Ухвала суду № 33032517, 05.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4216/13-а

05.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Воробйової С.О. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 17.05.13 у справі № 801/4216/13-а

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капріз" (вул. Хуторська, 6,Ближнє,Феодосія, місто, Автономна Республіка Крим,98181)

про стягнення 5 781,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капріз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2011 році у сумі 5 781,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2013 у задоволенні позову Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капріз" про стягнення, - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.13 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 05.08.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капріз», зареєстроване юридичною особою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить Витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6).

Відповідачем було подано до відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік, в якому вказано, що фактично працевлаштовано осіб інвалідів - 0 (а.с.8).

У зв'язку із тим, що ТОВ «Капріз» до 18.04.2012 року самостійно не сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 5 781,25 грн., позивачем здійснений розрахунок адміністративно-господарських санкцій ТОВ «Капріз» за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів на робочих місцях, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році на суму 5 781,25 грн. (а.с.5).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи та не є спірними.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача а також з того, що ним пропущено строк звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 (далі -Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до абз. 1 п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців.

Для реєстрації роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці.

Згідно з п.4 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, датою реєстрації роботодавця у відділенні Фонду вважається дата подання ним документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, а у разі надсилання їх поштою - дата на поштовому штемпелі.

Вказаними порядками визначають процедуру подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за умови реєстрації підприємства, установи, організації у відділеннях Фонду.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 01.01.2013 року надіслав листом документи, що необхідні для реєстрації у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та звіт без нарахування адміністративно-господарських санкцій за 2011 рік.

Між тим, згідно до п. 5 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, відділення Фонду надсилає роботодавцю протягом 10 робочих днів після реєстрації рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію за формою, затвердженою Мінпраці.

Проте, жодних документів про здійснення реєстрації ТОВ «Капріз» позивачем не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що у 2011 році ТОВ «Капріз» не був зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок щодо надання звіту зайнятість і працевлаштування інвалідів та нарахування адміністративно-господарських санкцій за 2011 рік за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів на робочих місцях, призначених для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із відсутністю реєстрації відповідача у відділені Фонду.

Щодо строків стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду, при цьому слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Водночас, питання строків звернення до адміністративного суду вирішено в ст. 99 КАС України, відповідно до якої строк звернення (загальний) складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За приписами ч.4 ст. 20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку, в даному випадку у Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів виникло право на пред'явлення передбачених законом вимог виникло 16 квітня 2012 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 16.04.2013 року, тобто, за межами строку, передбаченого ст. 99 КАС України, а отже висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду знайшов своє належне підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, керуючись приписами ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Доводи позивача по суті розглянутих в межах заявлених вимог, не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не суперечать діючому законодавству, є обґрунтованими, прийнятими на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, з урахуванням положень статті 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів ,- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 17.05.13 у справі № 801/4216/13-а ,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль