Ухвала суду № 33031073, 14.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/43/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"14" серпня 2013 р. Справа № 908/2211/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Скіфія» (69095, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 9-а, кв. 63)

до відповідача селянського (фермерського) господарства «Надія» (70560, Запорізька область, Оріхівський район, с. Мирне, вул. Радянська, 1)

про стягнення 23 182,81 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Білан В.Л., довіреність б/н від 01.07.2013 р., паспорт серії СА № 836243 від 20.08.1998 р.; Шевченко О.П., довіреність б/н від 29.07.2013 р., паспорт серії СА № 740328 від 11.04.1998 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 26.06.2013 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Скіфія" з позовною заявою до відповідача - селянського (фермерського) господарства "Надія" про стягнення 23 182,81 грн., які складаються з: 15 000,00 грн. основного боргу, 2 745,00 грн. інфляційних втрат, 1 687,81 грн. 3% річних та 3 750,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 27 червня 2013 року порушено провадження у справі № 908/2211/13, присвоєно справі номер провадження 18/43/13, судове засідання призначене на 17.07.2013 р.

В судовому засіданні від 17.07.2013 р. було оголошено перерву до 01.08.2013 р. і зобов'язано представників сторін надати в наступне судове засідання двосторонній акт звірки взаємних розрахунків щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № ПР 11/04-2009 від 28.04.2009 р.

Представники позивача у судовому засіданні 01.08.2013 р. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, надали суду копію листа № 01/18/07 від 18.07.2013 р. про запрошення відповідача для проведення звірки взаємних розрахунків, докази надіслання вказаного листа-запрошення на адресу відповідача (копію фіскального чека № 6097 від 18.07.2013 р. з копією опису вкладення) та копію супровідного листа № ПР. - 12669 від 29.07.2013 р. банка "UniCredit Bank" про надання виписки клієнту банка ТОВ "ВТК Скіфія" з додатком на 15 сторінках, але всіх документів, які були зобов'язані надати, суду не представили, зокрема підписаний двосторонній акт звірки взаємних розрахунків.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонами доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, розгляд справи було відкладено на 14.08.2013 р., сторони зобов'язано надати документи і матеріали, які необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. представники позивача наполягали на задоволенні заявлених позовних вимог, разом з тим, вимоги суду, що були викладені в попередніх ухвалах не виконали, а саме не надали доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків щодо виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу соняшника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких письмових пояснень на вимогу суду не надав. Матеріали справи містять відзив наданий в судовому засіданні, яке відбулося 17.07.2013 р., відповідно до якого відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що сума боргу за поставлене насіння соняшника сплачена. З урахуванням чого просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Також надав заяву, якою просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України та наведені учасниками процесу аргументи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного:

Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов'язання та підстав його виникнення встановлені ст.ст.173,174 Господарського кодексу України.

Як вже було зазначено вище, предметом позовних вимог є стягнення з селянського (фермерського) господарства "Надія" заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору купівлі-продажу № ПР11/04-2009 від 28.04.2009 р.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами від 29.05.2013 р.).

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що підставою для звернення з позовом стало порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу насіння соняшника № ПР11/04-2009 від 28.04.2009 р., суд враховуючи положення статей 4-2 - 4-4 ГПК України повинен надати об'єктивну, повну та всебічну оцінку умовам договору та супроводжуючим документам, встановити факт порушення (недотримання) відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо виконання умов договору, перевірити правильність нарахування позивачем заборгованості, штрафних санкцій.

Разом з тим, позивач вимоги суду щодо представлення для огляду та оцінки первинних бухгалтерських документів, підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків щодо виконання зобов'язань саме за договором купівлі-продажу соняшника не виконав, причини не виконання представниками зазначені не були.

З огляду на викладене, відсутність документальних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог позбавляє суд можливості надати об'єктивну та повну оцінку зазначеним позивачем обставинам та визнати дії відповідача протиправними та як наслідок стягнути обумовлену в позові суму заборгованості.

Пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явися на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджало вирішенню спору.

Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що позивачем не виконані вимоги суду: не обґрунтовано позовні вимоги щодо порушення прав позивача саме відповідачем, не надано суду належних доказів права вимоги у позивача на стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій; не обґрунтовано спосіб захисту порушеного права позивача; суду не надано підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків щодо виконання зобов'язань саме за договором купівлі-продажу соняшника.

Невиконання вимог суду унеможливили повно, об'єктивно та всебічно вирішити спірне питання наявності або відсутні заборгованості у селянського (фермерського) господарства «Надія» перед позивачем за договором купівлі-продажу № ПР11/04-2009 від 28.04.2009 р., правомірності нарахування штрафних санкцій та застосування положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на той факт, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов залишити без розгляду.

Суддя В.В. Носівець