Ухвала суду № 33039843, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м.Київ К/800/10496/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулося до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій та пені в загальному розмірі 999278,65 грн., застосованих згідно рішення від 02 листопада 2010 року № 538.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплатив у повному обсязі у передбачений законом строк та розмірі страхові внески, а тому рішенням від 02 листопада 2010 року №538 до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 261591,27 грн. та нарахована пеня в сумі 737687,38 грн., вказану заборгованість в розмірі 999278,65 грн. позивач просив стягнути з відповідача на підставі ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При винесенні рішень суди, з посиланням на ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виходили із погашення пред'явлених позивачем вимог, які не були заявлені у справі про банкрутство відповідача.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що заборгованість в розумінні норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточною кредиторською заборгованістю та не підпадає під дію ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникла після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», у зв'язку з чим на неї не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів і вона не підлягає погашенню відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач - ПАТ «Сумихімпром» у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 05766356), платником страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми, правонаступником якого є Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Як встановлено ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( у діючій на моменти виникнення спірних відносин редакції), суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

На виконання вищезазначених норм Закону, позивачем УПФУ в Зарічному районі м.Суми 02 листопада 2010 року винесено рішення №538 про застосування до ПАТ «Сумихімпром» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у загальному розмірі 999278,65 грн.

Вказане рішення було оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №2а-8825/10/1870 задоволено частково позов ПАТ «Сумихімпром», визнано протиправним та скасоване рішення УПФУ в Зарічному районі м.Суми від 02 листопада 2010 року № 538 в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 261591,27 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2012 року, задоволено частково апеляційну скаргу УПФУ в Зарічному районі м.Суми, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року по справі №2а-8825/10/1870 скасовано в частині визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в Зарічному районі м.Суми від 02 листопада 2010 року №538 в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 261591,27 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року по справі № 2а-8825/10/1870 залишено без змін.

Як встановлено ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року справі №2а-8825/10/1870 набрала законної сили з моменту її проголошення, тому рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 02 листопада 2010 року № 538 в сумі 999278,65 грн. є чинним, а штрафні санкції та пеня підлягали стягненню з боржника.

Також судами встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24 жовтня 2011 року порушено провадження у справі №5021/2506/2011 про банкрутство відповідача ПАТ «Сумихімпром» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В газеті «Голос України» 21 лютого 2012 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено ч.1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно п.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Заборгованість по фінансових санкціях та пені в сумі 999278,65 грн., застосованих згідно рішення від 02 листопада 2010 року №538, виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто є конкурсною, грошові вимоги у вказаній частині не були заявлені у справі про банкрутство, не були включені до реєстру вимог кредиторів, а тому вважаються погашеними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та з урахуванням встановлених обставин в заявленому позові правомірно відмовлено.

Доводи скаржника про те, що вказана заборгованість є поточною, а тому не включена до реєстру вимог кредиторів з посиланням на те, що рішення про застосування фінансових санкцій від 02 листопада 2010 року № 538 не було чинним на момент подання заяви до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Сумихімпром», оскільки позивачем не було отримано рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2011 року по справі №2а-8825/10/1870, колегія суддів визнає безпідставними. Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року набрала законної у день її проголошення, а тому і рішення про застосування фінансової санкції та пені від 02 листопада 2010 року №538 набуло чинності 12 липня 2011 року, тобто до порушення справи про банкрутство відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.В.Голяшкін

В.С.Заяць

Т.Г.Стрелець