Рішення № 33037909, 13.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року справа № 5020-1421/2011Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

„Дістрибьютерська компанія „Еллада",

ідентифікаційний код 25131016

(99013, м. Севастополь, вул. Надії Краєвої, 15)

до: Публічного акціонерного товариства

„Акціонерний банк „Експрес-Банк",

ідентифікаційний код 20053145

(03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватне підприємство „Еллада-Дринк",

ідентифікаційний код 30195093

(99016, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15)

про визнання договору недійсним,

Представники учасників судового процесу:

позивач - явку повноважного представника не забезпечив;

відповідач - Золотарьов О.Д. - начальник юридичного відділу, довіреність № юр-7 від 18.01.2012;

третя особа - явку повноважного представника не забезпечила.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" (позивач) до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес-Банк" (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного підприємства „Еллада-Дринк", про визнання недійсним договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008.

Позовні вимоги із посиланням на статті 16, 203, 215, 238, 241 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008 був підписаний не громадянкою Бегаль Іриною Іванівною, а іншою невідомою особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень на підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" вказаного договору.

Ухвалою від 19.10.2011 у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручалось Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса; провадження у справі було зупинено до отримання результатів експертизи /том 1, арк. с. 93-95/.

На вирішення спеціалістів ставилось наступне питання: чи виконано підпис у графі „Поручитель" Договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008, укладеного між Акціонерним банком „Експрес-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" Бегаль Іриною Іванівною, або іншою особою?

За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом надано відповідний висновок № 40 від 05.03.2012, який долучено судом до матеріалів справи /том 1, арк. с. 135-136/.

Ухвалою суду від 12.04.2012 провадження у справі зупинялось до розгляду Гагарінським районним судом міста Севастополя цивільної справи № 2702/3911/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" до Бегаль Ірини Іванівни про визнання довіреності недійсною /том 2, арк. с. 32-34/.

Ухвалою суду від 07.08.2013 провадження у справі поновлено; розгляд справи в судовому засіданні призначений на 13.08.2013 /том 2, арк. с. 41-42/.

Позивач та третя особа явку своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином за адресами, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2, арк. с. 44-47/, причини неявки суду не сповістили.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалу від 07.08.2013 про поновлення провадження у справі надіслано на адресу позивача та третьої особи рекомендованими листами 07.08.2013.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів (далі - Нормативи), затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650, нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) - Д+2, де:

Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення (пункт 4.1 Нормативів).

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 4.2 Нормативів).

Оскільки ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення судового розгляду було надіслано позивачу та третій особі рекомендованою кореспонденцією 07.08.2013, то, виходячи з наведених Нормативів, ухвалу отримано об'єктами поштового зв'язку за місцезнаходженням адресатів 10.08.2013.

Отже, позивач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте не скористались своїм процесуальним правом на участь у засіданні суду.

За таких обставин, а також з огляду на закінчення процесуального строку вирішення спору (14.08.2013) суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третьої особи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов /том 1, арк. с. 33-34/, основні з яких полягають в тому, що підпис на спірному Договорі з боку позивача відтворений повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" - головним бухгалтером Бегаль Іриною Іванівною власноруч у присутності повноважних представників відповідача та скріплений печаткою позивача; оспорюваний позивачем договір, на переконання відповідача, був укладений із дотриманням вимог діючого законодавства та був визнаний позивачем, про що свідчить вчинення ним відповідних дій, спрямованих на його реальне виконання. Також представник відповідача зазначив, що доводи позивача щодо недійсності спірного договору внаслідок його підписання неуповноваженою особою спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи № 40 від 05.03.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2008 між Акціонерним банком „Експрес-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний банк „Експрес-Банк" (Кредитодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" (Поручитель) укладено договір поруки № 51-08/П Ю/О (юридична особа за юридичну особу) (далі - Договір) /том 1, арк. с. 7/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Поручитель (позивач) поручився перед Кредитодавцем (відповідач) за виконання Приватним підприємством „Еллада-Дринк" (Боржник, третя особа) своїх зобов'язань за Кредитним договором № 51-08 Ю/О від 22.09.2008 /том 1, арк. с. 46-50/, укладеним між Кредитодавцем та Боржником.

Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.5 Договору Поручитель засвідчив, що Договір укладений в інтересах Боржника згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України, без мети отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів та при повному розумінні ним умов та термінології Кредитного договору.

Вважаючи, що вказаний Договір поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008 укладено із порушенням вимог чинного законодавства України щодо підписання його повноважною особою, а саме - головним бухгалтером Бегаль Іриною Іванівною, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання цього договору недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу дійсності чи недійсності правочину (договору поруки), тому підпадають під правове регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України, зокрема, глави 16 ЦК України.

Як установлено судом, 22.09.2008 між Сторонами укладено Договір № 51-08/П Ю/О /том 1, арк. с. 7/, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008 позивач зазначає, що цей Договір з боку Поручителя підписаний невідомою не уповноваженою на те особою.

Утім, ці доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Судом установлено, що у розділі 6 спірного Договору № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008, де з боку Поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" зазначено: „по Довіреності реєстровий № 3846 Бегаль І.І.", стоїть підпис представника та кругла печатка позивача /том 1, арк. с. 81 - зворотний бік/. Причому цей підпис належить саме Бегаль Ірині Іванівні.

Наведене підтверджується висновком № 40 від 05.03.2012 судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого в обох наданих на дослідження екземплярах Договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008, укладеного між Акціонерним банком „Експрес-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" підписи від імені Бегаль Ірини Іванівни виконані саме Бегаль Іриною Іванівною, а не іншою особою /том 1, арк. с. 135-136/.

Крім того, зі змісту преамбули оспорюваного договору убачається, що з боку Поручителя його укладено Товариством з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада", що є юридичною особою за законодавством України, в особі Бегаль Ірини Іванівни, яка діє на підставі Статуту підприємства, протоколу зборів засновників ТОВ „ДК „Еллада" від 15.09.2008 та Довіреності реєстровий № 3846 від 27.11.2006.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридичні особи реалізовують свою дієздатність через органи управління, повноваження яких визначаються статутом або довіреністю.

Згідно з пунктами 9.1, 9.10, 9.20 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" (нова редакція) Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників; виконавчим органом Товариства є Директор, який здійснює керівництво його фінансово-господарською діяльністю /том 1, арк. с. 10-25/.

Таким чином, Бегаль Ірина Іванівна мала весь обсяг повноважень, необхідний для підписання оспорюваного Договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008.

Щодо сумнівів позивача у дійсності довіреності, на підставі якої Бегаль І.І. підписала спірний Договір, суд зазначає наступне.

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, суду не надано доказів встановлення в судовому порядку недійсності довіреності № 3846 від 27.11.2006, на підставі якої Бегаль І.І. підписала Договір поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008, а обставини її дійсності не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеження юрисдикції господарського суду з огляду на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, до якого входить громадянка Бегаль І.І., яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 17.04.2013, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 25.07.2013 /том 2, арк. с. 38/, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" до Бегаль Ірини Іванівни про визнання недійсною довіреності залишено без розгляду.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору позивачем не доведено факту недійсності довіреності № 3846 від 27.11.2006, на підставі якої Бегаль Ірина Іванівна підписала від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" Договір поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008. А отже і посилання позивача на відсутність у Бегаль І.І. належного обсягу повноважень на укладення спірного договору є неспроможними.

Також суд вважає за потрібне зауважити на такому.

За приписами частини першої статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, навіть якщо правочин вчинено представником із перевищенням повноважень, такий правочин не є недійсним за умови його наступного схвалення особою, яку він представляв.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наступного схвалення оспорюваного Договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада", що є додатковим свідченням безпідставності вимог позивача.

Такими доказами, зокрема, є:

- розпорядження на списання коштів № 21326 від 22.09.2008, підписане директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада", відповідно до якого ТОВ „ДК „Еллада" доручило Кримській філії АБ „Експрес-Банк" списання з поточного рахунку Поручителя коштів для погашення будь-якої заборгованості Позичальника - ПП „Еллада-Дринк" за Договором про відкриття кредитної лінії № 51-08 Ю/О від 22.09.2008 /том 1, арк. с. 62/;

- протокол зборів засновників (учасників) ТОВ „ДК „Еллада" від 22.02.2011 щодо розгляду клопотання ПП „Еллада-Дринк" про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 51-08 О/Ю від 22.09.2008, відповідно до якого зборами засновників (учасників) ТОВ „ДК „Еллада" прийнято рішення про внесення змін в тому числі до оспорюваного Договору поруки № 51-08/П Ю/О від 22.09.2008 /том 1, арк. с. 63/;

- лист за підписом директора ТОВ „ДК „Еллада" до Кримській філії АБ „Експрес-Банк" за вих. № 69 від 25.05.2011, в якому позивач, серед іншого, підтверджує, що він є майновим та фінансовим поручителем ПП „Еллада-Дринк" за Кредитним договором № 51-08 О/Ю від 22.09.2008 та просить банк не здійснювати списання грошових коштів з рахунку Поручителя у повному обсязі /том 1, арк. с. 65/.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм позивачем не доведено факту підписання оспорюваного Договору невідомою неповноважною особою Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада".

Натомість, матеріалами справи підтверджені як наявність відповідних повноважень у головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Дістрибьютерська компанія „Еллада" Бегаль І.І. на підписання оспорюваного Договору, так і факт його підписання саме Бегаль І.І., а не іншою особою.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судові витрати (витрати на сплату судового збору та за проведення судової експертизи) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.08.2013.

Суддя підпис В.О. Головко