Постанова № 33038182, 15.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2013 року 12:17 № 826/9016/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Врублевський І.О. (довіреність від 20.02.2013 р.)

від відповідача: Козак В.А. (довіреність від 13.09.2013 р. № 1399/9/26-54-10-034)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Агенство «Віасат»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 № 0000772230 та № 0000762230,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Український Кур'єр» з позовом до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 р.:

- № 0000772230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 312 620 грн. за основним платежем,

- № 0000762230, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 258 181 грн. за основним платежем та на 9222 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що перевірку проведено за відсутності встановлених законом підстав, що є грубим порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що на запит ДПІ своєчасно надав витребувані документи, а відтак підстав для проведення перевірки згідно з п/п. 78.1.1. ПК України не було. У свою чергу, як зазначає позивач, спірні рішення, прийняті за результатами неправомірно проведеної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім того, по суті висновків акту перевірки позивач зазначає, що вони ґрунтуються на начебто нездійсненні спірних операцій контрагентом позивача, що на думку ДПІ не дає позивачу підстав для формування спірних сум податкових вигод. У той же час, як зазначає позивач, основним видом діяльності позивача є надання кур'єрських послуг своїм клієнтам, а саме: з доставки поліграфічної продукції рекламно-інформаційного характеру, періодичних видань. Комплекс послуг включає в себе послуги з фальцювання (згинання друкованих аркушів у такій послідовності, щоб сторінки були розміщені відповідно до нумерації), сортування, упакування, транспортування, доставку адресатам. З метою надання окремих послуг, позивач має право укладати договори з третіми особами. У зв'язку з цим було укладено договір із ТОВ «Агенство «Віасат» щодо сортування, фальцювання, упакування та контроль якості доставки згідно з адресною програмою.

Фактичне виконання послуг позивачу підтверджується, як зазначає позивач, первинними документами, оплатою, що також супроводжується також і оформленням податкових накладних. Виходячи з наведеного позивач вважає, що правомірно сформував спірні суми податкових вигод та, відповідно, вважає необґрунтованими та безпідставними висновки акту перевірки та оскаржувані рішення, які позивач просить скасувати.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 14.06.2013 р. відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 15.08.2013 р. До участі у справі в якості третьої особи залучено ТОВ «Агенство «Віасат».

Відповідно до цієї ж ухвали, крім іншого, у позивача та третьої особи витребувано перелік документів на підтвердження реальності спірних операцій.

Направлене на адресу третьої особи поштове відправлення з ухвалою суду, яке було направлено за визначеною в ЄДР адресою, повернуто поштою без вручення з незалежних від суду причин (з відміткою «вибули»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі та вона вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів на підтвердження взаємовідносин з позивачем та на підтвердження реальності операцій (щодо наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, складських ресурсів, придбання продукції у виробника або здійснення власного виробництва) не надала, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, пов'язаними із реорганізацією податкових органів відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012 та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20 березня 2013 року № 229, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено здійснити заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі міста Києва ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекції у Оболонському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Український кур'єр» (код з ЄДР 32914969; адреса: 04205, м.Київ, Оболонський район, пр.-т. Оболонський, 16) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Агенство «Віасат» (код з ЄДР 36862548; адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69) за період з 01.07.2009 р. по 31.08.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.01.2013 р. № 49/22-3/32914969 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що відповідно до умов договору про надання послуг № 31 від 29.03.2011 р. позивач придбав у третьої особи послуги на загальну суму 1 549 084,22 грн., у т.ч. ПДВ - 258 181 грн. у зв'язку з чим за період квітня - липня 2011 р. оформлено акти виконаних робіт та податкові накладні, визначені на стор. 3-4 Акту перевірки. Суми ПДВ включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів. До складу витрат було включено витрати за зазначеними операціями з придбання на загальну суму 1 290 903,22 грн., у т.ч. у 2 кв. 2011 р. в сумі 1 174 810 грн., у 2-3 кв. 2011 р. витрати у сумі 116 093,22 грн.

Одночасно в Акті перевірки зазначається про отримання постанови від 10.04.2012 р. про відкриття кримінальної справи ТОВ «Агентство «Віасат», прийняття її до провадження та об'єднання в одне провадження. Копія зазначеної постанови залучена до матеріалів справи.

Зазначено, що в ході аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Окрім того, зазначається, що згідно матеріалів кримінальної справи № 69-149 була допитана директор контрагента ОСОБА_3, яка пояснила, що не має жодного відношення до діяльності зазначеного підприємства.

Як вбачається із відтворених в Акті перевірки показів цієї особи від 10.01.2012 р., копія яких залучена до матеріалів справи, зазначена особа працює медсестрою та у 2009 році за пропозицією подруги щодо поїздки у м. Київ для реєстрації фірми за 500 доларів США, враховуючи важкий матеріальний стан, вона погодилась на цю поїздку та реєстрацією на її ім'я фірми. Від працівників поліції РФ вона надалі дізналася, що у зв'язку із діями по реєстрації фірми, вона є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Агентство «Віасат». У той же час, довіреності на ведення справ від імені цього підприємства не видавала, реєстраційних документів не отримувала, рахунки не відкривала, хто займався реєстрацією бухгалтерських і фінансових документів їй не відомо.

Враховуючи висновки про відсутність у контрагента необхідних для виконання спірних операцій ресурсів, того, що документально не підтверджено факту відносин позивача з його контрагентом, з урахуванням пояснень зареєстрованого керівника контрагента, ДПІ дійшла в Акті перевірки про порушення позивачем п. 198.6., 200.1., 200.2. ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 258 181 грн., у т.ч. за квітень 2011 р. - 83 046 грн., за травень 2011 р. - на суму 86 463 грн., за червень 2011 р. - 81 790 грн., за липень 2011 р. - 36 882 грн. окрім того, ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем п. 138.1., 139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 312 620 грн., у т.ч. за 2 кв. 2011 р. - 254 494 грн., 3 кв. 2011 р. - 58 126 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

В контексті наведеного та щодо обставин взаємовідносин позивача із його контрагентом під час розгляду справи встановлено підписання між ними вищезгаданого договору № 31 від 29.03.2011 р. про надання позивачу послуг.

Передбачено надання поліграфічних послуг та інших послуг, які надаються виконавцем (його співробітниками та/або залученими третіми особами) у зв'язку з виконанням замовлень позивача.

Під продукцією за договором розуміються будь-які матеріали, що обробляються в процесі виконання замовлень позивача, або надаються замовнику внаслідок виконання замовлення (такі як книги, газети, журнали, вкладки, плакати, буклети, фірмово-корпоративні брошури, візитні картки, блокноти, календарі, рекламна продукція тощо).

Під поліграфічними послугами розуміється виготовлення друкованої продукції.

Як вбачається із замовлень, підлягали виконанню наступні послуги. Так, згідно замовлення від 01.04.2011 р. для забезпечення надання позивачем послуг іншим особам, контрагент мав здійснити обробку поліграфічної продукції з видачею результатів 09.04.2011 р. - 11.04.2011 р., а саме: сортування, упаковку листівок, журналів, конвертів, газет за одним цим замовленням у кількості 104 800 шт., 33 545 шт., 16 410 шт., 16800 шт., 9 шт., 83 шт., 268 шт., 276 800 шт., 43 490 шт. 56 000 шт., 975 шт., 35 шт., 78 шт., 1368 шт. Вартість послуг - 42700,42 грн. Сторонами надалі оформлено акт виконаних послуг від 11.04.2011 р. № 01 та податкова накладна від 11.04.2011 р. № 40. Також оформлено видаткові накладні на передачу контрагенту конвертів, листівок, газет, журналів.

Аналогічним чином сторонами оформлено подальші замовлення де кількість одиниць товару, відносно яких виконувалась лише одна послуга (із сортування) сягала 448 750 шт. (замовлення № 2 від 01.04.2011 р. із строком виконання 20.04.2011 р. - 21.04.2011 р.).

Всього лише за зазначеним замовленням у наведений період контрагентом мало було бути виконано роботи/надано послуги із сортування відносно 861 004 одиниць продукції розповсюдження.

При цьому, за замовленням від 01.06.2011 р. № 18 підлягало виконанню послуги/роботи із сортування/упаковки продукції розповсюдження із видачею результатів робіт/послуг 01.06.2011 р., тобто щодо виконання робіт протягом 1 дня, відносно 883 152 екземплярів продукції розповсюдження.

Окрім того, відповідно до замовлення № 4 від 01.04.2011 р. виконавець був зобов'язаний надати послуги в період з 12.04.2011 р. по 14.04.2011 р. - контроль якості доставки поліграфічної продукції в м. Києві по Подільському району - загальна кількість будинків для перевірки - 320, в Оболонському районі - 308 будинків, у Дніпровському районі - 1159 (вартість послуг 51 465,60 грн. За результатами цього замовлення також оформлено згадана в Акті перевірки акт та податкова накладна.

Згідно із замовленням № 5 від 01.04.2011 р. в період з 08.04.2011 р. по 11.04.2011 р. передбачалось надання аналогічних послуг відносно 743 будинків у Шевченківському районі, 808 будинків у Дарницькому районі.

Окрім того, згідно із замовленням від 01.04.2011 р. підлягало виконання аналогічних послуг в період 05.04.2011 р. - 07.04.2011 р. відносно 480 будинків у Деснянському районі, 631 будинку в Оболонському районі, 494 будинків у Подільському районі.

Аналогічним чином оформлено замовлення виконання послуг та оформлення їх надання в інші періоди згідно визначених в Акті перевірки актів виконаних робіт/наданих послуг.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей формування даних бухгалтерської та податкової звітності, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Так, як вбачається з аналізу замовлень та первинних документів, складених за вищезгаданим договором, в короткі проміжки часу підлягав виконанню контрагентом комплекс робіт/послуг відносно сотень тисяч одиниць продукції розповсюдження та відносно контролю доставки в кількасот будинків у різних районах Києва.

Зокрема, як зазначалося вище, наприклад за 1 день 01.06.2011 р. підлягали виконанню роботи із сортування продукції розповсюдження в кількості 883 152 одиниць, тобто, при проведенні робіт 24 години на добу, за 1 сек. підлягало сортуванню 10,22 одиниць продукції. При цьому, при проведенні робіт/наданні послуг з контролю якості доставки продукції в період з 12.04.2011 р. по 14.04.2011 р. - підлягало відвідуванню 1787 будинків, тобто при виконання робіт (наданні послуг) протягом трьох діб та протягом 24 годин на добу без перерв та відпочинку на відвідування 1 будинку припадало близько 145 сек., що, відповідно, вимагало наявності у контрагента відповідних трудових, сортувальних, складських та транспортних можливостей/ресурсів.

Проте, не дивлячись на те, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі витребовувались докази на підтвердження наявності у контрагента трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власних або залучених трудових ресурсів, доказів наявності власного або орендованого обладнання для сортування та виконання інших робіт/надання послуг згідно замовлень, доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських та офісних приміщень, наявність яких, у т.ч. з огляду на зареєстроване місцезнаходження контрагента у м. Вишгороді, є необхідною виходячи з характеру спірних операцій та для забезпечення здійснення управлінської діяльності у зв'язку з укладанням договору.

Не надано під час розгляду справи і доказів наявності у контрагента власних або орендованих транспортних засобів, наявність яких у контрагента обумовлюється територіальною віддаленістю від обумовлених місць виконання робіт (з контролю якості доставки) та необхідністю перевезення продукції та працівників. З боку позивача не надано і доказів перевезення продукції, відносно якої обумовлювалось виконання контрагентом робіт із сортування та інших робіт/послуг, зокрема, від позивача до контрагента та після виконання робіт - від нього до позивача (ТТН, подорожні листи).

При цьому, представник позивача не зміг надати пояснення щодо місць виконання контрагентом робіт із сортування та інших замовлених послуг (сортувальні приміщення, зали, тощо).

Слід додати, що під час розгляду справи не надано і доказів виконання обумовлених між позивачем та третьою особою послуг/робіт іншими особами, залученими на умовах субпідряду, як і доказів наявності інших уповноважених осіб від контрагента для здійснення спірних операцій, крім зареєстрованого директора, який зазначив про непричетність до діяльності товариства.

Наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи не надано і жодних зразків продукції, відносно якої обумовлювалось надання позивачу послуг з боку контрагента.

Тобто, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги, були виконані/надані саме контрагентом позивача, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

Надані позивачем матеріали щодо подальшої аналогічних робіт/послуг, що і за відносинами позивача з його контрагентом, іншим особам, не містять жодної згадки щодо виконання цих робіт/послуг контрагентом позивача та самі по собі не є підтвердженням того, що ці послуги/роботи до цього були виконані саме контрагентом позивача на користь останнього, не спростовують вищенаведеного судом та не доводять зворотного.

У взаємозв'язку з наведеним у сукупності під час судового розгляду в порядку ч. 1 ст. 151 КАС України особам, які беруть участь у справі, поставлено питання щодо наявності додаткових доказів та пояснень в обґрунтування їх доводів та заперечень, щодо чого зазначені особи заявили про відсутність додаткових доказів та пояснень.

Враховуючи наведене, в даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Що стосується доводів позивача відносно протиправності призначення та проведення перевірки та у зв'язку з цим - про відсутність підстав для прийняття спірних рішень, слід зазначити, що позивачем в контексті наведеного під час розгляду справи не надано копії його відповіді на адресу ДПІ, доказів його подання або надіслання до ДПІ, конверту в якому надійшов запит ДПІ та власне самого запиту документів від ДПІ. Тобто, позивачем не надано доказів в обґрунтування доводів про безпідставність призначення та проведення перевірки у зв'язку з чим та враховуючи приписи ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та положення ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення), відсутні підстави вважати дії ДПІ у наведеному контексті протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український кур'єр» (код з ЄДР 32914969; адреса: 04205, м.Київ, Оболонський район, пр.-т. Оболонський, 16) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 № 0000772230 та № 0000762230 - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2013 р.