Ухвала суду № 33041142, 04.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/1537/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року по справі за позовом Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства "Підприємство П'ятихатської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 122)" про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача податкову заборгованість у сумі 330 088, 86 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство П'ятихатської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 122)" (52171, Дніпропетровська обл., Пятихатський район, с. Красноіванівка, код ЄДРПОУ - 08679793, р/р № 26004313018001, КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ, МФО - 305299, р/р № 26006427960100, Дніпропетровського відділення "РАЙФАЙЗЕНБАНК АВАЛЬ", м. Дніпропетровськ, МФО - 305653) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок коштів платника податків з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сума податкового боргу складається з сум податкових зобов'язань самостійно визначених платником податку у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року включно, а також сум за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.03.2010 року № 0000050152 та від 19.11.2010 року №0000220152, за якими строк сплати сплинув.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем сплачена сума податкових зобов'язань за визначеними податковим органом податковими деклараціями та податковими повідомленнями-рішеннями в розмірі 188 614 грн., а заборгованість складає 378 грн. Зарахування сплачених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 188 614, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості минулих років є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що був чинним на час правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків та принцип рівності бюджетних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що узгоджені суми податкових зобов'язань позивача підтверджено наявними копіями податкової декларації та платіжних доручень із зазначенням періодів за які проведено оплату у відповідних графах призначення платежу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень, суд першої інстанції правильно звернули увагу на те, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дійсно, передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Отже, цілком правомірно, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час виникнення правовідносин не було передбачено права у податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. Разом з цим, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням положень п.п. "б" п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміна призначення платежу за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко