Постанова № 33027810, 01.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 804/6455/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Хорунженко В.С. Круглик А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Дніпрогазсервіс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛІРМЕТГРУП» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 26.04.2013

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВП "Дніпрогазсервіс" 13 травня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 26.04.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачу не надано право встановлювати висновки, наведені у Акті № 1120/220/35113172 від 12.04.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпрогазсервіс» (код за ЄДРПОУ 35113172) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерколірметгруп» (код за ЄДРПОУ 37386733) за період з 01.12.12 по 30.12.12», щодо порушення ТОВ «Дніпрогазсервіс», при укладанні агентських договорів №18 та №19 від 26.11.2013 з ТОВ «Інтерколірметгруп», норм Цивільного та Господарського кодексів України. Також, чинним законодавством України не передбачені такі правові факти, встановлені в акті, як «юридична дефектність» первинних документів та/або «формальність, але не достовірність» документів.

Таким чином, позивач вважає, що акт перевірки відповідача не може бути належни доказом правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чабаненко С.В. від 16 травня 2013 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 06 червня 2013 року.

У зв'язку з обранням судці Чабаненко С.В. суддею Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду згідно Постанови Верховної ради України "Про обрання суддів" від 06 червня 2013 року №328-VII, на підставі розпорядження голови суду від 20 червня 2013 року №20 "Про перерозподіл та передачу адміністративних справ, які перебували в провадженні судді Чабаненко С.В. іншим суддям", керівником апарату Чернишом В.І. було винесено розпорядження № 164д від 20 червня 2013 року, яким призначено повторний автоматичний розподіл адміністративної справи.

Відповідно до реєстру передачі справ судді № 2770/13 від 25 червня 2013 року адміністративна справа № 804/6455/13-а передана судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Власенку Д.О. 25 червня 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року залучено ТОВ «ІНТЕРКОЛІРМЕТГРУП» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач, стосовно тверджень позивача щодо необґрунтованості складання висновків в акті № 1120/220/35113172 від 12.04.2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпрогазсервіс» (код за ЄДРПОУ 35113172) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерколірметгруп» (код за ЄДРПОУ 37386733) за період з 01.12.12 по 30.12.12, зазначає, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1 п.2 ст.3, ст..4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9

Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністрества фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністрерстві юстиції України 05.06.95р.№168/704 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерколірметгруп» в грудні 2012 року; порушення п. 198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством в грудні 2012 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 118 701,22грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2012 року на загальну суму 118 701,22грн.

Проведеною перевіркою встановлено,що в Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) отриманих від ТОВ «Інтерколірметгруп» податкових накладних. Складених за договором від 26.11.12 №18 та №19 ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс», відображено перелік послуг з підтримки договірних відносин. Разом з тим, не вказано які саме дії, передбачені пунктом 1.3 вказаних договорів були здійснені.

Крім того, ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» не надано матеріалів (звітів), що підтверджують щоденне виконання наступних дій, передбачених п. 1.3 Агентських договорів: контроль за його виконанням; розроблення та приймання участі в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору субпідряду (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламенти робіт, технічні завдання, тощо); аналіз усієї документації, яка має відношення до договору субпідряду; сприяння своєчасному укладанню усіх документів, які пов'язані з виконанням договорів субпідряду; внесення пропозицій Принципату про внесення змін та доповнень до договору субпідряду з метою його покращення; підтримання договірних відносин між Принципалом та Контрагентом у обсязі необхідному для Принципала.

Враховуючи повну відсутність переліку виконаних послуг у первинних документах, на підставі яких формувався бухгалтерський, та як наслідок і податковий облік встановити, що дії ТОВ «Інтерколірметгруп», саме як агента, спряли укладанню таких господарсько-правових договорів неможливо.

Відповідно до п.4.2 Агентських договорів розмір агентської винагороди становить 75% від виконаних робіт за договором субпідряду передбаченого п.1.2 даних договорів на підставі актів виконаних робіт між Контрагентом і Принципалом.

В зв'язку з високим відсотком (75%) витрат понесених на агентські послуги та відсутністю підтвердження витрат, понесених від агентських договорів із сприянням агента ТОВ «Інтерколірметгруп», на проведення на ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» робіт з вивантаження сировинних матеріалів на вагоноперекидачів, вивантаження сировини із залізничних піввагонів за допомогою вібратора, експлатація і технічне обслуговування шлакової галереї при перміщенні шлаку гранульованого доменного, експлатація і технічне обслуговування стрічкового транспортера, в т.ч. з використанням самохідного бункера при транспортуванні сировинних компонентів і матеріалів, поточне технічне обслуговування основного і допоміжного устаткування, збір (прибирання) просипів сировинних компонентів і матеріалів після вивантаження на тенологічному устаткуванні, встановити економічну вигоду ТОВ «Дніпрогазсервіс» не представляється можливим.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що договори агентських послуг від 26.11.12 №18,19 укладені між ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» та ТОВ «Інтерколірметгруп», були укладені не з метою реального настання правових наслідків. Проведення ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» діяльності з ТОВ «Інтерколірметгруп», призвело до неправомірного завищення задекларованого податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість.

Щодо посилань позивача, що порушення допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Податковим кодексом України встановлено сальдовий метод визначення податкових в'язань із цього податку. Податковими органами проводяться зустрічні перевірки всіх платників податку по всьому ланцюгу. При цьому несплата податку до бюджету принаймні одним з учасників ланцюга або неможливість встановити весь ланцюг через недобросовісність платників розглядається податковими органами як обставина, що виключає можливість формування податкового кредиту.

Таким чином, відповідач вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, а позовні вимоги ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за даною адресою не проживає».

Згідно ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Криворізької центральної МДПІ від 04.04.2013 № 441 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Дніпрогазсервіс» (код ЄДРПОУ 35113172), повідомлення від 10.04.2013, згідно вимог абз.1,3,5 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями).

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт № 1120/220/35113172 від 12 квітня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпрогазсервіс» (код за ЄДРПОУ 35113172) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інтерколірметгруп» (код за ЄДРПОУ 37386733) за період з 01.12.12 по 30.12.12.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Дніпрогазсервіс» за грудень 2012 року встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту, чим порушено:

1) п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1 п.2 ст.3, ст..4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністрества фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністрерстві юстиції України 05.06.95р.№168/704 документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтерколірметгруп» в грудні 2012 року;

2) п. 198.3, п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством в грудні 2012 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 118 701,22грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2012 року на загальну суму 118 701,22грн.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі акту № 1120/220/35113172 від 12 квітня 2013 року 2013 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпрогазсервіс» (код за ЄДРПОУ 35113172) винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000962200 від 26 квітня 2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 178 052,00 грн., у тому числі за основним платежем + 118 701 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 59351,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.12 між ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» (Принципал) і ТОВ «Інтерколірметгруп» (Субпідрядник) були укладені агентські договори №18, 19, відповідно до п.1.1. яких комерційний агент в порядку та на умовах, зазначених цим договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду забов'язується надати Принципалу визначені пунктами 1.2. та 1.3. договору послуги, а саме:

Відповідно п. 1.2. агентського договору від 26.11.12 № 18 Комерційний агент повинен сприяти в укладанні договору субпідряду між Принципалом та ТОВ «Дніпропромсінтез» (надалі - Контрагент) на проведення на ПАТ «ХальдербергЦемент Україна» у м. Кривому Розі наступних робіт:

- навантаження вугілля на вагоноперекидачі ВРС - 134;

- вивантаження сировини із залізничних піввагонів за допомогою вібратора;

- експлуатація і технічне обслуговування шлакової галереї при переміщенні шлаку гранульованого домену;

- експлуатація і технічне обслуговування стрічкового транспорту, в т.ч. з використанням самохідного бункера при транспортуванні сировинних компонентів і матеріалів (глина, вапняк);

- поточне технічне обслуговування основного і допоміжного устаткування;

- збір (прибирання) просипів сировинних компонентів і матеріалів після вивантаження на технологічному устаткуванні;

- відбір проб сировинних компонентів і матеріалів, що поступають залізничним транспортом, стрічковим транспортером.

Після укладання (продовженню строку дії) договору субпідряду, визначеного в п. 1.2. даного договору, комерційний агент виконує наступні дії для реалізації такого договору контролює хід його виконання; розробляє та приймає участь в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору субпідряду; та ін. (п. 1.3 договору № 18).

Відповідно п. 1.2. агентського договору від 26.11.12 № 18 Комерційний агент повинен сприяти в укладанні договору субпідряду між Принципалом та ТОВ «Дніпропромсінтез» (надалі - Контрагент) на проведення на ПАТ «ХальдербергЦемент Україна» у м. Кривому Розі наступних робіт:

- вивантаження вугілля на вагоноперекидачі ВРС - 93 - 110М;

- вивантаження сировинних добавок на бункерах за допомогою вібророзвантажувача грейферного крану;

- шихтовка, усереднювання вивантаженого вугілля;

- подача вугілля (отшихтованого) на вугільний млин вантажно - відвалочною машиною; подача вугілля (отшифтованого) на вугільний млин ковшовим навантажувачем; транспортування сировинних матеріалів на склади;

- транспортування вивантажених сировинних матеріалів за допомогою стрічкових конвеєрів;

- підготовка, вантаження і усунення вагонів товарного клінкеру;

- поточне технічне обслуговування основного і допоміжного обладнання за допомогою та здійснюється вивантаження сировини;

- збір (прибирання) просипів сировинних компонентів і матеріалів після вивантаження на технологічному устаткуванні;

- очищення від просипів сировинних матеріалів прилеглої території.

Відповідно п.п. 4.1, 4.2. агентських договорів №№ 18,19 розмір агентської винагороди становить 75% від виконаних робіт за договором субпідряду передбаченого п.1.2 даних договорів на підставі актів виконаних робіт між Контрагентом і Принципалом.

Агентська винагорода становить щомісячну винагороду, яка оплачується комерційному агенту, після укладання договору субпідряду передбаченого п. 1.2. договору, протягом дії такого договору субпідряду та на умовах визначених даним договором.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтерколіргруп» виписано на адресу ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» акти здачі - приймання виконаних робіт, податкові накладні, рахунки за надані послуги (підтримка договірних відносин) за період 01.12.12 - 31.12.12 на суму 118701,22 грн.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в грудні 2012 р. на суму ПДВ - 118 701,22 грн., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації а податку на додану вартість за грудень 2012 року.

Розрахунки між підприємствами за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Криворізькою центральною МДПІ в акті № 1120/220/35113172 від 12 квітня 2013 року встановлено, що на виконання умов агентських договорів, між ТОВ «НВП «Дніпроогазсервіс» та ТОВ «Дніпросінтез» укладено договори субпідряду від 01.07.12р. №238/Д та від 26.07.12р. 239/Д та згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних за період 01.12.12 - 31.12.12 виконано роботи на суму 154116,65 грн. Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань в грудні 2012 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012року.

Розрахунки між підприємствами за послуги надані за договорами субпідряду проводились у безготівковій формі.

Аналізуючи зміст позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В акті перевірки № 1120/220/35113172 від 12 квітня 2013 року встановлено: « що в Актах здачі-приймання робіт (надання послуг) отриманих від ТОВ «Інтерколірметгруп» податкових накладних. Складених за договором від 26.11.12 №18 та №19 ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс», відображено перелік послуг з підтримки договірних відносин. Разом з тим, не вказано які саме дії, передбачені пунктом 1.3 вказаних договорів були здійснені.

Крім того, ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» не надано матеріалів (звітів), що підтверджують щоденне виконання наступних дій, передбачених п. 1.3 Агентських договорів: контроль за його виконанням; розроблення та приймання участі в підготовці проектів документів, пов'язаних з виконанням договору субпідряду (додаткові угоди, додатки, калькуляції, регламенти робіт, технічні завдання, тощо); аналіз усієї документації, яка має відношення до договору субпідряду; сприяння своєчасному укладанню усіх документів, які пов'язані з виконанням договорів субпідряду; внесення пропозицій Принципату про внесення змін та доповнень до договору субпідряду з метою його покращення; підтримання договірних відносин між Принципалом та Контрагентом у обсязі необхідному для Принципала.

Враховуючи повну відсутність переліку виконаних послуг у первинних документах, на підставі яких формувався бухгалтерський, та як наслідок і податковий облік встановити, що дії ТОВ «Інтерколірметгруп», саме як агента, спряли укладанню таких господарсько-правових договорів неможливо.

Отже, із зазначених вище первинних документів неможливо встановити, чи виконувались взагалі будь -які дії на виконання пунктів 1.3. договорів.

За таких обставин, такі акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні не можуть бути підтвердженням надання послуг за договорами, укладаними ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» з ТОВ «Інтерколірметгруп» у період, що перевірявся.»

В акті зазначається що, договори агентських послуг від 26.11.12 №18,19 укладені між ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» та ТОВ «Інтерколірметгруп», були укладені не з метою реального настання правових наслідків. Проведення ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» діяльності з ТОВ «Інтерколірметгруп», призвело до неправомірного завищення задекларованого податкового кредиту з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість.

Як на підставу такого висновку ДПІ посилається на те, що у зв'язку з високим відсотком (75%) витрат понесених на агентські послуги та відсутністю підтвердження витрат, понесених від агентських договорів із сприянням агента ТОВ «Інтерколірметгруп», на проведення на ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» робіт з вивантаження сировинних матеріалів на вагоноперекидачів, вивантаження сировини із залізничних піввагонів за допомогою вібратора, експлатація і технічне обслуговування шлакової галереї при перміщенні шлаку гранульованого доменного, експлатація і технічне обслуговування стрічкового транспортера, в т.ч. з використанням самохідного бункера при транспортуванні сировинних компонентів і матеріалів, поточне технічне обслуговування основного і допоміжного устаткування, збір (прибирання) просипів сировинних компонентів і матеріалів після вивантаження на тенологічному устаткуванні, втановити економічну вигоду ТОВ «Дніпрогазсервіс» не представляється можливим.

ДПІ в акті встановлює юридичну дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1. Податкового кодексу України

Судом було проаналізовано надану ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» первинну документацію по правовідносинам з ТОВ «Інтерколірметгруп», а саме: агентські договори від 26.11.12 №18, від 26.11.12 №19, укладені ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» та ТОВ «Інтерколірметгруп» про надання послуг із сприяння в укладанні договорів субпідряду, акти здачі -приймання робіт та податкові накладні за період з 01.12.12 по 31.12.12 (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на

розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими

відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ст. 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть

визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать

законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління

суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторонни мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 Господарського кодексу визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між

сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди

щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за

законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови,

щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Як вбачається з наведених норм, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, у тому числі і встановлювати будь-який розмір агентської винагороди, тому безпідставні посилання ДПІ на те, що у зв'язку з високим відсотком (75%) витрат понесених на агентські послуги та відсутністю підтвердження витрат, понесених від агентських договорів, встановити економічну вигоду ТОВ «Дніпрогазсервіс» не представляється можливим.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Як встановлено судом, на момент розгляду справи, обвинувальний вирок стосовно позивача відсутній.

Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові

реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході судового розгляду встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у перевіряємих періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має.

Всі господарські операції ТОВ «НВП «Дніпрогзсервіс» з ТОВ «Інтерколірметгруп» та іншими контрагентами, що описані у акті, супроводжуються відповідними первинними документами - договорами (агентські договори, договори субпідряду), актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями щодо перерахування грошових коштів у безготівковій формі, тощо, які оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, відсутні будь-які порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, положенням якої встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладене, висновок відповідача у акті перевірки № 1120/220/35113172 від 12 квітня 2013 року щодо наявності у господарській діяльності позивача витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не містить правого обґрунтування.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, він містить низку припущень що можливості /не можливості здійснення послуг ТОВ «Інтерколірметгруп» позивачу, «юридичної дефектності первинних документів та «формальності, але недостовірності» документів з урахуванням відомостей, які має відповідач.

Згідно п. 4,5 ч. 1 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за результатами документальної перевірки», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772 (надалі - Порядок), в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 5.2. ч. 1 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та

докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Враховуючи вищевикладене, акт перевірки не містить доказів наявності факту порушень ведення податкового обліку ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс», а саме факту не надання послуг за вищезазначеними договорами та юридичної дефектності відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» правомірно відобразило суми у податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а отже податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000962200 від 26 квітня 2013 року про застосування до ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 178 052,00 грн., у тому числі за основним платежем + 118 701 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 59351,00 грн., винесені Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Дніпрогазсервіс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОЛІРМЕТГРУП» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000962200 від 26.04.2013 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000962200 від 26 квітня 2013 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Дніпрогазсервіс» (код ЄДРПОУ 35113172), щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 118701,00 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот одна гривня 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 59351,00 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Дніпрогазсервіс» (код ЄДРПОУ 35113172) судовий збір у розмірі 1780,52 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 52 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено

Суддя Д.О. Власенко