Постанова № 33041145, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.

справа № 2а/0470/7242/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому, посилаючись на статті 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", просив стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 227677,60 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4166,30 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 227677 грн. (двісті двадцять сім тисяч шістсот сімдесят сім гривень 60 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4166,30 грн. (чотири тисячі сто шістдесят шість гривень 30 копійок).

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно було внесено до звітності інформації про кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в кількості 36 осіб, замість 45.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2010 рік, форма №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», вбачається, що при середньообліковій чисельності працюючих на підприємстві відповідача у 2010 році – 1129 особи, та виходячи з передбаченого законодавством нормативу, у відповідача мали бути працевлаштовані 36 інвалідів. На підприємстві відповідача у 2010 році було працевлаштовані 37 інвалідів. При цьому при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем було віднято кількість працівників, зайнятих в шкідливих умовах, а саме 239 осіб.

Спірним питанням у справі є розбіжності у показниках щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, оскільки за даними позивача цей показник складає 45 осіб (1129*0,04), а за даними відповідача - 36 осіб ((1129-239)*0,04).

У зв’язку з чим у 2010 році позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 227677,60 грн. та пеню у розмірі 4166,30 грн. за незайняті інвалідами 8 робочих місць.

За приписами ч.ч.1 – 3, 5 статті 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі – Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

У відповідності з частиною 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" (далі –Закон № 803-ХІІ) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості населення адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За частиною першою статті 12 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон № 2694-XII) підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до статті 5 Закону № 2694-XII умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Не можна працівнику пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що деякі посади на підприємстві пов'язані з шкідливими умовами праці, на яких заборонена праця інвалідів, працевлаштування інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки.

Відтак, встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом № 2694-XII та іншим законодавством України.

Крім того, відповідачем надані суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів та переліки робочих місць, на яких допускається працевлаштування інвалідів.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у 2010 році відповідач належним чином виконував покладені на нього обов’язки щодо створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів та подання до центру зайнятості звітів про наявність на підприємстві вільних вакансій, передбачених для працевлаштування інвалідів.

Тому, враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно врахувати середньооблікову чисельність працюючих на підприємстві відповідача, без виключення кількості робочих місць зі шкідливими умовами праці, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року – скасувати.

В задоволенні позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим