Ухвала суду № 33030904, 19.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9989/12 Головуючий у І інстанції Линник В.ЯПровадження № 22-ц/780/4024/13 Доповідач у 2 інстанції КоцюрбаКатегорія 19 19.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Фінагєєва В.О.,

При секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестброк", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» (далі ТОВ «Аверс-Сіті) до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестброк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними.

Свій позов після уточнень ТОВ «Аверс-Сіті» мотивувало тим, що 17.03.2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу майнових прав №№8, 9, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Предметами вказаних договорів є об'єкти нерухомості: нежитлове приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення №3 за адресою: АДРЕСА_1; нежитлове приміщення №4 за адресою: АДРЕСА_1; - житлове приміщення (квартира) АДРЕСА_1

Також, 17.03.2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 були укладені договори №316 та №317 про розірвання попередніх договорів, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

18.03.2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Б254-1 та складено 21.03.2011 року акт заліку взаємних вимог.

ТОВ «Аверс-Сіті» вважає, що усі ці правочини здійснені з порушенням вимог чинного законодавства та Статуту ТОВ «Аверс-Сіті», в зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.

ОСОБА_1 звернулася в Ірпінський міський суд Київської області з зустрічним позовом до ТОВ «Аверс-Сіті» в якому просила визнати за нею право власності на нежитлові приміщення, які знаходяться в АДРЕСА_1 з технічним приміщенням в будинку АДРЕСА_1 та зобов»язати ТОВ «Аверс-Сіті» передати їх їй.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.05.2013 року, ТОВ «Аверс-Сіті» відмовлено в задоволенні позов. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:нежитлове приміщення №6 загальною площею 57.18 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1; нежитлове приміщення №3 загальною площею 57,18 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 нежитлове приміщення №4 загальною площею 81,74 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 квартиру АДРЕСА_1

Зобов'язано ТОВ «Аверс-Сіті» передати ОСОБА_1 нежитлове приміщення №6 загальною площею 57,18 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1; нежитлове приміщення №3 загальною площею 57,18 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 нежитлове приміщення №4 загальною площею 81,74 кв.м., на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 квартиру АДРЕСА_1

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням, ТОВ "Аверс-Сіті" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просило, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким, позовні вимоги ТОВ «Аверс-Сіті» задовольнити а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити. Зазначило, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Аверс-Сіті» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Судом встановлено, що 04.06.2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Аверс-Сіті» було укладено попередні договори, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за якими сторони дійшли згоди укласти в майбутньому один з одним договори купівлі-продажу предмету договору, а саме:

- нежитлового приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1

- нежитлового приміщення №3 за адресою: АДРЕСА_1

- нежитлового приміщення №4 за адресою: АДРЕСА_1

- квартири АДРЕСА_1

Сторонами, в подальшому, 17.03.2011 року, було укладено договори про розірвання зазначених попередніх договорів. Дані договори від імені ТОВ «Аверс-Сіті» були підписані директором товариства ОСОБА_6

Також, 17.03.2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу майнових прав №8 та №9, які були посвідчені нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_4 Згідно даних договорів ТОВ «Аверс-Сіті» продало, а ОСОБА_1 купила майнові права на об'єкти нерухомості: нежитлове приміщення №6 за адресою: АДРЕСА_1 нежитлове приміщення №3 за адресою: АДРЕСА_1 нежитлове приміщення №4 за адресою: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_1

Судом також встановлено, що 18.03.2011 року між ОСОБА_5, інтереси якої представляло ТОВ «Інтерінвестброк», та ТОВ «Аверс-Сіті» в особі директора Бур'яна О. М. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б254-1, згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ТОВ «Аверс-Сіті» цінні папери на загальну номінальну вартість 2 430 980,00 грн. Про передачу таких паперів, 18.03.2011 року сторонами було складено акт прийому передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів, а 21.03.2011 року між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_5 було складено акт заліку взаємних вимог, згідно якого сторони домовились зарахувати взаємні однорідні зустрічні вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 року №Б254-1, договорами купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2011 року №8 та №9 у розмірі 2 430 980,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться, в тому числі, відомості про органи управління юридичної особи прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно з ст. 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості. які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати про ці відомості.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Директор ТОВ «Аверс-Сіті» ОСОБА_6, підписуючи від імені товариства з ОСОБА_1 спірні договори, діяв в межах своїх повноважень, оскільки, згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Аверс-Сіті» від 16.03.2011 року №16-01/03/11 його зборами було уповноважено на розірвання попередніх договорів від 04.06.2010 року Укладаючи договори купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2011 року та договір купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 року, директор ТОВ «Аверс-Сіті» ОСОБА_6 мав необхідний обсяг повноважень на одноособове підписання вказаних договорів.

Також, обставину правомірності одноособово укладати ОСОБА_6 договори від імені ТОВ «Аверс-Сіті» було встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили.

При цьому, враховуються норми розділу 7 Статуту ТОВ «Аверс-Сіті», згідно яких, всі договори від імені товариства укладаються виключно за підписом директора та фінансового директора товариства, які діють спільно.

Але, інформація про такі обмеження права директора товариства укладати та підписувати договори не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і про дані обмеження не було відомо відповідачці.

Тому, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «Аверс-Сіті» не може використовувати в відносинах з ОСОБА_1 норми розділу 7 Статуту ТОВ «Аверс-Сіті» щодо обмежень прав директора товариства на одноособове підписання договорів, оскільки такі відомості не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. про що свідчить Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Безпідставні також є посилання позивача і на ті обставини, що приватними нотаріусами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при посвідченні вказаних договорів про розірвання попередніх договорів, договорів купівлі-продажу майнових прав були порушені норми Закону України «Про нотаріат», оскільки при посвідченні вказаних договорів приватними нотаріусами було належним чином перевірено повноваження всіх сторін по договорах, в тому числі відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд вважає безпідставним посилання ТОВ «Аверс-Сіті» на те, що директора товариства ОСОБА_6 відповідачка ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 запевнили у тому що на час підписання вказаних договорів він має повноваження одноособово підписувати дані договори, оскільки суду не надано жодних доказів того, що такі дії були вчинені ОСОБА_1.

Крім того, ОСОБА_6, як директор товариства мав змогу ознайомлюватись із змістом Статуту товариства, отримувати правову допомогу з роз'яснення норм Статуту, зобов'язаний був знати межі своїх повноважень, як директора. До того ж, про те, що він перевищував свої повноваження ОСОБА_6 знав, про що вказує в своїх поясненнях від 05.03.2012 року, посилаючись на те, що це його змусив зробити ОСОБА_2

За правилами ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

ТОВ «Аверс-Сіті» посилається на те, що директор товариства ОСОБА_6 підписав спірні договори під впливом помилки, обману та погроз зі сторони ОСОБА_2, однак, товариством в порушення норм ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано жодних доказів того, що у відношенні до директора товариства ОСОБА_6 здійснювався фізичний чи психічний тиск.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, відмовляючи ТОВ «Аверс-Сіті» у визнанні недійсними укладених між ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_1 договорів і акту заліку взаємних вимог, прийшов до правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про те, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ТОВ «Аверс-Сіті» у частині застосування наслідків недійсності зазначених вище правочинів.

Колегія суддів також погоджується з думкою Ірпінського міського суду Київської області про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 так як згідно п. 3.1, 3.3 договорів купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2011 року №8 і №9 майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав. Після оформлення права власності на об'єкт нерухомості з додержанням вимог чинного законодавства покупець набуває всіх повноважень власника щодо об'єкта нерухомості.

Будинок, складовою частиною якого є спірні нежитлові приміщення та квартира, було введено в експлуатацію, про що свідчать сертифікат відповідності від 16.09.2011 року серії КС №16411043016. від 18.03.2011 року №0002053, між сторонами було складено акт приймання-передачі майнових прав на нежитлові приміщення і квартиру, а рішенням Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22.09.2011 року №270 було дано доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності ТОВ «Аверс-Сіті» на квартири введеного в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 177 ЦК України вказано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Статтями 316-323, 325, 328, 331, 334, 379-382 ЦК України передбачено, що загальні засади права власності, в тому числі, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності на нову річ. яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва; житлом фізичної особи є квартира.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтями 526, 527, 530-532 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем ТОВ «Аверс-Сіті» в порушення умов договору купівлі-продажу не виконано зобов'язання щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно та передачу його відповідачці ОСОБА_1

Так як ОСОБА_1 проінвестувала будівництво квартири та нежилих приміщень тому, вони, як об'єкт та результат інвестицій, є її власністю.

Враховуючи викладені обставини, та те, що ТОВ «Аверс-Сіті» не визнає права ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про необхідність задоволення зустрічного позову, визнавши за ОСОБА_1 право власності на таке майно.

Враховуючи те, що спірне майно перебуває у віданні ТОВ «Аверс-Сіті», тому, з метою захисту прав ОСОБА_1, Ірпінський міський суд Київської області га законних підставах зобов'язав ТОВ «Аверс-Сіті» передати їй зазначене вище майно.

Так як суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначаи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Аверс-Сіті» необхідно відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28.05.2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: