Ухвала суду № 33033835, 02.08.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

02.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа№22ц-797/1721/13 р. Головуючий

У 1 інстанції Звгородня Л.М.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Козуб О.В., Саліхова В.В.,

при секретарі: - Івченко М.О.,

за участю: - позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, представників відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання угоди недійсною, скасування реєстраційного напису -,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2006 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 та просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, з підстав злонавмисної згоди представника за дорученням та покупця квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня 1999 року, який зареєстровано 02 лютого 1999 року у БТІ та ДРОНІМ м.Севастополя під реєстровим номером 1058.

08 жовтня 2005 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_6, а 11 жовтня 2005 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_6. доручення посвідчене приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно якого ОСОБА_6 має здійснити продаж належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, та придбати на його ім`я будь-яке нерухоме майно на умовах та на її розсуд.

ОСОБА_6. діючи на підставі зазначеного доручення здійснила продаж вказаної квартири ОСОБА_9 за 13600 грн. Будь-якого нерухомого майна на ім`я ОСОБА_4 придбано не було.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 грудня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений частково.

Визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 21 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_6, що діяла по довіреності та в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12 повернувши сторон у першочерговий стан. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 02 квітня 2012 року рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 грудня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28.12.2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Севастополя від 02 квітня 2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севасополя від 20 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було доведено той факт, що продаж квартири за ціною нижче ринкової відбулася за зловмисною домовленістю між відповідачкою та ОСОБА_9. Доводи позивача щодо невиконання відповідачкою доручення щодо придбання іншого нерухомого майна на думку суду також є необгрунтованими, оскільки у самому дорученні не було визначене конкретне нерухоме майно, яке необхідно придбати, та можливу відповідальність за вчинення чи за не вчинення визначених дій.

З данними висновками погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 08 січня 1999 року, який зареєстровано 02 лютого 1999 року у БТІ та ДРОНІМ м.Севастополя під реєстровим номером 1058 (а.с.5).

08 жовтня 2005 року позивач ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

З матеріалів справи також вбачається, що 11 жовтня 2005 року ОСОБА_4 надав ОСОБА_6. доручення посвідчене приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно якого ОСОБА_6. має здійснити продаж, належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 та придбати на його ім`я будь - яке нерухоме майно на умовах та на її розсуд (а.с.7).

Діючи на підставі зазначеного доручення, ОСОБА_6. здійснила продаж вказаної квартири громадянину ОСОБА_9 за 13600 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 21 жовтня 2005 року (а.с.6), але будь - якого нерухомого майна на ім`я ОСОБА_4 не придбала, даний факт не спростовується сторонами по справі та матеріалами справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що продаж квартири за ціну значно нижчу від її вартості вказує на зловмисну домовленість відповідачів, направлену всупереч інтересів позивача.

Колегія суддів вважає ці доводи необгрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

З самої довіреності вбачається, що позивач уповноважив свого представника продати квартиру за ціною на власний розсуд, тобто ОСОБА_6 була вправі сама вирішувати питання щодо вартості квартири.

Доводи позивача щодо невиконання доручення у частині придбання будь-якого іншого майна також, на думку колегія суддів є безпідставними.

Довіреністю позивач уповноважив ОСОБА_6 продати квартиру та придбати на його ім`я будь-яке інше нерухоме майно і не уповноважував придбати саме житло.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що у довіреності не передбачено відповідальності за не придбання нерухомого майна для позивача.

Колегія суддів вважає, що невиконання довіреності у частині не придбання нерухомого майна не є достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Доводи апеляційної скарги у підтвердження зловмисної домовленості відповідачів колегія суддів не приймає до уваги, бо вони не підтверджені конкретними доказами, а ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись викладеним, ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20 лютого 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.П. Клочко

Судді: /підпис/ О.В. Козуб

/підпис/ В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя В.П. Клочко