Постанова № 33026, 07.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2006 р. Справа № 16/191-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Херсон

до Дочірнього підприємства "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни", м.Херсон

про стягнення 6234 грн. 38 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Назарова Л.М. дов. № 01-12/2 від 10.01.06 начальник відділу забезпечення.

від відповідача - Кшановський С.С., директор посв.№122

Херсонське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Херсонське ремонтно-будівельне управління ВАТ "Херсонські комбайни" (відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 6234 грн. 38 коп. за нестворені в 2005 році робочі місця.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визнає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. Ст. 8 даного Закону визначено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Представники республіканських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно ст.12 Закону громадські організації інвалідів з метою здійснення заходів по соціальному захисту, соціально-трудовій і методичній реабілітації інвалідів та залученню їх до суспільно-корисної діяльності.

Ст.18 зазначеного закону встановлено коло суб'єктів, що здійснюють працевлаштування інвалідів. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, з аналізу положень Закону випливає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць не супроводжується його обов'язком підібрати і працевлаштувати інвалідів на створені робочі місця.

Крім того, згідно п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами та доповненнями) визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, міськими Радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення ( п.11 Положення), а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів ( п.12 Положення).

Таким чином, на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами та доповненнями) підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з наданою державною статистичною звітністю, затвердженою Мінпраці України від 29.12.2004р. №338 (форма №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р."), встановлений Законом норматив працевлаштування інвалідів у 2005р. не виконано - при нормативі працевлаштування "3 особи" фактично працював 1 інвалід. Відповідачем у наданому звіті не правильно було визначено норматив, про що відділення Фонду інформувало його листом від 10.04.06 №03-02/214. Суд не прийняв до уваги надані відповідачем докази працевлаштування другого інваліда, оскільки згідно наданих документів, інвалідність йому була встановлена тільки 23.11.05. Таким чином він пропрацював на підприємстві після призначення інвалідності в 2005р. один місяць і вісім днів, що менше 0.5 річного робочого часу.

Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995р. №314 визначено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, обов'язок зазначених органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після надання підприємствами відповідної інформації про наявні робочі місця інвалідів.

Згідно з інформацією Суворовського районного центру зайнятості Відповідач надав "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках" за формою №3-ПН тільки за рік, а протягом року не інформував про створення місць для інвалідів і потребу підприємства у працевлаштуванні інвалідів.

У зв'язку з невиконанням встановленого ст.19 Закону нормативу відповідно до п.3,4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 2001р. №1767 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 29 червня 2004р. №813, відповідач був зобов'язаний не пізніше 15 квітня 2005р. самостійно сплатити в дохід державного бюджету штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом і складає 6234 грн. 38 коп.

Позивач заявив позовні вимоги про сплату штрафних санкцій за одне нестворене місце. Суд при розгляді справи не виходить за межі позовних вимог.

Відповідач не надав доказів добровільної сплати боргу.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню в повному обсязі

На підставі ст.18, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керуючись ст. 158, 159,160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонське ремонтно-будівельне управління "ВАТ "Херсонські комбайни" (м. Херсон, пл. Жовтнева,9, р/р 26005282 в ХФ АППБ "Аваль", МФО 352093, код 03355726)

а) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Херсон, пров.40 років Жовтня, 5-а, банківські реквізити: Одержувач: ВДК по м. Херсону, код 24104230, банк УДК по Херсонській області, МФО 852010, р/р 31212230600002, 50070000, 01 платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, код 14125171) суму 6234 грн.38 коп. виконавчий лист видати стягувачу.

б) на користь Держави до держбюджету 62 грн. 34 коп. держмита (одержувач код 24104230 банк управління Держказначейства в Херсонській області МФО 852010 р/р 31112095600002, код бюджету 22090200, символ звітності 095), виконавчий лист надіслати до Державної податкової інспекції за місцезнаходженням відповідача.

в) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” м. Київ, пр-т Перемоги,44

( р\р 26002014180001 в Львівській філії ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, код ОКПО 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, виконавчий лист видати стягувачу.

3. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

4. Розстрочити виконання постанови на 12 місяців шляхом стягнення щомісячно

1/ 12 від стягнутої суми, тобто 4005 грн.28 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Немченко