Постанова № 33031391, 15.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 року Справа № 904/3691/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пархоменко Н.В.- доповідача

суддів: Коваль Л.А., Чередка Є.А.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Бочкова А.Ю., представник, довіреність № 2 від 21.03.13;

від відповідача: Горбенко С.В., представник, довіреність від 01.08.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/3691/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Українське насіння" м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" смт. Покровське, Дніпропетровської області.

про стягнення 370 385грн. 28 коп.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Українське насіння" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" 370 385,28грн., з яких : 185511,06грн. основного боргу за поставлений товар, 184874,22грн. проценти за користування грошовими коштами та 7407,71грн. витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/3691/13 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Відродження" на користь ТОВ агрофірми "Українське насіння" 185511,06грн. основного боргу, 184874,22грн. проценти за користування грошовими коштами та 7407,71грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із рішенням господарського суду, ТОВ "Відродження" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду про стягнення заборгованості у розмірі 370 385,28грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів у розмірі 184 874,22грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на безпідставне застосування судом першої інстанції до правовідносин, що виникли між сторонами за договором поставки, положень статей 694 та 536 ЦК України та як наслідок стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Скаржник вважає, що визначені у пункті 3.5. договору проценти за своєю правовою природою є штрафними санкціями розмір яких обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, та нарахування яких припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того скаржник вважає, що позивач змінив платіжні

реквізити, а суд не прийняв до уваги положення пункту 6.2. договору та не звільнив відповідача від відповідальності за прострочення оплати товару.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, обґрунтовуючи свою позицію пунктом 3.5.договору.

Ухвалою суду від 14.08.2013р. справа прийнята до розгляду колегією суддів у складі : головуючого судді Пархоменко Н.В. , суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

В судовому засіданні 15.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - зміні, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2011р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Українське насіння" (продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № С0100086. Строк дії договору - до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 11.1.)

За умовами договору позивач продає , відповідач купує сільськогосподарську продукцію сіменний матеріал, а саме :

- насіння гібриду соняшнику ГЕНА Стандарт (F1) 700 п.е. ; ціна без ПДВ- 507,692 грн.; сума без ПДВ- 355 384,17грн.

- насіння гібриду соняшнику ТИТАНІК Стандарт (F1) 698 п.е. ; ціна без ПДВ- 507,692 грн.; сума без ПДВ- 354 368,78грн.

- на загальну суму 851 703,54грн.(з ПДВ).

Відповідно до пунктів 2.1, 4.1 договору продавець зобов'язався поставити товар до 15.04.2011р. на умовах EXW - склад продавця (Інкотермс- 2000) .Датою поставки вважається дата вказана у видатковій накладній.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар , що підтверджується копією видаткової накладної № С0100156 від 22.04.2011р. на суму 851 703,54грн. (а.с. 9). Товар отримано представником відповідача на підставі довіреності на отримання товару №228с від 22.04.2011р. (а.с. 10), та не заперечується останнім.

Відповідно до договору сторони передбачили оплату товару згідно графіку (пункти 3.3.-3.3.3):

- 3.3.1. платіж в розмірі 35% від загальної вартості товару по договору, що складає 298 096,24грн., покупець сплачує в строк з 24.02.2011р. по 01.04.2011р. включно;

- 3.3.2. платіж в розмірі 35% від загальної вартості товару по договору, що складає 298 096,24грн., покупець сплачує в строк до 15.07.2011р. включно;

- 3.3.3. кінцевий платіж в розмірі 30% від загальної вартості товару по договору, що складає - 255 511,06грн., здійснюється в строк до 15.10.2011р.включно.

Оплата, що проведена в визначений договором термін, вважається своєчасною, при проведенні оплати після строків визначених пунктом 3.3. цього договору оплата вважається простроченою (пункт 3.5).

Оплата отриманого товару здійснена відповідачем наступним чином:

- 01.04.2011р. - 298 096,32 грн.;

- 08.07.2011р. - 298 096,00 грн.; тобто в строк встановлений договором.

- 28.02.2012р.- 10000,00грн.;

- 21.09.2012р.- 60 000,00грн. з простроченням платежу.

Всього відповідачем було сплачено - 666 192,32грн., заборгованість становить- 185511,22грн. (851 703,54грн. - 666 192,32грн.), що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 11-14), актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.03.2013р. (а.с.21).

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно стягнуто борг, за поставлений товар, у заявленій позивачем сумі - 185511,06грн.

Боржник, згідно статтею 612 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору (розділ 6) сторони передбачили відповідальність: за поставку неякісного товару (пункт 6.1) та звільнення від відповідальності за прострочку платежу у випадку невиконання Продавцем умов пункту 2.2., який передбачає у випадку зміни платіжних реквізитів повідомлення Продавцем про такі зміни Покупця в десятиденний термін.

Відповідач вважає, що позивач змінив платіжні реквізити та не повідомив про це відповідача, що є підставою для звільнення покупця від відповідальності за прострочення оплати товару відповідно до пункту 6.2. договору. Колегія суддів вважає такі твердження відповідача помилковими, оскільки він не надав доказів про перерахування оплати та про її повернення у зв'язку із закриттям рахунків, наявність у позивача інших рахунків не зобов'язує його повідомляти про це відповідача .

Пунктом 3.5. договору встановлено, що при здійсненні оплати після строку, зазначеного в п.3.3. договору покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами в розмірі 0,1% за кожний день прострочення. Проценти нараховуються від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення процентів, дійшов помилкового висновку, що визначені сторонами у пункті 3.5. договору проценти є саме процентами за користування товарним кредитом згідно частини 5 статті 694 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (частина 4 статті 694 ЦК України).

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дослідивши умови договору, апеляційна інстанція приходить до висновку, що сторони не узгоджували за договором купівлі-продажу № С0100086 від 24.02.2011року продаж товару в кредит, на продаж товару в кредит не посилається в позовній заяві і позивач ,отримання товару в кредит заперечується відповідачем .

Як вже встановлено судом вище, сторони погодили умови оплати товару згідно графіку (пункт 3.3.-3.3.3), тобто: перший платіж здійснюється як попередня оплата, а два інших з відстрочкою платежу після поставки товару, що узгоджується з положеннями частини 1-2 статті 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 3 статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Сплата процентів за прострочку виконання грошового зобов'язання у розмірі 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України.

Суд першої інстанції, визначивши проценти, передбачені оспорюваним пунктом 3.5. договору, як проценти за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 ЦК України , не врахував положення статті 625 ЦК України та частини 3 статті 692 ЦК України, якими встановлено, що право продавця вимагати у покупця сплати відсотків за користування грошовими коштами застосовується за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме, прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розумінні обох статей, відсотки дійсно є не відповідальністю, а платою за весь час користування коштами. Водночас, частиною 3 статті 692 ЦК України не передбачено право сторін встановлювати відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України, сторонам надано право встановлювати інший, ніж 3% річних розмір процентів у договорі. Наведене свідчить, що частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця на вимогу від покупця сплати відсотків у розмірі 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зі змісту статей 625, 692 ЦК України виплаває, що договором може бути встановлений лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, і за своєю правовою природою проценти річних є платою за користування чужими грошовим коштами.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у справі № 2-24/2341-2009 (постанова від 15.04.2010р.).

Пунктом 3.5 договору передбачено стягнення процентів за користування грошовими коштами, при цьому сторони невірно визначили сутність процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме інший спосіб їх обчислення, що суперечить статті 625 ЦК України.

За таких обставин, стягуючи з покупця суму процентів, нарахованих відповідно до п. 3.5 договору за кожен день прострочення оплати товару, суд усунувся від належного дослідження правової природи вказаної суми, при цьому, визначивши її в якості плати за користування чужими грошовими коштами, не здійснив всебічний та вичерпний правовий аналіз умов спірного пункту договору на предмет його відповідності актам цивільного законодавства.

Застосування іншого способу обчислення процентів передбаченого в пункті 3.5. договору суперечить вимогам статті 625 ЦК України та частини 5 статті 694 ЦК України, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення процентів у сумі 184874,22грн.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють нарахування процентів за користування грошовими коштами, та в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2013р. у справі №904/3691/13 скасувати в частині стягнених сум процентів за користування чужими грошовими коштами та судового збору, виклавши абзац 1, 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, смт. Покровське, вул. 40 років жовтня, 17-А, код ЄДРПОУ 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Українське насіння" (61070, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне, код ЄДРПОУ 30773793) суму основного боргу у розмірі 185 511 грн. 06 коп. (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот одинадцять грн. 06 коп.), 3 710 грн. 22коп. ( три тисячі сімсот десять грн. 22 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Українське насіння" (61070, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне, код ЄДРПОУ 30773793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, смт. Покровське, вул. 40 років жовтня, 17-А, код ЄДРПОУ 30699186) судовий збір по апеляційній скарзі в сумі 1851,92грн.

Виконання постанови, щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складений

19.08.2013р.

Головуючий суддя Н.В.Пархоменко

Суддя Л.В.Коваль

Суддя А.Є.Чередко