Постанова № 33038327, 13.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2013 року 15:47 № 826/10040/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Київській областіпроскасування постанови, за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Матвійчук О.Б.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі по тексту - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати постанову про накладення стягнення №393 від 15 травня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 08 серпня 2013 року.

У судовому засіданні 08 серпня 2013 року судом оголошувалась перерва до 13 серпня 2013 року.

У судовому засіданні 13 серпня 2013 року представник позивача наполягала на задоволенні позову, з викладених у ньому підстав. Представник відповідача просила у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року посадовими особами відповідача проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 04 квітня 2013 року №000306 (далі по тексту - акт №000306).

За наслідками перевірки контролюючим суб'єктом виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року №833 (далі по тексту - Порядок №833) та статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ, а саме відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію, що зазначена в пунктах 1 - 16 таблиці Додатку №7 до акту №000306).

У зв'язку з виявленням відповідного порушення та за результатами розгляду матеріалів перевірки, 15 травня 2013 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №393, якою до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 7033,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою з підстав неправильного визначення суб'єктом владних повноважень розміру штрафу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).

Статтею 4 названого Закону визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) тощо.

Відповідно до статті 6 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ споживач має право на належну якість продукції, яке забезпечується обов'язком продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (стаття 5 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ).

Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена статтею 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.

Так, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету, а порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 26 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, які забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

- перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів;

- одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

- забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів тощо;

- накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення державного контролю (в тому числі, проведення планових перевірок) посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 (далі по тексту - Порядок проведення перевірок).

Здійснюючи аналіз наведених правових норм, а також норм, що закріплені у названому наказі, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки позивача, Інспекція діяла на виконання своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Перевіряючи правомірність накладення стягнення у вигляду штрафу в розмірі, визначеному в оскаржуваній постанові, суд приходить до наступного.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію на суб'єкт господарювання накладається штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до акту №000306 та додатку №7 до нього, під час перевірки позивача працівниками Інспекції було виявлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зазначену в пунктах 1-16 додатку, а саме: трав'яну суміш «Чарзелье», трав'яну суміш «Альпійський луг», чай зелений «Храм неба», чай зелений з м'ятою, чай зелений «Соу Сеп», чай чорний «Граф грей», фруктова суміш «Нахабний фрукт», фруктова суміш «Ягідний коктейль», коньяк «Hennessy» Х.О. L215641000834, коньяк «Hennessy» V.S.O.P.L. 22162800189, лікер «Шеріданс» L 1215 №F003, напій лікеро-горілчаний - ром «Баккарді Суперіор», напій лікеро-горілчаний - віскі «Джоні Уокер блек лейбл», напій лікеро-горілчаний - віскі «Джоні Уокер грін лейбл».

Відповідно до вимог пункту 3.4. Порядку проведення перевірок представниками контролюючого суб'єкта проведено оформлення додатку №7 до акту, в якому зазначено інформацію про прибуткові документи, надані позивачем, про товар, а саме: одиницю виміру, розмір партії, що одержана та її залишок з вказівкою ціни і кількість товару, що знята з реалізації через відсутність інформації для споживачів.

Названий додаток так само, як і акт №000306 підписаний особисто позивачем без зауважень або поміток щодо внесення в них недостовірних або помилкових відомостей.

Саме виходячи з даний, викладених в акті та додатку до нього, Інспекцією розраховано суму штрафу за виявлене порушення та 15 травня 2013 року винесено оскаржувану постанову.

Надані позивачем копії видаткових накладних та фіскальних чеків на підтвердження вартості одержаної для реалізації продукції, виявленої під час перевірки без інформації для споживачів, суд до уваги не приймає.

Так, відповідно до видаткових накладних №РН-0000046 від 25 січня 2012 року та №РН-057467 від 24 жовтня 2012 року, вони складені на товар, який придбавався суб'єктами «Фільварок» та «Фільварок»-2, які зазначені в них як одержувачі. Зі змісту фіскальних чеків, наданих позивачем взагалі неможливо встановити хто здійснював придбання зазначених у них товарів.

Крім того, суд звертає увагу, що по названим документам неможливо встановити, що під час перевірки виявлено саме вказані в них товари.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивач сам особисто підписав акт перевірки та додаток до нього, був обізнаний про дату, час та місце розгляду питання щодо накладення стягнення за порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», проте жодних доказів на спростування виявлених під час перевірки обставин та зазначених у акті та додатку до нього даних не надав, суд приходить до висновку, що розмір штрафу визначений Інспекцією відповідно до норм названого Закону з урахуванням наявних у останньої даних.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко