Ухвала суду № 33039377, 06.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Федотова І.В.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Молеф» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ПП «Молеф» звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 листопада 2012 року № 0005762301, № 0005772301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у відповідних звітних періодах, та протиправності дій державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби по складенню податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 р. № 0005762301 про збільшення суми податку на прибуток підприємства за основним платежем 54956 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 7644 грн. та № 0005772301 про збільшення суми податку на додану вартість за основним платежем 50320 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12580 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «Молеф» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 21360122, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби як платник податків та інших обов'язкових платежів, та є платником податку на додану вартість.

15.11.2012 р. державною податковою інспекцією у місті Черкаси Черкаської області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Молеф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з контрагентами фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р.(акт № 314/22-21/21360122 від 15.11.2012 р.) (а.с. 11-30).

Перевіркою встановлено заниження ПП «Молеф» податку на прибуток в сумі 54956 грн. та податку на додану вартість у розмірі 50320 грн. в періоді, що перевірявся.

На підставі акту перевірки № 314/22-21/21360122 від 15.11.2012 р. державною податковою інспекцією у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення: № 0005762301 від 30.11.2012 р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем 54956 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 7644 грн. та № 0005772301 від 30.11.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 50320 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12580 грн. (а.с. 31, 33).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ДПІ у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, державної податкової служби у Черкаській області та державної податкової служби України за наслідками розгляду яких податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0005762301 та № 0005772301 залишені без змін, а скарги без задоволення (а.с. 42-57).

Визнаючи нечинними та скасовуючи спірні податкові повідомлення - рішення Черкаський окружний адміністративний суд дійшов до висновку про безпідставність твердження відповідача про неправомірність включення до податкового кредиту сум, непідтверджених податковими накладними, дані яких не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується із даними висновками, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між ПП «Молеф» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були укладені договори про надання послуг від 14.09.2011 р. та купівлі-продажу товару від 10.10.2011 р. (а.с. 60, 61). На виконання умов договорів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 покупцю ПП «Молеф» надані: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти прийомки-передачі товару (а.с. 67-80).

Угоди між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 про надання послуг з розфасовки мінеральних добрив були укладені 25.01.2012 р. та 20.02.2012 р. (а.с. 95, 96). В підтвердження умов виконання цих угод позивачем до податкового органу були надані первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткові, податкові накладні та акти прийомки-передачі товару (а.с. 104-123).

В якості оплати товарно-матеріальних цінностей позивачем з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведений безготівковий розрахунок, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями (а.с. 66, 70, 74, 77, 107, 112, 116, 120, 124).

При цьому, ПП «Молеф» реалізувало розфасоване контрагентами фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мінеральне добриво ПП «Укртехпром-2001», ТОВ «Володимирське», ДСП «Комплекс», фермерському господарству «Елема», ПП «Елмон-спецсервіс», ПП «Агро успіх плюс», фермерському господарству «»Фермер», Холодноярській державній сортодослідній станції, ТОВ «Черкасибіохімзахист», виписавши при цьому видаткові та податкові накладні та отримавши кошти на рахунок за поставлений їм товар (а.с.87-90, 92-94, 127-130, 131-132, 134-136, 138-143, 145-154, 157-159, 162-164, 166-175, 178-180, 183-184).

Відповідно до вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до положень цієї статті первинні документи бухгалтерського обліку повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевикладеного та того, що позивачем надано необхідні первинні документи, в тому числі видаткові та прибуткові накладні, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару в періоді, що перевірявся.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

До того ж, наведена позиція також підтримується в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 9 серпня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.