Постанова № 33030030, 14.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/884/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2012 року № 0000222301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та фінансових санкцій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Черкаське хімволокно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 27.12.2011р. №2781/23-2/00204033 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки було встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1. п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.11 ст.201, ПК, п. 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в тому числі за листопад 2010 року в розмірі 335 500 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 160 527 грн., з них за основним платежем 1 072 814 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 87 713 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

В силу положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вказані норми кореспондуються з нормами Податкового кодексу, так, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Черкаське хімволокно» («Замовник») в особі голови правління Бажанової Н.В. та ТОВ «Фордінвестплюс» («Виконавець») в особі директора Осипова С.М. укладено договір № 01/10 від 01.10.2010 про надання рекламних послуг.

Договір діє по 31.12.2010, але в будь-якому разі до повного виконання робіт.

Згідно з умовами договору ТОВ «Фордінвестплюс» зобов'язується:

1. У порядку, на умовах та в строки, визначені даним Договором, надати рекламні послуги. До складу послуг, визначених договором, входять в т.ч., але не виключно: виготовлення, розміщення, розповсюдження реклами, проведення заходів, пов'язаних з розповсюдженням реклами тощо.

2. Надавати рекламні послуги особисто або з залученням інших осіб, у разі обов'язкового попереднього погодження «Замовником» залучення інших осіб.

ВАТ «Черкаське хімволокно» зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги в строки та на умовах згідно даного договору.

Загальна вартість робіт становить 12 078 000 грн., в т.ч. ПДВ 2 013000 грн.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010, відповідно до якого виконавцем проведено підготовку рекламних послуг на суму 1 677500 грн. 00 коп. Також надано податкову накладну №3011116 від 30.11.2010, згідно якої 30.11.2010 проведено підготовку рекламних послуг на суму 1 677500 грн. 00 коп. та зазначена сума з податку на додану вартість - 335500 грн. 00 коп. та визначено загальну суму з ПДВ 2 013000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зазначеного договору від 01.10.2010 р. №01/10, документами, що підтверджують виконання робіт є акти виконаних робіт та дати про результати наданих послуг. Договором не визначено конкретної форми та змісту актів виконаних робіт, а тому при їх складанні сторонами було зазначено лише загальну назву послуги, що було надано виконавцем, її вартість та відсутність претензії замовника до якості га строків її виконання.

Обсяги та види фактичних робіт (послуг), що було надано виконавцем за вказаним договором, було розкрито у звіті по маркетинговим діям з наявною калькуляцією, що надано виконавцем на затвердження замовнику на виконання умов договору та який міститься в матеріалах справи. Так, відповідно до наданого звіту виконавцем було фактично надано рекламні послуги: розробка оригіналів макетів, друк поліграфічної продукції, збір даних, форматування бази даних, доставка рекламних матеріалів споживачам замовника, комунікація на транспорті та інші послуги, зазначені в акті перевірки.

Згідно умов вказаного договору, звіту по проведеним маркетинговим діям, контрагентом було надано позивачу маркетингові послуги що фактично споживаються 12 місяців з моменту їх надання (розповсюдження маркетингових матеріалів шляхом адресної розсилки, розміщення на рекламних конструкціях, транспортних засобах тощо), тобто результати таких послуг мають призвести до позитивних економічних наслідків на протязі їх споживання, а тому прибуток позивача визначається виходячи із загальних результатів його діяльності у звітному періоді, а не результатів окремої операції.

На підтвердження ефективності, наданих рекламних послуг, позивач надав звіти з відпуску споживачам електричної та теплової енергії, згідно яких з часу укладення договору про надання рекламних послуг значно збільшилась оплата абонентів позивача за надані послуги.

Також, необхідно вказати, що посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту їх виконання є необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовано залучення TOB «Фордінвестплюс» інших осіб та ресурсів для виконання передбачених вказаним договором операцій

Крім того, щодо реальності проведених господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних договорів недійсними.

Необхідно також зазначити, що матеріали справи містять копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а/2370/8609/2011, якою задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Черкаське хімволокно», скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалено нову постанову, якою позов ПАТ «Черкаське хімволокно» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 13.07.2011 року № 0002512301.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції були встановлені обставини, що підтверджують реальність та економічну доцільність проведених операцій за договором № 01/10 від 01.10.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підсумовуючи все зазначене вище, судова колегія дійшла висновку, що вказані господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Судова колегія вважає, що Відповідачем не було повністю доведено правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 05.01.2012 року № 0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» з податку на додану вартість на загальну суму 419 925,00 грн., з них за основним платежем 335 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84 425,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.