Постанова № 33040824, 30.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

30 липня 2013 року 17:36 год. №826/8061/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників: позивача - Бєлкіна Л.М., Гриня М.О., відповідача - Ярошинського І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Брок" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 №000362230,

в с т а н о в и в:

Заявлений позов обґрунтовано помилковістю висновків перевірки, результати якої не відповідають вимогам законодавства про розрахунки у сфері зовнішньоекономічних відно-син та наданим до перевірки документам, які, як стверджує позивач, спростовують зазначе-ний відповідачем факт порушення. Також відповідач стверджує про порушення відповідачем термінів застосування штрафних санкцій.

Представники позивача підтримали позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в позові, з огляду на результати перевірки, якою встановлено порушення позива-чем п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет №15-93).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій-шов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 29.04.2013 №1445/22-30/33633840 і винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 №0000362230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій у сумі 256000 грн.

Спірний штраф застосовано до позивача на підставі п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 за порушення п. 3 ст. 7 цього Декрету та у зв'язку з відсутністю ліцензії Національного банку України на проведення розрахунків у національній валюті України з нерезидентами "ASTRUM IM LIMITED" (Кіпр) та "Renaissance Securities (Cyprus) Limited" (Кіпр) за прид-бання цінних паперів на суму 256000 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері валютного контролю та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення.

Частиною 3 ст. 7 Декрету №15-93 (в редакції, чинній на час проведення позивачем спірних розрахунків за придбання цінних паперів) визначалося, що здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допус-кається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Абзацом 6 п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 встановлено, що за порушення резидентами по-рядку розрахунків, установленого ст. 7 цього Декрету, застосовується штраф у розмірі, екві-валентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахова-ній у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Як встановлено перевіркою, у період з 01.10.2009 по 31.12.2012 позивачем здійснено імпортні операції щодо придбання у нерезидентів ("ASTRUM IM LIMITED" (Кіпр) та "Renaissance Securities (Cyprus) Limited" (Кіпр)) цінних паперів українських емітентів на загальну суму 256000 грн. згідно укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів від 28.07.2010 №Д-25891/10;56494-Б та від 11.01.2010 №В2/10/1(MZA154S), на підставі яких позивачем перераховано 02.08.2010 компанії нерезиденту "ASTRUM IM LIMITED" (Кіпр) кошти в сумі - 191100 грн. та 13.01.2010 компанії нерезиденту "Renaissance Securities (Cyprus) Limited" (Кіпр) - 64900 грн.

Також перевіркою встановлено відсутність індивідуальної ліцензії Національного банку України на проведення таких розрахунків у гривні.

Однак помилковим є висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 7 Декрету №15-93 та здійснення розрахунків з нерезидентами у валюті України без індиві-дуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного.

1) Як визначено в абз. 7 п. 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою Правління Національ-ного банку України від 14.10.2004 №484, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за №1430/10029 (далі - Положення №484), розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) то-варів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Згідно із ст. 188 МК (2002р., чинного на час здійснення спірних розрахунків) імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть викорис-товуватися без будь-яких митних обмежень.

В даному випадку перевіркою достовірно не встановлено факт імпорту позивачем товарів (цінних паперів емітентів України, випущених в бездокументарній формі), а в ході розгляду справи відповідач не посилався на такий факт. При цьому в акті перевірки зазначе-но про відсутність в програмі "Митниця" бази даних АІС "Податки" інформації про здійс-нення позивачем імпорту та експорту товарів за період, який перевірявся.

2) Абзацом 4 п. 1.4 Положення №484 визначено, що у межах торговельного обороту без ліцензії здійснюються розрахунки (платежі) у валюті України між резидентами і нерези-дентами - інвесторами за операціями, передбаченими порядком використання поточного рахунку в національній валюті нерезидента-інвестора, установленим у главі 16 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493.

Згідно п. 16.3 вказаної Інструкції, на інвестиційний рахунок у національній валюті зараховуються такі кошти: доходи, прибутки та інші кошти, одержані нерезидентом-інвестором від здійснення інвестицій в Україну, у т.ч. від спільної діяльності без створення юридичної особи; повернуті внаслідок часткового або повного припинення нерезидентом інвестицій в Україну відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україну.

При цьому згідно із ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємниць-кої та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або дося-гається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

У свою чергу п. 3.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, яке зат-верджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 і за-реєстроване в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за №947/11227, визначено, що повер-нення іноземної інвестиції, а також прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється резидентом з поточного рахунку в національній валюті на інвестиційний рахунок в національній валюті іноземного інвестора.

Отже, кошти, одержані нерезидентом-інвестором за цінні папери, є кошти одержані нерезидентом-інвестором від здійснення інвестицій в Україну, а тому перерахування таких коштів не потребує ліцензії.

3) Відповідно до п. 4 ст. 5 Положення №484 індивідуальні ліцензії видаються рези-дентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резиден-тами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резиден-тами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на вико-нання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цін-ностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавіга-ційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12.02.1981, та інших міжнародних договорів;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 3 цього Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абз. 4 п. 5 ст. 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у т.ч. шляхом придбання цінних паперів, за винят-ком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - рези-дентами як дарунок або у спадщину.

Як вірно зазначає позивач, розрахунки у валюті України всередині України у цей перелік не входять, що також спростовує необхідність отримання ліцензії.

Враховуючи викладене, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про помилковість висновків перевірки та відсутність зазначених в акті порушень ч. 3 ст. 7 Декре-ту №15-93, оскільки такі доводи позивача відповідають вищенаведеним нормативним припи-сам і не були спростовані відповідачем, що є підставою для визнання протиправним і скасу-вання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

4) Обґрунтованими є і доводи позивача про порушення відповідачем визначеного ст. 250 ГК строку для застосування штрафних санкцій, що окремою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і випливає з наступного.

Згідно із ст. 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійс-нення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані упов-новаженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністра-тивно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1). Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч. 2).

Статтею 250 ГК встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Передбачені Декретом №15-93 штрафні (фінансові) санкції за порушення валютного контролю є адміністративно-господарським штрафом. Спеціальних строків застосування передбачених Декретом №15-93 штрафних (фінансових) санкцій національне законодавство не встановлювало, тому застосуванню підлягали положення зазначеної вище ст. 250 ГК, порушення якої є підставою для скасування нарахованого штрафу.

Як вбачається, в акті зазначено про порушення 13.01.2010 і 02.08.2010, водно час штрафні (фінансові) санкції відповідач застосував 16.05.2013, тобто у порушення вимог ст. 250 ГК пізніше як через рік з дня вчинення порушення позивачем, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Посилання представника відповідача на 1095-денний строк давності для нарахування податкових зобов'язань, визначений ст. 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо вими фондами", є помилковими і відхиляються судом, оскільки спірний штраф не сто сується справляння податків і зборів та не є податковим зобов'язанням.

Також помилковими є посилання представника відповідача на 1095-денний строк давності для нарахування грошових зобов'язань, визначений ст. 102 ПК, оскільки дане поло-ження слід застосовувати до правовідносин, що виникли після 01.01.2011р.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Брок".

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.05.2013 №000362230.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Брок" судовий збір у сумі 2294 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко