Рішення № 33023179, 14.08.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4598/13-ц

Провадження № 2/750/1698/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Сапона А.В.,

при секретарі - Шиловій Ж.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Скляра О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання незаконним нарахування відсотків за користування кредитом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 25.12.2002 року між нею та відповідачем було укладено кредитну угоду № 155, відповідно до якої вона отримала прямий адресний (цільовий) кредит для будівництва житла у сумі 48442 грн. з терміном повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди. Разом з цим, між сторонами був укладений розрахунок суми повернення кредиту, розмір щоквартального платежу з погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним (додаток 2 до кредитної угоди). 27.05.2004 року сторонами була підписана додаткова угода до кредитної угоди № 155). Розпочинаючи з 2004 року позивач здійснювала щоквартальні платежі, дотримуючись умов та порядку кредитної угоди.

25.03.2013 року за допомогою мережі Інтернет на номер мобільного телефону позивача надійшло повідомлення про заборгованість по молодіжному кредиту в сумі 170 грн. При зверненні до відповідача за поясненнями, останній посилавсяь на зникнення підстави для користування пільгами, що надається на дитину, у зв'язку з досягненням нею повноліття. З обставинами, на які посилається відповідач, позивач не згодна, оскільки це питання не було врегульоване означеною угодою, а норма, яка передбачає втрату права на пільгу визначена лише в п. 31 ч. 2 Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла стосується виключно позичальників, які працюють на селі та проживають у збудовану за рахунок кредиту індивідуальному будинку в сільській місцевості. Тому, враховуючи наведене просить визнати незаконним нарахування відсотків за користування кредитом.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснюючи тим, що у відповідності до встановленого законодавством порядку, у разі втрати правового статусу дитини, тобто, досягнення дитиною позичальника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у позивача зникає підстава для користування пільгами, передбаченими Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Тому, відповідно до кредитної угоди було проведене відповідне нарахування відсотків по кредиту (3%), виходячи з залишку суми зобов'язань, що існувала на дату втрати права на пільги.

Судом встановлено, що між Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 155 від 25.12.2002 року на отримання прямого адресного кредиту для будівництва житла у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001року № 584 із змінами та доповненнями.

Пунктом 2.7. вказаної угоди передбачено, що позичальники, які мають дітей, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом.

У зв'язку з наявністю у позивача неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, 1994 р.н., що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження НОМЕР_1, розмір суми зобов'язань за кредитом було визначено на підставі п. 30 Положення (позичальник, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом), без встановлення вікового критерію дитини.

Кодексом про шлюб та сім'ю, в редакції 01.01.1970р., що діяв на день укладання кредитної угоди, поняття «дитина» законодавцем не пов'язане з її віком, тому випадок досягнення дитиною повноліття не змінює умови надання пільг, що передбачені п. 30 зазначеного Положення.

Крім того, п. 6.2. кредитної угоди у випадку, коли після укладення кредитної угоди законодавством встановлено правила, які погіршують становище позичальника, умови цієї угоди зберігають силу на весь строк її дії.

Виходячи зі змісту п. 22 Положення, зміни та доповнення до кредитного договору вносяться шляхом оформлення додаткового договору, укладеного між сторонами, і який є невід'ємною частиною кредитного договору. Крім того, із змісту того ж пункту вбачається, що підставою для змін умов договору може бути лише народження дітей (дитини), одруження, смерті одного з членів сім'ї.

З огляду на те, що додатковий договір між сторонами не укладався, а встановлений договором розмір процентів збільшений в односторонньому порядку, то така умова є нікчемною, згідно п.п. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України.

Ураховуючи усі вище викладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню і вона на законних підставах просить визнати незаконним нарахування відсотків за кредитною угодою.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Чернігівського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання незаконним нарахування відсотків за користування кредитом - задовольнити.

Визнати незаконним нарахування відсотків Чернігівським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за кредитною угодою № 155 від 25 грудня 2002 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон