Постанова № 33036182, 16.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2013 року 810/3736/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - Позивач, Управління) до державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (далі - Відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 65826,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Управлінням заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.12.2012 по 31.01.2013 в загальній сумі 65826,49 грн., у тому числі за грудень 2012 року 35952,32 грн., за січень 2013 року 29736,17 грн., штрафні санкції - 138,00 грн., що підтверджується звітами Підприємства за вказані періоди, узгодженою вимогою про сплату недоїмки №Ю165 від 01.03.2013 та рішенням Управління №12 від 02.01.2013 про застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив, просив позовну заяву залишити без розгляду у зв'язку з наступним. 26.09.2012 ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі №Б13/115-12 про банкрутство Підприємства. Відповідач стверджує, що відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», код за ЄДРПОУ 08358735, зареєстроване як суб'єкт господарювання 11.04.2011 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, про що видано свідоцтво серії А01 №241592, копія якого наявна у матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 порушено провадження у справі №Б13/115-12 про банкрутство Підприємства.

Судом встановлено, що Відповідачем до Управління подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за грудень 2012 року та за січень 2013 року. Так, Підприємством самостійно визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, за грудень 2012 року - 36952,32 грн., за січень 2013 року - 30736,17 грн.

Самостійно визначений відповідачем розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у строк, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в повному обсязі сплачений не був.

Підприємством зазначена сума єдиного внеску частково сплачена у розмірі 1000,00 грн. за грудень 2012 року та у розмірі 1000,00 грн. за січень 2013 року.

Рішенням Управління №12 від 02.01.2013 за несвоєчасну сплату єдиного внеску до Підприємства застосовано фінансові санкції у розмірі 138,00 грн. Дане рішення вручено Відповідачу 04.01.2013.

Таким чином, заборгованість Підприємства зі сплати єдиного внеску за грудень 2012 року - січень 2013 року склала 65826,49 грн.

Вказаний борг відповідачем сплачений не був.

У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, Управлінням, на підставі частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, сформовано та направлено на адресу Відповідача вимогу №Ю165 від 01.03.2013 про сплату недоїмки у сумі 1952790,51 грн., яка була вручена останньому 06.03.2013.

Обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі - Основи законодавства № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування як: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (частина перша статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР).

Частиною другою статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР встановлено, що відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до приписів статті 20 Основ законодавства № 16/98-ВР, основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Так, згідно з частиною першою статті 21 цих Основ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України (частина друга статті 21 Основ законодавства № 16/98-ВР).

Статтею 22 Основ законодавства № 16/98-ВР встановлено, що порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, порядок резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI), виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до приписів частини першої статті зазначеного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципом обов'язковості сплати єдиного внеску.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є страхувальники, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, та застраховані особи, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI передбачено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 5 Закону України № 2464-VI, взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Платникам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік, в якому зазначається клас професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону України № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частиною п`ятою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до приписів частин восьмої та дванадцятої статті 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В силу приписів статті 1 Закону України № 2464-VI, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, визнається недоїмкою по сплаті єдиного внеску.

Функції із забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску в силу статті 12 Закону України № 2464-VI покладаються на Пенсійний фонд України.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, а також стягнення заборгованості за єдиним внеском, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Згідно з приписами частини першої статті 13 цього Закону, Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Так, порядок стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбачений статтею 25 Закону України № 2464-VI.

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацами 3 та 4 частини четвертої статті 25 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Згідно з абзацом 6 частини четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI, у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Судом встановлено, що вимога від 01.03.2013 №Ю165 протягом 10 робочих днів після її отримання відповідачем оскаржена не була, заборгованість не погашена, отже борг вважається узгодженим.

Таким чином, заборгованість Підприємства зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті за грудень 2012 року - січень 2013 року, становить 65826,49 грн.

Наявність заборгованості у вказаному вище розмірі підтверджується наведеними вище доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд не бере до уваги заперечення Відповідача про неможливість стягнення з нього в порядку адміністративного судочинства суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року, січень 2013 року в силу мораторію на задоволення вимог кредиторів Підприємства, у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість Підприємства зі сплати єдиного внеску виникла після введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Крім того, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду України, визначеній у постанові від 11.06.2012 у справі №21-179а12.

Крім того суд зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» статтю 12 Господарського процесуального Кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника.

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 року №5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі про банкрутство Підприємства порушено господарським судом 26.09.2012, тобто до набрання сили Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 19.01.2013, позов Управління про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги, що заборгованість Відповідача зі сплати єдиного внеску у розмірі 65826,49 грн. підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (код за ЄДРПОУ 08358735) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафна санкції у загальному розмірі 65826 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 49 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.