Рішення № 33031749, 12.08.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

12.08.2013

Справа № 335/1673/13-ц 2/335/1043/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» серпня 2013 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.,при секретарі Ляховецькій С.С. за участю: представника позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: Колодій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2013 року ОСОБА_8, ОСОБА_4,ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі -КП «ЕЛУАШ») про стягнення суми.

У позовній заяві зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер ОСОБА_6, який був чоловіком позивача ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_4, ОСОБА_5

Заповіту ОСОБА_6 не залишив. Оскільки позивачі проживали із спадкодавцем та були зареєстровані за тією ж адресою у відповідності до ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6

У 2010 році ОСОБА_6 надавав відповідачу, як приватний підприємець, на підставі договору послуги з модернізації робочих місць, ремонту та обслуговування комп'ютерних мереж.

Згідно з інвентаризаційним повідомленням КП «ЕЛУАШ» станом на 05.10.2010 року у відповідача існувала заборгованість перед ОСОБА_6 у сумі 7881 грн. Згідно з інвентаризаційним повідомленням КП «ЕЛУАШ» станом на 01.11.2012 існує заборгованість перед ОСОБА_6 7135 грн. Посилаючись на ті обставини, що в період з 2010 року по день смерті ОСОБА_6 відповідач жодних виплат не здійснював, позивачі просили стягнути на користь кожного з них суму заборгованості в рівних частках.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачі вважають, що з відповідача також підлягає стягненню 3% річних за період з 05.10.2010 року по 05.10.2012 року.

Позивачами заявлено позовні вимоги про стягнення завданих збитків в розмірі 8353,86 грн. в рівних долях з відповідача КП «ЕЛУАШ» на підставі вимог ст.ст.526, 625 та 1218, 1230 ЦК України та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.

Позивачі ОСОБА_8, ОСОБА_4 надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача КП «ЕЛУАШ» заперечує проти задоволення позову у повному обсязі, зазначаючи, що ОСОБА_6 у правовідносинах з відповідачем приймав участь як фізична особа-підприємець, права та обов'язки якого припинилися зі смертю останнього. Крім того, посилаючись на вимоги ч.1 ст.1219 ЦК зазначив, що право на отримання коштів за виконані роботи мав виключно ОСОБА_6 до реєстрації в ЄДР припинення підприємницької діяльності і дане право є пов'язаним з особою спадкодавця та у спадщину не переходить. До того ж, представник відповідача зазначав, що позивач не надав належних доказів, в посилання на який у них виникає право вимоги заборгованості,оскільки інвентаризаційне повідомлення є лише заходом впорядкування фінансових взаємовідносин з контрагентами.

Представником відповідача також подано заяву про застосування строку позовної давності.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер ОСОБА_6 (а.с. 14), який був чоловіком ОСОБА_8 (а.с.10) та батьком ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с.6,7).

Відповідно до довідки МКП «Основаніє» від 15.11.2012 року ОСОБА_8, 1955 р.н. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, склад родини: мати:ОСОБА_7, 1928 р.н., син ОСОБА_4 1976 р.н., дочка ОСОБА_5 1982 р.н. Кв.с.- ОСОБА_6 1952 р.н. чоловік- помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року, виписаний 12.09.2012 року.(а.с. 11).

Заповіту ОСОБА_6 не залишив. Відповідно до відповіді Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_6 до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням - є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частина 1 ст. 1272 ЦК України передбачає - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"- отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України -є правом, а не обов'язком спадкодавця.

Оскільки позивачі проживали із спадкодавцем та були зареєстровані за тією ж адресою у відповідності до ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 від якої не відмовилися та успадкували у рівних частках, що підтверджується наявними письмовими доказами.

За ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги померлого.

Відповідно до положень ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як встановлено судом, у 2010 році ОСОБА_6 надавав відповідачу, як приватний підприємець, на підставі договору №01/004 від 04.01.2010 року послуги з модернізації робочих місць, ремонту та обслуговування комп'ютерних мереж. Про вказані обставини позивачам стало відомо лише через рік після смерті спадкодавця, коли у особистих речах ОСОБА_6 були знайдені оригінали актів здавання-приймання робіт та інвентаризаційні повідомлення підписані ПП ОСОБА_6 та КП «ЕЛУАШ» на виконання договору №01/004 від 04.01.10р., які також були оглянуті у судовому засіданні.

Згідно з інвентаризаційним повідомленням КП «ЕЛУАШ» станом на 05.10.2010 року у відповідача існувала заборгованість перед ОСОБА_6 у сумі 7881 грн. Згідно з інвентаризаційним повідомленням КП «ЕЛУАШ» станом на 01.11.2012 існує заборгованість перед ПП ОСОБА_6 7135 грн. (а.с.12,13,41).

Як вбачається з наказу КП «ЕЛУАШ» №46/1 від 29.03.2013 року, тобто вже після подання позову до суду, у зв'язку з припиненням діяльності ПП ОСОБА_6 списана та віднесена на рахунок 717(дохід від списання кредиторської заборгованості): кредиторську заборгованість перед сторонніми організаціями: ПП ОСОБА_6 -7135 грн.

Визнаючи наявність заборгованості перед ПП ОСОБА_6 та розмір цієї заборгованості - 7135 грн. представник відповідача послався на відсутність на підприємстві укладеного договору з спадкодавцем, про що суду надано довідку про відсутність укладеного договору. Щодо оригіналів актів здавання - приймання робіт які надані позивачами, то наявність даних актів та складення їх безпосередньо підприємством не заперечується, оскільки копія вказаного акту також мається на підприємстві і була надана представником відповідача у судове засідання.

Отже, суд вважає встановленим той факт, що унаслідок невиконання зобов'язань за договором про надання послуг від 04.01.2010 року №01/004, укладеного між ПП ОСОБА_6 та КП «ЕЛУАШ» останній мав перед ОСОБА_6 визнану заборгованість у сумі 7135 грн., що не сплачена унаслідок смерті останнього.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1. особисті немайнові права;

2. право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3. право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4. права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5. права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Вказаний перелік підстав за якими не допускається правонаступництво, є вичерпним.

Згідно із ст. 608 цього кодексу зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Правовідносини, що не допускають правонаступництво, визначені ст. 1219 ЦК України. Боргові зобов'язання, що випливають із договірних правовідносин, до них не відносяться. Крім того, спір має характер майнового, а тому правовідносини, що виникли, допускають правонаступництво.

З урахуванням наведених вимог законодавства та переліку прав і обов'язків особи, які не входять до складу спадщини, передбачених ст. 1219 ЦК України, дані правовідносини допускають правонаступництво, в даному випадку правонаступником померлого є ті спадкоємці, які прийняли спадщину, а саме, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що також узгоджується і з приписами ст. 1230 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1230 цього ж Кодексу до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право на відшкодування як реальних збитків, так і упущеної вигоди ( статті 22 ЦК України).

До спадкоємців переходить і право вибору способу відшкодування.

Із змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду в порядку спадкування з позовом про стягнення з відповідача коштів, які належали спадкодавцеві за господарською угодою.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Зваживши на вищенаведені обставини, суд вважає, що права спадкодавця, як кредитора за господарською угодою, входять до складу спадщини, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими в межах визнаної відповідачем (у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України) заборгованості - 7135 грн.

Щодо посилань позивачів на те, що сума боргу становить 7881 грн. і за період з 05.10.2010 по 01.11.2012 року ОСОБА_6 заборгованість не виплачувалася, то факт невиплати не підтверджений належними доказами, а тому в цій частині вимог суд відмовляє.

Суд критично оцінює довідку відповідача про відсутність договору з ПП ОСОБА_6 як намагання відповідача уникнути сплати заборгованості, зважаючи на ті обставини, що наявність заборгованості перед ПП ОСОБА_6 представник відповідача визнав у розмірі 7135 грн. та пояснював, що на підприємстві не ведеться ані журналу реєстрації договорів, ані інших документів, які б підтвердили наявність договору про надання послуг з ПП ОСОБА_6

Що ж до частини позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ОСОБА_6 (спадкоємцями якого є позивачі) та КП «ЕЛУАШ» існували грошові зобов'язання, на підставі договору №01/004 від 04.01.10 року з надання послуг з модернізації робочих місць, ремонту та обслуговування комп'ютерних мереж, укладеного між КП «ЕЛУАШ» та ПП ОСОБА_6, спадкоємцями якого є ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 625 ч 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з тим, в даному разі кредитором виступають спадкоємці, які у встановлений законом строк реалізували своє право на спадщину прийнявши її. У даному спорі КП «ЕЛУАШ» не виступає боржником у простроченому грошовому зобов'язанні в розумінні ст. 625 ЦК України, а тому дана норма закону до спірних правовідносин, якою передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, застосована не може бути.

Посилання позивачів на ч.2 ст.1230 ЦК України та ст.526 ЦК України як на підставу стягнення процентів суд вважає безпідставним з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пеню) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

По-перше, відповідно до ст.549 ЦК України неустойка розуміється і як спосіб забезпечення виконання зобов'язань і є мірою (формою) цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Відповідно до ст.550 ЦК України стягнення неустойки (пені) за своєю правовою природою є мірою цивільно-правової відповідальності, тому її застосування можливе лише за наявності вини.

Проценти, що стягуються за ст. 625 ЦК України, у розмірі інфляційних втрат та трьох процентів річних, не можна вважати неустойкою. Про це свідчать прямі законодавчі приписи. ЦК України розмежовує поняття процентів та неустойки. Загальновизнаною є позиція, що проценти змістовно і за формою не можна вважати неустойкою.

По-друге, матеріалами справи підтверджується, що відповідач дійсно прострочив виконання грошового зобов'язання, однак ОСОБА_6 з моменту неотримання ним грошових коштів до дня своєї смерті, вимогою про відшкодування неустойки таким своїм правом не скористався та до суду з даною вимогою не звертався, неустойка за життя спадкодавця не була присуджена судом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався на ті обставини, що позивачі не можуть бути правонаступником обов'язків їх чоловіка та батька, набутих ним як фізичною особою-підприємцем, оскільки згідно ст. 1219 ЦК України такі обов'язки не входять до складу спадщини та нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки згідно з ст. 52 ЦК України Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, тобто самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності. Статус громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю

Згідно зі ст. 50 ЦК України фізична особа набуває право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, за умови її повної цивільної дієздатності.

Громадянин-підприємець діє самостійно і не потребує для здійснення діяльності додаткових організаційно-правових форм. Навіть якщо безпосереднє управління його бізнесом здійснює інша особа (наприклад, у магазині, що належить приватному підприємцю, є директор), стороною відповідних відносин юридично є саме громадянин-підприємець (угоди укладаються від його імені, на його ім'я отримуються ліцензії та інші дозволи, він несе майнову та іншу відповідальність за результати підприємницької діяльності). Він є повноцінним самостійним суб'єктом ринку - суб'єктом господарювання (п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України). Громадянин-підприємець є самодостатнім суб'єктом і не потребує для здійснення діяльності додаткових організаційно-правових форм.

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності - права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України.

Громадянин-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець не виокремлює майно, яке використовується ним, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Так, ч. 2 ст. 128 ГК України та ч. 1 ст. 52 ЦК України прямо встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК України). Зважаючи на наявність повної відповідальності за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, заперечення відповідача в цій частині відхиляються.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування до правовідносин позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На час звернення до суду строки позовної давності, визначені зазначеними нормами ЦК не спливли.

Статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позивачі звернулися до суду з позовом 22.02.2013 року, а акти здавання-приймання робіт, оплата за які не була проведена датовані 01.02.2010р, 20.05.2010, 09.06.2010,15.07.2010,23.07.2010,30.08.2010 року, крім того, як зазначали позивачі, вони випадково виявили вказані документи у речах спадкодавця лише у жовтні 2012 року.

Позивачі по справі ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 в рівних частках.

А тому суд, враховуючи позовні вимоги, вважає необхідним стягнути з відповідача збитки у рівних частках, а саме: 2378 грн. 33 коп. (7135:3 = 2378,33).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог в рівних частках 65 грн. 30 коп.(де 100%- 229,40 грн., задоволено 85,4% , а тому судовий збір: 195,5 грн: 3 = 65,30)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (69035 м.Запоріжжя, вул.. Волгоградська, 23, ЄДРПОУ 03345018 на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає: АДРЕСА_1) 2378,33 грн. та судові витрати 65 грн.30 коп.( а всього 2443 грн.30 коп.(дві тисячі чотириста сорок три грн..30 коп.; на користь ОСОБА_4, (ІНФОРМАЦІЯ_8 ІПН НОМЕР_2, який мешкає: АДРЕСА_1) 2378,33 грн. та судові витрати 65 грн.30 коп.(а всього 2443 грн.30коп.(дві тисячі чотириста сорок три грн..30 коп; на користь ОСОБА_5 (25.10.1982р.н. ІПН3024806989 яка мешкає ) який мешкає: АДРЕСА_1) 2378,33 грн. та судові витрати 65 грн.30 коп.( а всього 2443 грн.30коп.(дві тисячі чотириста сорок три грн..30 коп.)

В решті частині позовних вимог відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Ю.В. Апаллонова