Ухвала суду № 33039882, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м.Київ К/800/7299/13

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області звернулось до суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страхових внесках за грудень 2010 року в сумі 238,56 грн. та по єдиному внеску за січень-грудень 2011 року в розмірі 4010,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про невиконанням відповідачем, як платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язань щодо нараховування, обчислення та оплати в установлені строки та у повному обсязі страхових внесків, у зв'язку з чим просив стягнути виниклу заборгованість з відповідача.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, позов задоволено, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області борг у сумі 4248,86 грн., а саме: 238,56 грн. - заборгованість по страхових внесках за грудень 2010 року; 4010,30 грн. - заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2011 року.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані обґрунтованістю позовних вимог щодо невиконанням відповідачем обов'язку по сплаті страхових внесків.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати повністю та залишити позовну заяву без розгляду.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для неї замінено сплатою єдиного податку відповідно до ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємства та п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства». Вказує, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому вважає, щодо спірних правовідносин підлягає застосуванню Указ Президента України.

Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області як страхувальник. Відповідачем обрано спрощену систему оподаткування.

Згідно ст.1 Закону України від 09 липня 2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контакту) або і інших умовах передбачених законодавством.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п.4 п.8 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у чинній на момент виникнення спірної заборгованості редакції) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Отже, як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податків як суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького ладу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що сплата єдиного податку на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» не звільняє позивача від обов'язку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, оскільки Указ Президента України є нормативним актом, який поширює дію на податкові правовідносини, а страхові внески не включаються до складу податків (інших обов'язкових платежів), що складають систему оподаткування, і на такі внески не поширюються норми податкового законодавства.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок), зобов'язані сплачувати страхові внески в розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску (з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку).

Згідно п.3 ст.11, п.5 ст.14, ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначених платників є квартал.

Частинами 2, 3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або несплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою та у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.8.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та встановлений тариф 33,2% на 2010 рік, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб у грудні 2010 року становив 306,10 грн. Якщо частина фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду є меншою ніж мінімальний страховий внесок, фізична особа-підприємець повинна самостійно обчислити та здійснити доплату до мінімального страхового внеску.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично сплачено за грудень 2010 року 84 грн., позивачем донараховано відповідачеві страхових внесків за грудень 2010 року в сумі 238,56 грн. та виставлено вимогу про сплату боргу від 15 травня 2012 року № Ф 22/22, яка є чинною та ніким не оскаржена.

Відповідно до п.7 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внесу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 238,56 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року

Також є вірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено у п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, з урахуванням наведених вище норм та розміру мінімальної заробітної плати у 2011 році (з 01 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.), позивачем вірно визначено суми єдиного внеску за період з січня по грудень 2011 року в розмірі 4010,30 грн., які відповідачем не сплачені.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.

Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Позивачем 11 травня 2012 року виставлено вимогу №Ф399/287 про сплату боргу в сумі 4010,30 грн., яка отримана відповідачем 07 червня 2012 року. Несплата вказаної суми є підставою для її стягнення.

Враховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 238,56 грн. заборгованості по страхових внесках за грудень 2010 року та 4010,30 грн. заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня по грудень 2011 року.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець