Постанова № 33028449, 06.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. Справа № 804/9072/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Самошост І.І. (дов. у справі); Краснікова Ю.О. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» в особі арбітражного керуючого Самошоста І.І. до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року закрите акціонерне товариство «Павлоградбуд» (далі ЗАТ «Павлоградбуд») подало адміністративний позов до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, Міністерства доходів і зборів України, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000302220 від 28.11.2012 року та №0000312220 від 28.11.2012 року; скасувати рішення Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 04.02.2013 року за №534/10/10-25; скасувати рішення Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 року за №2322/6/99-99-10-01-15.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновок, зроблений в акті перевірки щодо порушення податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Атомелектромаш», є неправомірним і не може бути підставою для донарахування податкових зобов'язань. Висновок про нікчемність правочинів, укладених ЗАТ «Павлоградбуд» з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ґрунтується виключно на непідтвердженій у судовому порядку інформації щодо наявності ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг». Факт фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг» не встановлено належним органом у належному порядку, а отже, договори між позивачем та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» не можуть вважатись нікчемними чи фіктивними правочинами. Висновок щодо умовної доходності операції не відповідає дійсності, бо ціна товарно-матеріальних цінностей на експорт вище за ціну їх придбання (без ПДВ), а також перекриває додаткові витрати, пов'язані з поставкою товарно-матеріальних цінностей на експорт, тому включення суми ПДВ, сплаченого при придбанні товарів на території України, до складу податкового кредиту при їх експортній поставці є цілком правомірним.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року позовну заяву ЗАТ «Павлоградбуд» на підставі ст. 108 КАС України залишено без руху.

25.07.2013 року від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, в якому зазначено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/904/329/2013 від 18.06.2013 року позивача визнано банкрутом, щодо нього введено ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Самошоста Ігоря Івановича. Крім того, позивач просив викласти позовні вимоги в наступній редакції: визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000302220 від 28.11.2012 року та №0000312220 від 28.11.2012 року; Скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000302220 від 28.11.2012 року та №0000312220 від 28.11.2012 року.

Ухвалою суду від 24.07.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/9072/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2013р., одноособово суддею Ніколайчук С.В.

31.07.2013 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю своєчасного подання заперечень на адміністративний позов.

Судовий розгляд справи відкладено на 06.08.2013 року.

05.08.2013 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву обґрунтовані тим, що операції з придбання матеріалів для будівництва на умовах товарного кредиту заздалегідь не відповідають меті підприємницької діяльності - одержання прибутку, а свідчать лише про навмисне збільшення податкового кредиту при сплаті винагороди за користування товарним кредитом на загальну суму 1 215 741,69 грн., в т.ч. ПДВ 202 623,61 грн., при загальній вартості придбаних матеріалів у вищевказаних підприємств в сумі 1 015 176 грн., в т.ч. ПДВ 169196 грн., яка навіть менша за вартість самої винагороди за користування товарним кредитом. Продаж даних матеріалів іншим СГД з націнкою 5 грн. за 1 т. без ПДВ підтверджує, що дані операції проведені з метою навмисного збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього та у письмових поясненнях.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:

закрите акціонерне товариство «Павлоградбуд» зареєстроване рішенням виконкому Павлоградської міської ради народних депутатів 15.02.1995 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.02.1995 року за №12321200000000124, за адресою: 51400, Дніпропетровської області, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1А.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.03.1995 року за №2252, саном на 15.11.2012 року перебуває на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Дніпропетровської області ДПС.

В період з 19.10.2012 року по 08.11.2012 року на підставі направлень, виданих Західно-Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС №554, 556, 557, 555, 558,559 від 19.10.2012 року, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 ПК України та відповідно до плану -графіку проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2012 року проведена планова виїзна документальна перевірка ЗАТ «Павлоградбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №166/22-2-05517392 від 15.11.2012 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» (код за ЄДРПОУ 05517392) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2012 року», в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями) ЗАТ «Павлоградбуд» внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат понесених в зв'язку зі сплатою послуг за користування товарним кредитом у 4 кварталі 2009 року на суму 94067 грн. без ПДВ за відсутності первинних документів, які б підтверджували фактичне їх використання у межах господарської діяльності чим безпідставно завищено валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 94067 грн. та безпідставного віднесення до складу витрат вартості придбаних матеріалів у 2 кварталі 2010 року на суму 174 985 грн. без ПДВ, у 3 кварталі 2010 року на суму 78233 грн. без ПДВ, за відсутності первинних документів, які б підтверджували фактичне транспортування, отримання вищевказаних матеріалів у ТОВ «Атомелектромаш» та їх використання у межах господарської діяльності безпідставно завищено валові витрати за 2 квартал 2010 року на суму 174 985 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 78233 грн., а також порушень внаслідок проведення взаємовідносин та взаєморозрахунків без мети настання реальних наслідків з ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та отримання даних матеріалів ЗАТ «Павлоградбуд» від не встановлених осіб, що відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України розцінюється як вартість товарів безоплатно отриманих платником податку чим безпідставно занижено валовий дохід за 2 квартал 2011 року на суму 1335792 грн. будо занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 394053 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 23517 грн., за 2 квартал 2010 року - на суму 43746 грн., за 3 квартал 2010 року - на суму 19 558 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 307 232 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України підприємством внаслідок порушень викладених в розділі 3.2.2 (податковий кредит) акту перевірки безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 565 459 грн., в тому числі по періодам: за січень 2010 року на суму 39 070 грн., за квітень 2010 року на суму 22 438 грн., за травень 2010 року на суму 36 909 грн., за червень 2010 року на суму 74 157 грн., за липень 2010 року на суму 15 647 грн., за жовтень 2010 року на суму 31581 грн., за листопад 2010 року на суму 17 371 грн., за грудень 2010 року на суму 16094 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 222632 грн., за липень 2011 року на суму 89560 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 565459 грн., в тому числі по періодам: за січень 2010 року на суму 39070 грн., за квітень 2010 року на суму 22438 грн., за травень 2010 року на суму 36909 грн., за червень 2010 року на суму 74157 грн., за липень 2010 року на суму 15647 грн., за жовтень 2010 року на суму 31581 грн., за листопад 2010 року на суму 17371 грн., за грудень 2010 року на суму 16094 грн., за травень 2011 року на суму ПДВ 222 632 грн., за липень 2011 року на суму 89 560 грн.;

21.11.12р. позивач надав Західно-Донбаській ОДПІ свої заперечення щодо акту перевірки.

28.11.12р. до позивача від Західно-Донбаської ОДПІ надійшла відповідь на заперечення до акту перевірки, у якій зазначено, що за підсумками розгляду заперечень висновки акту перевірки визнано правомірними.

На підставі акту перевірки 28.11.2012 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000302220 від 28.11.2012р., згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 587 850,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000312220 від 28.11.2012р., згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 6 Перехідних положень ПК України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податок на прибуток приватних підприємств на 394 053,00 грн.

На підставі ст.ст.55, 56 Податкового кодексу України та у зв'язку із незгодою з висновками перевірки та фактами і даними, на яких ґрунтуються зазначені податкові повідомлення-рішення, позивач повністю пройшов процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, однак оскаржувані рішення були залишені без змін.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач звернувся до суду та просить усі зазначені податкові повідомлення-рішення визнати недійсними та скасувати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року (надалі Закон N 334/94-ВР, норми якого були чинні на момент виникнення спірний правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно ст. 5 Закону N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України) вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки перевіряючими досліджувались господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Український інвестиційний холдинг» та ТОВ «Автомелектромаш».

У акті перевірки зазначено, що виявлено безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 222632 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму ПДВ 222632 грн..

Як зазначено у акті перевірки, це порушення виникло в результаті невірного відображення у податковому обліку і звітності операцій з придбання позивачем у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» товарно-матеріальних цінностей згідно з договорами купівлі-продажу №21-КП від 04.05.2011р., №32 від 20.05.2011р. та №27-КП від 25.05.2011р.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ «Український інвестиційний холдинг» є суб'єктом господарювання, який має ознаки фіктивності, визначені ст.55-1 Господарського кодексу України, а тому усі укладені ним угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання робіт та послуг. Тому, як зазначено в акті перевірки, відсутній факт реального вчинення господарських операцій з цим суб'єктом підприємницької діяльності, відсутній правочин між ним та позивачем, як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.234 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вищевикладеного, у акті перевірки зроблено висновок, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Український інвестиційний холдинг», були отримані позивачем безкоштовно від невстановлених осіб, а отже, сума ПДВ з їх вартості підлягає виключенню зі складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року.

Приводом для висновку про наявність ознак фіктивності у ТОВ «Український інвестиційний холдинг» став акт від 07.03.2012р. №119/22-3/33547165 про неможливість проведення зустрічної звірки, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. У цьому акті зазначено, що в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа №50-6270, порушена 03.02.2012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк», в ході досудового слідства по якій встановлено підприємство ТОВ «Український інвестиційний холдинг», яке має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально діючими суб'єктами господарської діяльності як інструмент мінімізації податкових зобов'язань. Які саме ознаки фіктивності має ТОВ «Український інвестиційний холдинг» у акті перевірки не зазначено. Інформації про те, чи підтверджено факт фіктивності цього підприємства якимись судовими рішеннями також немає.

Зроблений в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ґрунтується виключно на непідтвердженій у судовому порядку інформації щодо наявності ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг». Причому, ці ознаки навіть не названі у акті перевірки.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому, фіктивним правочином, серед іншого, визнається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Податковий орган, роблячи висновок про нікчемність правочину, не може керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція не підкріплена рішенням суду про визнання їх такими.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою працівників податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності повної інформації, яка повинна надаватись і розглядатись в передбаченому законодавством порядку, а також поза межами компетенції, яку мають податкові органи.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України податковим органам не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання, не надано право визнавати правочини недійсними, а також не надано право визнавати фіктивними підприємницьку діяльність чи суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, факт фіктивності підприємницької діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг» не встановлено належним органом у належному порядку, а отже, договори між позивачем та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» не можуть вважатись нікчемними чи фіктивними правочинами.

У акті перевірки зазначено, що виявлено порушення податкового законодавства, пов'язане з вчиненням позивачем господарських операцій з ТОВ «Атомелектромаш», а саме: безпідставно завищено податковий кредит в сумі 50644 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму ПДВ 17113 грн., травень 2010 року на суму 17884 грн., липень 2010 року на суму 15647 грн..

Як зазначено у акті перевірки, підставою для того, щоб вважати податковий кредит з ПДВ «безпідставно завищеним» є те, що працівниками податкового органу встановлено «нереальність здійснення операцій» по придбанню позивачем матеріалів у ТОВ «Атомелектромаш», що обґрунтовується наступним:

- відсутність документів, підтверджуючих транспортування товарів від ТОВ «Атомелектромаш» до позивача (договорів на здійснення послуг по транспортуванню товарів, товарно-транспортних накладних);

- до ДПІ у Ленінському р-ні м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС був направлений запит 25885/7/22/2 від 23.10.2012р. щодо ТОВ «Атомелектромаш». Станом на 15.11.2012р. було отримано лист-відповідь від 31.10.2012р. №20813/7/22-718, в якому зазначено: «на даний час на підприємство надіслано поштою лист-запит з проханням надати до перевірки інформацію стосовно підтвердження взаємовідносин з контрагентом.»

Передача права власності на товарно-матеріальні цінності від продавця покупцю здійснювалась на території покупця, для чого товарно-матеріальні цінності були попередньо «фізично» доставлені туди продавцем. За таких умов, транспортування товарно-матеріальних цінностей з території підприємства-продавця на територію підприємства-покупця було внутрішнім перевезенням продавця, документи щодо якого не повинні надаватися покупцю. Крім того, згідно з Постановою КМУ від 25.02.2009р. №207, оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні вантажних перевезень для власних потреб не є обов'язковим.

Товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують тільки взаємовідносини учасників транспортного процесу.

Придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Атомелектромаш» в повному обсязі підтверджується прибутковими накладними, що відповідають вимогам чинного законодавства щодо складання первинного бухгалтерського документу.

Відсутність товарно-транспортних накладних при наявності інших належно оформлених первинних документів, що підтверджують передачу товарно-матеріальних цінностей, не може вважатися достатньою підставою для визнання недійсними правочину чи господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Щодо неодержання від ДПІ у Ленінському р-ні м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС інформації за результатами зустрічної перевірки у ТОВ «Атомелектромаш», слід зазначити таке, що, по-перше, відсутня будь-яка інформація, що дозволяє зробити висновок про наявність ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Атомелектромаш», по-друге, навіть за умови наявності такої інформації для визнання правочинів недійсними податковому органу належить звернутися до суду із відповідною заявою.

Щодо безпідставно завищення податкового кредиту з ПДВ при відображенні у податковому обліку та звітності позивача господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на умовах товарного кредиту, то у акті перевірки зазначено, що в результаті придбання та подальшого експортування товарно-матеріальних цінностей позивачем було безпідставно завищено суму податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року на 89560 грн.

«Безпідставність завищення» податкового кредиту з ПДВ, на думку податкового органу, полягає у тому, що операції з придбання матеріалів на умовах товарного кредиту заздалегідь не відповідають меті підприємницької діяльності - одержання прибутку, а свідчать лише про навмисне збільшення податкового кредиту. Невідповідність меті одержання прибутку, згідно акту перевірки, полягає у тому, що при придбанні товарно-матеріальних цінностей на суму 1015176 грн., в т.ч. ПДВ 169196 грн., було нараховано винагороду за користування товарним кредитом на загальну суму 1215741,69 грн., в т.ч. ПДВ 202623,61 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в бухгалтерському обліку операція з нарахування відсотків відображена проводками Дт949-Кт631, Дт79-Кт949, що свідчить про використання відсотків за користування товарним кредитом не в межах господарської діяльності.

Операції товарного кредиту є законними як такі, що прямо передбачені чинним законодавством (п. 1.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). За таким операціями здійснюється відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Процент за товарним кредитом підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних засадах.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, які придбані з відстрочкою розрахунку, є вищою за вартість таких же товарно-матеріальних цінностей, за які розраховуються негайно, що відображається у сумі процентів (вартості послуг) товарного кредиту.

Згідно з п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги), та складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначені товарно-матеріальні цінності придбані позивачем на умовах товарного кредиту з метою їх подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях у межах господарської діяльності: вони використані у будівельних роботах або продані іншим особам з обкладанням цих операцій податком на додану вартість. Документи щодо їх використання перевірені працівниками податкового органу під час перевірки. Отже, суми процентів за товарним кредитом також пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідно до п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем суми податкового кредиту за придбаними послугами товарного кредиту відображені за датами одержання податкових накладних, що виписані по факту нарахування процентів.

Відображення зазначених операцій проводками в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку і не має значення для визначення питання про включення сум ПДВ, сплачених у складі винагороди за товарний кредит, у податковий кредит платника податку.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості послуг товарного кредиту без надання первинних документів, що підтверджують їх використання в межах господарської діяльності платника податку.

У акті перевірки зазначено, що до складу валових витрат в 4 кварталі 2009 року по рядку 05.2 Декларацій «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» віднесено суму витрат по сплаті послуг за користування товарним кредитом, понесених в попередніх податкових періодах, у розмірі 94067 грн., проте жодних первинних документів, підтверджуючих використання даних послуг в межах господарської діяльності до перевірки не надано.

Факти, викладені у акті перевірки не відповідають дійсності - належні первинні документи, що підтверджують використання зазначених послуг товарного кредиту в господарській діяльності платника податку, були надані до перевірки.

Товарно-матеріальні цінності були придбані ще до початку періоду, за який здійснювалась податкова перевірка. Винагороду продавця за надання товарного кредиту було включено до складу валових витрат на підставі первинних документів, які також були датовані датами до початку перевіряємого періоду, але витрати були відображені у податковій звітності в межах перевіряємого періоду - у четвертому кварталі 2009 року (як помилково невідображені раніше).

Проте, у акті перевірки зазначено не про ненадання первинних документів, на підставі яких нараховано ці витрати, а про ненадання первинних документів, що підтверджують використання даних послуг в межах господарської діяльності.

Винагорода, яку сплачує покупець продавцю при придбанні товарів на умовах товарного кредиту, може вважатися пов'язаною із господарською діяльністю покупця лише в тому випадку, якщо самі придбані таким чином товари використані у господарській діяльності покупця.

Саме така ситуація має місце у даному випадку: товарно-матеріальні цінності в подальшому були в повному обсязі використані позивачем при виконанні будівельних робіт за договорами підряду та продані іншим суб'єктам господарювання з включенням їх вартості до складу оподатковуваного доходу. При цьому, усі первинні документи щодо їх продажу були надані працівникам податкового органу для перевірки.

Отже, твердження податкового органу щодо ненадання для перевірки первинних документів, що підтверджують зв'язок витрат на оплату товарного кредиту з господарською діяльністю позивача, є неправдивим. Такі первинні документи існують, вони надавалися працівникам податкового органу під час перевірки, що підтверджується тим, що навіть в акті перевірки міститься детальний опис подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей: коли, кому і скільки товарно-матеріальних цінностей було реалізовано або використано у власній господарській діяльності.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000302220 від 28.11.2012р. та №0000312220 від 28.11.2012р. Західно-Донбаської ОДПІ ґрунтуються на неправомірних та безпідставних висновках акту перевірки, а отже, порушують охоронювані законом права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств позивачу і правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого товару, тому у суду є підстави вважати протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення по визначенню суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» в особі арбітражного керуючого Самошоста І.І. до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000302220 від 28.11.2012 року та №0000312220 від 28.11.2012 року.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000302220 від 28.11.2012 року та №0000312220 від 28.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Павлоградбуд» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук