Постанова № 33039659, 15.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5361/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рибій М.І., Трут Д.В.,

від відповідача Манікало І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року № 0000094050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить позов скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти н6ову - про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» (код за ЄДРПОУ 35919521) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Скрап-Мет» (код ЄДРПОУ 37400862) за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 лютого 2013 року № 121/40-50/35919521, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг) за І квартал 2012 року на суму 8 965 443, 56 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 882 743, 00 грн.

22 лютого 2013 року Окружною ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000094050, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу УкраїниТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 353 429, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 882 743, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 470 686, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000094050 від 22.02.2013 року - без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Скрап-Мет» не мали реального характеру.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, до видів діяльності TOB «Нобл Ресорсіз Україна» за КВЕД відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 червня 2012 року серії АЗ № 033739 відносяться: 63.12.0 Складське господарство, 63.40.0 Організація перевезення вантажів, 15.41.0 Виробництво нерафінованих олії та жирів, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 65.23.0 Інше фінансове посередництво, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, за висновками контролюючого органу виникло у зв'язку з тим, що договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «Скрап-Мет» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки господарські операції з цим суб'єктом господарювання не мали реального характеру та спрямовані лише на отримання податкової вигоди.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на визначення податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в періоді, за який проведено перевірку, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Скрап-Мет», з якими, як встановлено судом першої інстанції, було укладено наступні договори:

- від 08 листопада 2011 року № 16335 на суму 478 500, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 жовтня 2011 року № 16198 на суму 343 200, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 01 листопада 2011 року № 16230 на суму 1 177 200, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 04 листопада 2011 року № 16298 на суму 1 264 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 08 листопада 2011 року № 16331 на суму 4 650 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 жовтня 2011 року № 16197 на суму 551 250, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 14 листопада 2011 року № 16376 на суму 740 000, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 24 лютого 2011 року № 16758 на суму 106 600, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 14 листопада 2011 року № 16375 на суму 155 530, 00 грн. (українська кукурудза врожаю 2011 року);

- від 03 листопада 2011 року № 16291 на суму 116 480, 00 грн. (українська пшениця 4,5 класів групи Б та фуражна пшениця 6 класу врожаю 2011 року).

Згідно умов вказаних договорів постачальник (ТОВ «Скрап-Мет») зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець (ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна») зобов'язується прийняти і оплатити українську кукурудзу врожаю 2011 року (українську пшеницю 4,5 класів групи Б та фуражну пшеницю 6 класу врожаю 2011 року).

На виконання умов договорів поставки ТОВ «Скрап-Мет» було виписано ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна»:

- податкові накладні від 24 жовтня 2011 року № 483 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № 482 на загальну суму 551 563, 43 грн., від 03 листопада 2011 року № 79 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № 188 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 08 листопада 2011 року № 165 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № 186 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 10 листопада 2011 року № 200 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 11 листопада 2011 року № 220 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 21 листопада 2011 року № 430 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № 310 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 01 листопада 2011 року № 30 на загальну суму 1 163 634, 40 грн., від 24 лютого 2012 року № 290 на загальну суму 102 828, 00 грн.;

- видаткові накладні від 24 лютого 2012 року № РН-1240201 на загальну суму 102 828, 00 грн., від 21 листопада 2011 року № РН-1211101 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № РН-1161101 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 09 листопада 2011 року № РН-1091103 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 10 листопада 2011 року № РН-290913 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № РН-1091101 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 11 листопада 2011 року № РН-1111101 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 08 листопада 2011 року № РН-1081101 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 03 листопада 2011 року № РН-1031102 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 01 листопада 2011 року № РН-1011106 на загальну суму 1 163 634, 40 грн., від 24 жовтня 2011 року № РН-1241004 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № РН-1241003 на загальну суму 551 563, 43 грн.;

- рахунки-фактури від 24 грудня 2012 року № СФ-1240201 на загальну суму 102 828, 00 грн., від 21 листопада 2011 року № СФ-1211102 на загальну суму 336 700, 00 грн., від 16 листопада 2011 року № СФ-1161101 на загальну суму 155 095, 12 грн., від 09 листопада 2011 року № СФ-1091105 на загальну суму 502 425, 00 грн., від 10 листопада 2011 року № СФ-1101101 на загальну суму 215 986, 00 грн., від 09 листопада 2011 року № СФ-1091102 на загальну суму 640 081, 70 грн., від 11 листопада 2011 року № СФ-1111101 на загальну суму 194 126, 70 грн., від 08 листопада 2011 року № СФ-1081102 на загальну суму 4 650 000, 00 грн., від 03 листопада 2011 року № СФ-1031102 на загальну суму 116 480, 00 грн., від 01 листопада 2011 року № СФ-1011106 на загальну суму 1 163 634, 41 грн., від 24 жовтня 2011 року № СФ-1241004 на загальну суму 336 523, 20 грн., від 24 жовтня 2011 року № СФ-1241003 на загальну суму 551 563, 43 грн.

Оплата за вказаними договорами підтверджується довідкою банку про переказ коштів на користь ТОВ «Скрап-Мет» від 19.04.2013 року, що містяться в матеріалах справи.

Зберігання придбаного товару підтверджують наступні документи: копія договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 67 В від 28.09.2011р.; копія додаткової угоди № 1 до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 67 В від 28.01.2011 р.; копія додаткової угоди № 2 до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 67 В від 28.01.2011 р.; копія договору про надання послуг по прийомці, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та масляних культур від 29.09.2011 р.; копія договору складського зберігання кукурудзи № 25- К/ЗБ/2011 від 26.09.2011 р. з додатками; копія договору складського зберігання кукурудзи № 06-К/2011 від 19.09.2011 року з додатками; копія договору складського зберігання № 36 на 2011-2012 маркетинговий рік від 30.09.2011 р.; копія додаткової угоди до договору складського зберігання № 36 на 2011-2012 маркетинговий рік від 15.05.2012 р.; копія договору № 50940/441453 від 26.01.2012 р. Копія товарно-транспортної накладної № 760102 від 01.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 1042 від 24.02.2012 р. складської квитанції на зерно № 723 від 10.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 853 від 01.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 157 від 08.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 706 від 08.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 656 від 09.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 735 від 11.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 022966 від 16.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 783 від 21.11.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 588 від 24.10.2011 р.; копія складської квитанції на зерно № 673 від 24.10.2011 р.

Крім цього, колегією встановлено, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується копією вантажної митної декларації № 500060704/2012/000832 та доповнення до неї; копією договору № 50845/432338 від 21.10.2011 р.; копією вантажної митної декларації № 500060704/2012/000988 та доповнення до неї, копією вантажної митної декларації № 500060704/2012/002130 та доповнення до неї; копія договору поставки № 50849 від 26.10.2011 р.; копіями товарно-транспортних накладних № 760101 від 01.11.2011 р. та № 760102 від 01.11.2011 р.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Скрап-Мет» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом для визначення об'єкта оподаткування є фактична оплата ним сум податку контрагенту яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними документами та використанням товару у власній господарській діяльності.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

За таких обставин пояснення не є належним доказом нікчемності договору та відсутності належного документального підтвердження правомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Скрап-Мет», виходячи з наступного.

Умови визнання правочину недійсним визначені у ст.215 Цивільного кодексу України. Так, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Нікчемним є недійсний правочин, якщо його недійсність встановлена законом - ст.215 Цивільного кодексу України.

Безпосередню вказівку на нікчемність правочину містить низка статей Цивільного кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, нікчемність вчиненого позивачем з його контрагентом правочину відповідач обґрунтовує наявністю мети отримати податкову вигоду.

Наведення податковим органом зазначених вище доводів, які на його думку, свідчать про наявність ознак нікчемності в правочині, укладеному позивачем по справі, свідчить про те, що відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України.

Так, доводи, якими керується відповідач, відповідно до ст.207 Господарського кодексу України та ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, є приводом для звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Жодна з цих обставин позивачем не доведена належними доказами.

Проте, наявність наміру відповідачів чи одного з них на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірних правочинів як таких, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім цього, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, чого відповідачем не вчинено.

Перевіряючи висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем договори та додані до них документи, є неналежними первинними документами, що дають підстави для віднесення витрат по господарських операціх з ТОВ «Скрап-Мет» до валових, оскільки такі документи підписані невстановленими особами, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області від 29.11.2012 р.№ 649 підписи на таких документах, як Статуті ТОВ «Скрап-Мет», протоколі зборів учасників № 1 ТОВ «Скрап-Мет», наказі № 1-к від 30.11.2010 р., виконані не громадянином ОСОБА_6, а іншою особою. На підставі цього висновку суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що первинні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна» та ТОВ «Скрап-Мет» підписані невідомими особами.

При цьому, в матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що підписи на первинних документах, виданих на виконання господарських операціях позивача з ТОВ «Скрап-Мет» виконані невстановленими особами.

Податковий орган, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що містяться у вказаних (наданих до перевірки) документах, помилково прийшов до висновку про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, посилаючись на нікчемність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток як висновок спеціаліста та/або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, викладених в актах перевірок інших ДПІ по іншим суб'єктам господарювання, а фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Скрап-Мет» підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

Таким чином, виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем незаконно.

Суд першої інстанції наведене не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Розглядаючи вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Позивачем не надано суду документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв'язку з чим, зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 22 лютого 2013 року № 0000094050.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нобл Ресорсіз Україна» (код ЄДРПОУ 3519521) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2200,00 грн. (дві тисячі двісті грн. 00 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.