Рішення № 33026778, 14.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/82/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 Справа № 908/2480/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-Р" (69118, м. Запоріжжя, пр.40-річчя Перемоги, 63-а)

до відповідача: Приватного підприємства "Агроетика" (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 40, кв. 42)

про стягнення 6629,78 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Монько Є.М., угода про надання адвокатських послуг № 1/07 від 11.07.2013 р.;

від відповідача: Григор'єва Т.М., доручення № 14/08-1 від 14.08.2013 р.;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.07.2013 р. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Платан-Р" з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Агроетика" 6629,78 грн. заборгованості за договором поставки № 15/08/12 від 15.08.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та на умови укладеного сторонами договору. Вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки № 15/08/12 від 15.08.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Платан-Р" (далі - ТОВ "Платан-Р") було поставлено Приватному підприємству "Агроетика" (далі - ПП "Агроетика") товар на загальну суму 6960,00 грн. Однак, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, визначений у договорі, відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 5960,00 грн. За порушення строків виконання основного зобов'язання відповідачу нараховано 472,89 грн. пені, 166,09 грн. 3% річних та 30,80 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2480/13, присвоєно справі номер провадження № 30/82/13, розгляд якої призначено на 14.08.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав до матеріалів справи всі витребувані судом документи.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, проте в усному порядку підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за спірним договором.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. справу розглянуто в межах строку, передбачено ст. 69 ГПК України, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 року між ТОВ "Платан-Р" (постачальником, позивачем у справі) та ПП "Агроетика" (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 15/08/12 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар (автомасла, автохімію), а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах , визначених договором.

Згідно із п. 2.1. договору, претензії щодо якості приймаються під час прийому-передачі товару.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. розділу 3 договору сторони узгодили наступний порядок розрахунків: покупець сплачує вартість поставленого товару за цінами, вказаними в рахунку на кожну партію товару. У випадку зміни ціни постачальник узгоджує її з покупцем. Після узгодження ціни, постачальник, на вимогу покупця виставляє рахунок на загальну суму товару. Протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку покупець здійснює платіж у розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка здійснюється на умовах Інкотермс-2000, умови поставки узгоджуються в додатках до договору.

Датою поставки вважається дата, зазначена в накладній (п.4.2. договору).

Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що разом з товаром постачальник надає покупцю: сертифікат якості товару, рахунок, накладну на відпуск товару, податкову накладну. Претензії щодо кількості, якості та псування товару приймаються виключно під час прийому-передачі товару (п. 5.5. договору).

Згідно п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, з моменту прострочення зобов'язання.

Термін дії даного договору - з моменту його підписання і до 14.08.2013 р., але до виконання сторонами узятих на себе зобов'язань у повному обсязі (п. 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки, позивач своєчасно поставив відповідачу товар на загальну суму 6960,00 грн., яка була сплачена відповідачем частково, у розмірі 1000,00 грн.

Товар було отримано відповідачем у повному обсязі, будь-яких зауважень та претензій щодо поставленого позивачем товару відповідач не надав.

Станом на час подання позову до суду решта боргу за поставлений товар в сумі 5960,00 грн. залишилась несплаченою.

Позовні вимоги ТОВ "Платан-Р" про стягнення з ПП "Агроетика" 6629,78 грн., з яких: 5960,00 грн. основного боргу, 472,89 грн. пені, 166,09 грн. 3% річних та 30,80 грн. втрат від інфляції є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі про постачання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчить долучена до матеріалів справи копія видаткової накладної № РН-0000168 від 15.08.2012 р., позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - поставив відповідачу товар на загальну суму 6960,00 грн. Накладна містить підпис уповноваженої особи відповідача, яким був отриманий товар, а також, відтиск печаток обох сторін. Відповідно до п. 3.3. договору, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000172 від 15.08.2012 р.

Проте, відповідач у визначені договором строки, а саме, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, оплату отриманого товару не здійснив. 17.10.2012 року відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 1000,00 грн. (що підтверджується належним чином завіреною банківською випискою, долученою до матеріалів даної справи), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за спірним договором у розмірі 5960, 00 грн.

Станом на 14.08.2013 р. вказана заборгованість відповідачем не сплачена та визнана повністю, про що було зазначено в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 5960,00 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 472,89 грн. пені, 166,09 грн. 3% річних та 30,80 грн. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, а саме, з відповідача слід стягнути 30,80 грн. втрат від інфляції.

Разом з тим, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 18.08.2012 р. по 17.10.2012 р., з 18.10.2012 р. по 18.02.2013 р., та 3% річних за період з 18.08.2012 р. по 17.10.2012 р., з 18.10.2012 р. по 14.07.2013 р. Однак, судом встановлено, що відповідно до умов договору, відповідач повинен оплатити поставлений товар протягом 3 банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку на сплату. Рахунок-фактура № СФ-0000172 на суму 6960,00 грн. датований 15.08.2012 р., а отже, граничним строком оплати за поставлений товар є 20.08.2012 р. Прострочення оплати розпочалося з 21.08.2012 р. Таким чином, загальний період нарахування пені має становити з 21.08.2012 р. по 18.02.2013 р. Крім того, позовна заява датована 11.07.2013 р., а отже загальний період нарахування 3% річних - з 21.08.2012 р. по 11.07.2013 р.

Таким чином, за період з 21.08.2012 р. по 11.07.2013 р. (з урахуванням часткової сплати боргу у розмірі 1000,00 грн.) сума 3% річних становить 163,29 грн., сума пені за період з 21.08.2012 р. по 18.02.2013 р. - 465,77 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних та пені (2,80 грн. та 7,12 грн., відповідно) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 465,77 грн. пені та 163,29 грн. - 3% річних.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - в сумі 6619,86 грн. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У відповідності до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження отриманих послуг позивач посилається на угоду про надання адвокатських послуг № 1/07 від 11.07.2013 р.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи копію квитанції від 11.07.2013 р. до прибуткового касового ордеру № 16 про сплату 3000,00 грн.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 2995,50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-Р" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агроетика" (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 40, кв. 42; код ЄДРПОУ 33795537; п/р № 2600830575901 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м.Запоріжжя, МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-Р" (69118, м. Запоріжжя, пр.40-річчя Перемоги, 63-а; код ЄДРПОУ 36605465, п/р 2600839311350 в ПАТ "Діамантбанк", м.Київ, МФО 320854) 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 465 (чотириста шістдесят п'ять) грн. 77 коп. пені, 163 (сто шістдесят три) грн. 29 коп. 3% річних, 30 (тридцять) грн.. 80 коп. втрат від інфляції, 1717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 92 коп. судового збору та 2995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.08.2013 р.