Рішення № 33029003, 13.08.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6840/13-ц

Провадження № 2/344/3693/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між сторонами, зареєстрований 25.08.1998 року у с. Крихівці, Івано-Франківської міськради, актовий запис №12; малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати з позивачем; прізвище позивача при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС не змінювати на дошлюбне; стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

25 червня 2013 року позивач подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримувала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Позовну вимогу про розірвання шлюбу аргументувала тим, що вона з відповідачем більше двох років сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. На примирення не згідна. Малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, просила залишити проживати з нею.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.08.1998 року, виданого відділом реєстрації с.Крихівці Івано-Франківської міськради, сторони зареєстрували шлюб 25.08.1998 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 12 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.6).

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

Позивач проти надання сторонам часу для примирення заперечила, посилаючись на його недоцільність та неможливість примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, клопотання позивача про те, щоб прізвище «ОСОБА_2» при розірванні шлюбу не змінювати на дошлюбне, підлягає задоволенню.

Позивач просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позивач в позовній заяві вказала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти.

Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як зазначено ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина 1 ст.182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст.182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного державою для відповідної категорії дітей.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімумом - це є вартісна величина набору продуктів харчування та мінімального набору непродовольчих товарів, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я та мінімальна вартість послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

При визначенні розміру аліментів суд враховує погіршення стан здоров'я дитини та матеріальне становище матері, зокрема те, що дитина, проживає разом з позивачем. Також судом враховано те, що відповідач не має постійного місця праці, а його дохід є мінливим.

Також суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до ст..7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», прожитковий мінімум дитини, віком від 6 до 18 років, становить 1210 грн., отже половина цього мінімуму становить близько 600 грн.

Дослідивши обставини справи та письмові докази, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовну вимогу щодо стягнення аліментів на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття слід також задовольнити: визначити розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 13.05.2013 року (з часу звернення з позовом до суду).

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 25.08.1998 року у відділі реєстрації с.Крихівці, Івано-Франківської міськради, актовий запис №12.

Малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання із матір'ю ОСОБА_2.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу прізвище позивача «ОСОБА_2» не змінювати на дошлюбне.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 13.05.2013 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.