цього ж дня Управління на підставі Акта перевірки прийняла рішення від 28.12.2012р. № 3313 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с. 37 - 38), яким до позивача, згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI, застосовано штраф у розмірі 94 344, 47 грн.

Згодом, 04 січня 2012 року в зв'язку з несплатою Товариством нарахованої йому за результатами перевірки суми єдиного внеску в розмірі 188 688, 94 грн. УПФУ в Голосіївському районі м. Києва виставило відповідачу вимогу про сплату боргу за № Ю-3164 на аналогічну суму недоїмки (далі - Вимога)(а.с. 39 - 40).

Не погоджуючись з правомірністю винесених рішення від 28.12.2012р. № 3313 та вимоги від 04.01.2012р. № Ю-3164 позивач звернувся із письмовою скаргою від 18.01.2013р. (а.с. 96 - 102) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління від 06.02.2013р. № 2565/08 про результати розгляду скарги (а.с. 41 - 44) оскарженні Рішення та Вимога були залишені без змін, а скарга Товариства в частині оскарження Рішення залишена без задоволення та в частині оскарження Вимоги - без розгляду. Згідно тексту цього рішення від 06.02.2013р. № 2565/08 основними підставами для відмови в задоволенні скарги позивача стали наступні обставини: письмові зауваження чи заперечення на Акт перевірки Товариством не подавалися; Товариство не надало достатніх доказів на підтвердження неправильності висновків акта перевірки; положеннями Постанови Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-7 «Про затвердження Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачена можливість оскарження вимоги про сплату боргу до регіонального органу пенсійного фонду без її узгодження з територіальним органом Пенсійного фонду. Натомість оскарженню до регіонального органу Пенсійного фонду підлягає лише рішення територіального органу Пенсійного фонду в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу.

При вирішення спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В преамбулі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності 01 січня 2011 року, зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом першим ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В силу норм п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-2 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 22-2).

Згідно пункту 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

За загальними правилами формування та подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування звіт до органів Пенсійного фонду подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду в тому числі, в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007р. № 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2007 року за N 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається).

Згідно п. 2.3 розд. 2 Порядку № 7-7 подання страхувальниками електронних звітів здійснюється за ініціативою страхувальника у відповідності до вимог цього Порядку та чинного законодавства України. Подання електронного звіту у відповідності до даного Порядку надає страхувальнику право не подавати відповідні звіти на паперових носіях. Електронні звіти з обов'язковими реквізитами, у тому числі з ЕЦП страхувальника (його посадових осіб), подані відповідно до цього Порядку, згідно з законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися як доказ в суді або під час розгляду спорів у досудовому порядку.

Для електронних звітів встановлюються звітні періоди та терміни подання, визначені законодавством для відповідних звітів у паперовій формі (п. 3.1 Порядку № 7-7).

Відповідно до пп. 3.3.2 п. 3.3 розд. 3 Порядку № 7-7 після одержання від страхувальника електронного звіту центр обробки електронних звітів здійснює його розшифрування, перевірку цілісності електронного звіту шляхом перевірки ЕЦП, виконує перевірку відповідність електронного звіту встановленому формату та формує квитанцію про одержання електронного звіту у термін, визначений у пункті 3.1. У зазначеній квитанції у текстовому форматі визначаються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП, дата та час одержання електронного звіту та дані про відправника квитанції. На квитанцію накладається ЕЦП центру обробки електронних звітів і здійснюється її шифрування. Квитанція надсилається страхувальнику телекомунікаційними засобами загального користування. Другий примірник квитанції зберігається в центрі обробки електронних звітів.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. Звіт, складений з порушеннями вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 2.8 розділу II зазначеного Порядку, не вважається звітом та вважається таким, що не подавався.

Датою та часом надання електронного звіту є дата та час, які зафіксовані у квитанції про одержання електронного звіту.

Підпунктом 3.3.3 пункту 3.3 розд. 3 цього Порядку передбачено, що Центр обробки електронних звітів завіряє електронний звіт страхувальника власним ЕЦП, передає його до відповідного управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі, де страхувальник зареєстрований як платник єдиного внеску, та інформує про це відповідального працівника управління Пенсійного фонду України.

У підпункті 3.3.4 пункту 3.3 розд. 3 Порядку № 7-7 відповідальний працівник управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі, де страхувальник зареєстрований як платник єдиного внеску, за допомогою програмних засобів візуалізації перевіряє електронний звіт та приймає рішення про внесення звіту до відповідної автоматизованої системи.

Пунктом 3.4 розд. 3 Порядку № 7-7 визначено, що у разі ненадходження квитанції про одержання електронного звіту згідно з пунктом 3.1, неможливості її розшифрування або перевірки ЕЦП, а також у разі виявлення помилок та (або) надання уточнень, страхувальник має право подати електронний звіт повторно або надати звіт на паперових носіях до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі, де страхувальник зареєстрований як платник єдиного внеску.

При цьому чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання відповідної звітності, визначених законодавством.

Електронний звіт не вважається одержаним у відповідності до вимог цього Порядку, якщо страхувальник не отримав квитанції про одержання електронного звіту або отримав зазначену квитанцію, що містить інформацію про неправомірність накладених ЕЦП страхувальника або невідповідність затвердженому формату електронного звіту (п. 3.6 розд. 3 Порядку № 7-7).

Аналогічні положення наведені в п. 5.1 розд. 5 Порядку № 22-2, згідно якого у разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу Пенсійного фонду за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.

За приписами п. 2.18 розд. 2 Порядку № 22-2 відповідальним за правильність заповнення звіту визначено страхувальника.

При цьому відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-2 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464-VI нараховується єдиний внесок.

В силу частиною 12 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до п. 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 (далі - Інструкція), сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

В розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI «недоїмка» - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Також, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи)(абз. 1 п. 6.4 Інструкції).

Пунктом 6.5 Інструкції встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Крім того, пунктами 7.1 - 7.2, 7.11 і 7.12 вищевказаної Інструкції визначено наступне. За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом № 2464-VI покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 7.1 Інструкції).

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 2.1.1-2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При цьому для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону № 2464-VI накладається штраф у таких порядку та розмірах: для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу: визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховані такі штрафи; здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску. До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. Рішення про застосування штрафних санкцій складається за формою згідно з додатком 11 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску або акт звірки з податковим органом (пп. 7.2.3 п. 7.2 розд. 7 Інструкції)

У разі якщо платник єдиного внеску чи банк отримали рішення про нарахування пені та/або застосування штрафів і не сплатили зазначені в них суми протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, таке рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби (п. 7.11 Інструкції).

З наявних матеріалів справи вбачається подання позивачем до Пенсійного органу електронного звіту за лютий 2011 року, оформленого неналежними чином, та докази подання Товариством будь-яких пояснювальних записок із зазначенням причин виникнення помилок та доказів їх усунення, суду не пред'явлені. Таким чином, саме дана обставина стала підставою для проведення перевірки працівником Управління.

Разом з тим, суд не погоджується із правомірністю винесення Управлінням рішення від 28.12.2012р. № 3313 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та виставленням вимоги про сплату боргу від 04.01.2012р. № Ю-3164, з огляду на те, що, незважаючи на допущення помилки у при формування електронної форми звіту, позивачем фактично була нарахована спірна сума єдиного внеску за даними документів бухгалтерського обліку, і вчасно та в повному обсязі сплачений єдиний соціальний внесок у розмірі 189 627, 75 грн., що підтверджується копіями вище описаних платіжних доручень позивача та безпосередньо даними з особового рахунку позивача-страхувальника.

Зокрема, згідно поданого відповідачем 1 витягу з картки особового рахунку платника єдиного внеску - ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» за період з 01.01.2011р. по 17.05.2013р. (а.с. 147 - 150), в лютому місяці 2011 року зафіксовано надходження сплаченого Товариством єдиного внеску на загальну суму 189 627, 75 грн. (стовп. 13), протягом всього періоду (в т.ч. протягом всього 2011 року) недоїмка по сплаті єдиного внеску у Товариства не виникала, а станом на 17 травня 2013 року - обліковується переплата по єдиному внеску в розмірі 417 575, 02 грн.

Однак як в ході проведення перевірки, так і на момент винесення спірних Рішення та Вимоги працівниками відповідача 1 заходи щодо проведення звірки сум сплачених позивачем до Пенсійного фонду України платежів не вживалися.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про безпідставність винесення відповідачем 1 спірних рішення від 28.12.2012р. № 3313 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та виставленням вимоги про сплату боргу від 04.01.2012р. № Ю-3164.

Щодо решти позовних вимог Товариства, то суд не вбачає підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.

Процедура подання та розгляду органами Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - вимога), оскарженні рішень про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначена Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-7 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2010 р. за № 1096/18391)(далі - Порядок № 22-7).

У відповідності до п. 2.1 розд. 2 Порядку № 22-7 у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган Пенсійного фонду) невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Згідно п. 2.2 розд. 2 Порядку № 22-7 заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Строк, встановлений для подання заяви, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву та інші документи до неї здано на пошту.

Також, п. 2.6 розд. 2 цього Порядку встановлено що у разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

Так, у разі коли скаржник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені або у межах процедури узгодження вимоги, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий скаржник має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду вищого рівня (п. 3.1 розд. 3 Порядку № 22-7).

Скарга повинна бути подана до регіонального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання скаржником рішення територіального органу Пенсійного фонду, що оскаржується (п. 3.3 розд. 3 Порядку № 22-7).

Згідно п. 5.1 і 5.3 розд. 5 Порядку № 22-7 орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги, або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, на адресу скаржника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Скарга (заява), подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 2.2 розділу II, пунктами 3.2, 3.3 розділу III та пунктом 4.1 розділу IV цього Порядку, а також у разі її відкликання відповідно до цього Порядку не підлягає розгляду органами Пенсійного фонду, про що виноситься рішення про залишення скарги (заяви) без розгляду (додаток 3) та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Оскільки скарга ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» від 18.01.2013р. б/н на спірні Рішення та Вимогу була подана позивачем з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 2.2 розділу 2 Порядку № 22-7, то рішення Головного управління від 06.02.2013р. № 2565/08 в частині залишення без розгляду скарги Товариства в частині оскарження Вимоги цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Одночасно п. 4.6 Порядку № 22-7 рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку.

В силу норми ч. 3 ст. 14 Закону № 2464-VI оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Відповідно до ст. 9 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частині визнання протиправними та скасування спірних рішення від 28.12.2012р. № 3313 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу від 04.01.2012р. № Ю-31, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в цій частині, та не підлягає задоволення в решті позовних вимог, оскільки обраний щодо них спосіб захисту повністю відновлює права позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення адміністративного позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва від 28 грудня 2012 року № 3313 про застосування штрафних санкцій та вимогу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва від 04 січня 2013 року № Ю-3164 про сплату боргу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 7, кв. 131, ідентифікаційний код 33737695) 2 259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 59 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова