Постанова № 33027111, 14.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 року Справа № 904/2426/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.- доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Борзюк А.С. представник, довіреність №46-11-1719 від 27.12.12;

від відповідача: Шай А.С. представник, довіреність №25 від 10.04.13;

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.13р.

по справі № 904/2426/13

За позовом Дніпропетровського державного аграрного університету,

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім", с. Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості по договору про спільну діяльність у сумі 438 273, 51 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім",

с. Преображенка Томаківського району Дніпропетровської області

до Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним п. 6.7. договору про спільну діяльність та стягнення 1 631 232, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.13р. у справі № 904/2426/13 (суддя Коваль Л.А.) в первісному позові - відмовлено повністю.

Судові витрати у справі за первісним позовом віднесено на позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Визнано недійсним п. 6.7. договору про спільну діяльність (договору простого товариства) № 144 від 08.04.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" та Дніпропетровським державним аграрним університетом.

Стягнуто з Дніпропетровського державного аграрного університету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" 1 631 232 грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору за зустрічним позовом у сумі 33 198 грн. 14 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Дніпропетровський державний аграрний університет, звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовну заяву первісного позивача Дніпропетровського державного аграрного університету до ТОВ "Украгрохім" про стягнення заборгованості по договору про спільну діяльність у сумі 438 273,51 грн. (В тому числі: 432708,00 грн. - основної суми боргу; 1297,71 грн.- втрат від інфляції.; 4267,80 грн.- 3% річних) задовольнити в повному обсязі, та відмовити ТОВ "Украгрохім" в задоволенні його позовних вимог за зустрічним позовом до Дніпропетровського державного аграрного університету про визнання недійсним п.6.7. договору про спільну діяльність та стягнення 1 631 232, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд безпідставно зазначає, що п.6.7. Договору про спільну діяльність порушує статті 1137 та 1139 ЦК України.

Також на думку скаржника, суд робить хибні припущення про вдаваний характер правочину та про те, що Договір породив орендні правовідносини і помилково застосовує для обгрунтування свого рішення Закон України „Про оренду землі".

До того ж, суд безпідставно відмовляє Дніпропетровському державному аграрному університету в задоволенні його заяви про застосування строку давності до позовних вимог ТОВ «Украгрохім» (а.с. -124 ) та робить хибний висновок щодо відсутності строку давності для визнання правочинів недійсними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.13р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Відповідачем - ТОВ «Украгрохім» надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 14.08.13р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" (сторона-1) та Дніпропетровський державний аграрний університет (сторона-2) уклали договір про спільну діяльність (договір простого товариства) № 144 (далі - Договір). (а.с. 8-10)

При укладанні зазначеного договору сторони домовились про таке, сторони зобов'язуються без створення юридичної особи, шляхом об'єднання спільних зусиль, на основі співробітництва, шляхом здійснення вкладів майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), яке належить сторонам на відповідних правових підставах, а також на основі організації співпраці спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення таких спільних цілей: вирощування продукції рослинництва на загальній площі 1 360, 36 га ріллі; проведення науково-дослідних робіт з питань сільськогосподарської діяльності; реалізації вирощеної продукції; одержання прибутку.

Відповідно до п. 2.4. Договору сторона-1 зобов'язалась здійснювати фінансування комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності, фінансування придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг сторонніх організацій, в обсягах передбачених цим Договором; вжити заходів з найму відповідного персоналу для проведення сільськогосподарських робіт відповідно до програми робіт (додаток № 1 до Договору); надавати стороні-2 інформацію щодо виконання програми робіт за Договором; забезпечити виконання спільних робіт технікою, паливно-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин; вжити заходів для забезпечення охорони праці, техніки безпеки, екологічної безпеки, протипожежних заходів та охорони майна; проводити уточнення площ посіву культур за спільною діяльністю; забезпечити охорону об'єктів, земельної ділянки, що використовується у спільній діяльності рослин і врожаю, а також дотримання всіх необхідних вимог і правил, встановлених законодавством України; забезпечити на безоплатній основі проходження практики студентів Дніпропетровського державного аграрного університету в період вирощування продукції.

Пункт 2.5. Договору встановлює наступні зобов'язання сторони-2: надати можливість використання для спільної діяльності земельної ділянки, яка належить стороні-2 на праві постійного користування, за актом приймання-передачі у присутності представника землевпорядної організації за місцем знаходження ділянки;

забезпечити вільний доступ на земельну ділянку для виконання обсягів робіт; надавати стороні-1 комплекс професійних та інших знань, навичок та вмінь в галузі сільськогосподароського виробництва; сприяти стороні-1 у виконанні нею зобов'язань, передбачених Договором.

Керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається стороні-1 (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.1. Договору - обов'язковим внеском сторони-2 є надання можливості використання земельної ділянки, вказаної в п. 2.5. Договору. Цей внесок становить 50 % від загального обсягу затрат сторін на спільну діяльність.

Відповідно до п. 4.2. Договору обов'язковим внеском сторони-1 є: передача у спільну діяльність грошових коштів та іншого майна, які використовуватимуться для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності, фінансування, придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, робіт послуг сторонніх організацій, в обсягах передбачених Договором;

трудова участь, а саме здійснення сільгоспробіт відповідно до програми робіт. Цей внесок становить 50 % від загального обсягу затрат сторін на спільну діяльність.

За змістом п. 4.2. Договору - внески сторін за Договором залишаються на праві власності у кожної із сторін і не є спільною власністю.

Як вбачається з акту від 11.04.2008р. у відповідності з умовами п. 2.5. Договору позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 1 360, 36 га землі (із загальної площі 1 535, 770 Державного акту серія ЯЯ № 047362 від 16.11.2005р.). (а..с 20)

05.02.2009р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої Дніпропетровський державний аграрний університет згідно з п. 2.5. Договору додатково на умовах п. 6 Договору надає в спільне користування 82 га ріллі згідно акта передачі та обстеження вищезгаданої ділянки. (а.с. 13)

До того ж, 05.02.2009р., позивач та відповідач склали акт про передачу позивачем відповідачу та прийняття відповідачем земельної ділянки площею 82 га землі (із загальної площі 1 535, 770 Державного акту серія ЯЯ № 047362 від 16.11.2005р.).

Відповідно до п. 5.1. Договору спільну власність сторін становить майно набуте в результаті спільної діяльності (продукція, прибуток).

Згідно до п. 6.1. наведеного розділу Договору продукція, що є результатом спільної діяльності, реалізується стороною-1 за ринковими цінами на момент реалізації. Кормові культури розцінюються за їх фактичною собівартістю.

Всі доходи, отримані в результаті спільної діяльності, використовуються, в першу чергу, на відшкодування матеріальних витрат сторін, понесених для виконання цього Договору (п. 6.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що підведення підсумків спільної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в термін, що не перевищує 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його реалізації, на підставі окремого балансу. Баланс складає сторона-1 і подає на затвердження стороні-2 в термін, що не перевищує 10 (десяти) календарних днів з моменту підведення підсумків спільної діяльності, на вищезазначених умовах.

За змістом п. 6.5. Договору - чистий прибуток, що буде отриманий сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу в такому порядку: 50% - стороні-1; 50% - стороні-2.

В п.6.7. договору сторони погодили, що незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності сторона-1 виплачує стороні-2 на її поточний рахунок щорічно (до 1 грудня) суму коштів, яка відповідає розміру подвійної ставки земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", але не менше 300 грн. за 1 га (щорічно ця сума уточнюється додатковою угодою з врахуванням коефіцієнта інфляції).

На виконання умов зазначеного пункту Договору відповідно до наявних у справі матеріалів в період 17.05.2010р. - 10.04.2012р. відповідач сплатив на користь позивача кошти у загальній сумі 1 631 232, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. (а.с. 74-101)

У розумінні ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Укладений між сторонами Договір є договором простого товариства.

Відповідно до ст.1131 ЦК Україні, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1132 ЦК України визначено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ч. 1 ст. 1133 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

В п.6.7. Договору сторонами встановлено, що незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Украгрохім" виплачує Дніпропетровському державному аграрному університету щорічно (до 1 грудня) суму коштів в розмірі подвійної ставки земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», але не менше 300 грн. за кожен переданий гектар землі.

Таким чином, за домовленістю сторін та в силу ч.1 статті 1134 ЦК України п.6.7. Договору встановлює, що частина доходу від спільної діяльності буде не спільною частковою власністю учасників, а мінімальним гарантованим доходом університету від здійснення цієї діяльності. Отже, п.6.7. Договору про спільну діяльність не суперечить жодній нормі чинного законодавства, і висновок суду про те, що умова Договору (п.6.7.) суперечить положенням, закріпленим главою 77 Цивільного кодексу України „Спільна діяльність" та не відповідає правовій природі договору простого товариства нічим не обґрунтований.

Відповідно до ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначені умов договору.

Також слід зауважити, що суд робить хибні припущення про вдаваний характер правочину та про те, що Договір породив орендні правовідносини і помилково застосовує для обґрунтування свого рішення Закон України „Про оренду землі".

Ці припущення суперечать висновку суду про те, що земельна ділянка, на якій проводилась спільна діяльність не вибувала з володіння та користування університету, що обов'язково мало б бути в разі передачі землі в оренду.

Висновок суду про вдаваний характер правочину спростовується тим, що сторони виконали інші положення договору не притаманні орендним відносинам. Зокрема за п. 1.1. Договору сторони спільно діяли у сфері сільськогосподарського виробництва, тобто спільно здійснювали обробіток землі. На виконання п.2.2. спільна діяльність виконувалась відповідно до програми робіт (а.с. 11) та структури посівних площ (а.с. 23 - 27), що затверджувалась сторонами щорічно.

Крім того, на зазначеній земельній ділянці постійно проводились сільськогосподарські роботи науковцями та студентами-практикантами університету. В програму практики входили такі роботи в результаті проведення яких зменшувались витрати ТОВ "Украгрохім" на спільний обробіток землі та збільшувались доходи (Додаток - 4).

Отже, висновок суду, що умови, передбачені п.6.7. Договору є умовами про оплату за користування земельною ділянкою і с нікчемними. нічим не обгрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також слід зауважити, що господарським судом безпідставно відмовлено Дніпропетровському державному аграрному університету в задоволенні його заяви про застосування строку давності до позовних вимог ТОВ «Украгрохім» (а.с. -124 ) та зроблено хибний висновок щодо відсутності строку давності для визнання правочинів недійсними.

В даному випадку суд, всупереч закону вирішив питання про недійсність п.6.7. договору про спільну діяльність № 144 від 08.04.2008 р. за межами строку позовної давності та порушує законне право Дніпропетровського державного аграрного університету, оскільки, в ст.266 та ч.4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У ст. 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Загальна позовна давність застосовується у всіх випадках, за винятком тих, щодо яких законом передбачені спеціальні строки.

Оскільки, Договір № 144 про спільну діяльність укладено 08.04.2008 року, то саме з цієї дати сторонам стало відомо про зміст п.6.7. Договору і якщо ТОВ "Украгрохім" вважає, що цей пункт порушує його законні права, то мав оскаржити його ще до 08.04.2011 року. Таким чином, строк можливого звернення до суду з вимогою про визнання недійсним п.6.7. Договору вже давно закінчився, і суд повинен був винести рішення про застосування позовної давності.

Таким чином, судом першої інстанції були неправильно встановлені деякі фактичні обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права при постановлені рішення, отже воно підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету

- задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2013р. у справі № 904/2426/13 - скасувати.

Позовну заяву первісного позивача Дніпропетровського державного аграрного університету -задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" на користь Дніпропетровського державного аграрного університету 438 273,51 грн., з яких 432708,00 грн. - основної суми боргу; 1297,71 грн.- втрат від інфляції.; 4267,80 грн.- 3% річних, видати наказ.

В задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" на користь Дніпропетровського державного аграрного університету 8765,47 грн. - судового збору, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохім" на користь Дніпропетровського державного аграрного університету 21268,56 грн. - за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.М. Бахмут

14.08.13р.