Рішення № 33022593, 12.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 911/2777/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", м. Бориспіль

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ",

с. Гора, Бориспільський район

про стягнення 1360,31 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Білик І.П. - предст., дов. № 35-30-19 від 08.08.2013р.

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (відповідач) про стягнення 680,43 грн. заборгованості, з яких 672, 60 грн. основний борг, 6,45 грн. пеня, 1,38 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання послуг від 10.08.2009р. №02.1.2-25-219 в частині оплати вартості наданих послуг за травень 2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2013р. порушено провадження справі, розгляд справи призначено на 12.08.2013р.

05.08.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які витребувані ухвалою суду, зокрема, копію довідки з ЄДРПОУ стосовно відповідача, банківські виписки по рахунку, на який мають надходити кошти від відповідача, а також додаткові пояснення позивача.

06.08.2013р. від позивача на адресу суду надійшла заява в порядку статті 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що станом на день розгляду справи сума основного боргу перед позивачем за послуги, надані відповідно до умов договору збільшилась на 672,60 грн. (червень 2013р.) і становить 1345,20 грн. Також позивачем на зазначену суму перерахована 3% річних та пеня, які складають 2,67 грн. та 12,44 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, а також зважаючи на те, що збільшення позовних вимог зумовлено збільшенням періоду наданих послуг, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 1360,31 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні 12.08.2013р. позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві з урахування заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засіданні був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення ухвали від 19.07.13р. відповідачу за № 0103238711022 від 22.07.2013р., письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів, не подав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

12.08.2013р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10 серпня 2009 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (аеропорт) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» (клієнт) було укладено договір № 02.1.2-25-219 від 10.08.2009р. про надання послуг з прийняття обладнання систем технічних засобів охорони Клієнта під спостереження на пульт централізованого нагляду, відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач отримує та оплачує послуги з прийняття обладнання систем технічних засобів охорони (ТЗО) відповідача під спостереження на пульт централізованого нагляду (ПЦН) позивача, перелік яких наведений у пункті 3.1 Договору на підставі вимог внутрішнього об'єктового режиму. Об'єкт відповідача, який обладнаний ТЗО, знаходиться в офісі інженерно-технічних робіт відповідача.

Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати разові послуги за підключення обладнання до системи ТЗО до ПЦН згідно п.3.1 Договору та щомісячну абонплату за послуги, визначені п.3.1 Договору.

Зокрема, керуючись умовами п.3.1 Договору, Відповідач отримує та оплачує наступні послуги: перевірка виконання монтажу та пусконалагодження обладнання системи ТЗО; підключення обладнання ТЗО до ПЦН; абонентна плата за оперативне забезпечення працездатності обладнання ТЗО та реагування патрульних нарядів ВОХОР на спрацювання технічних засобів охорони об'єктів; технічне обслуговування та додаткові послуги щодо обладнання системи ТЗО.

Позивач, відповідно до п.3.5 Договору, щомісяця виставляє відповідачу рахунок за надані послуги за звітний місяць та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Відповідач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії позивача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку проводиться відповідачем до 20 числа того ж місяця. Акт про надання послуг відповідач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт не буде повернутий позивачу, він вважається підписаним сторонами. Акт про надання послуг підписується керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами за умови надання іншій стороні копії документу про надання таких повноважень.

На виконання умов Договору, позивачем в травні 2013 року та червні 2013 року відповідачу були надані послуги відповідно до п.п.1.1, 3.1 Договору, що підтверджується Актами приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013р. Для оплати наданих послуг, позивачем був виставлений відповідачеві рахунок-фактура від 31.05.2013р. № 90/554 на суму 672,60грн. та рахунок-фактура № 90/636 від 30.06.2013р. на суму 672,60 грн.

На умовах п.2.2.3, п.2.2.4 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунки за Договором.

В порушення положень п.3.5 Договору, відповідачем не були отримані самостійно в бухгалтерії позивача рахунок-фактура від 31.05.2013р. № 90/554 та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013р., рахунок-фактура № 90/636 від 30.06.2013р. та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2013р.

Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013р. був самостійно направлений на адресу відповідача поштовим відправленням, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи), Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2013р. був отриманий нарочно представником відповідача 08.07.2013р., про що свідчить поданий позивачем реєстр.

Як зазначає позивач, будь-які претензії щодо наданих послуг відповідачем позивачу не пред'являлися, при цьому Акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2013 року та від 30.06.2013р. вважаються підписаними відповідачем з огляду на п.3.5 Договору.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Зважаючи на те, що надані позивачем послуги, які в свою чергу, були прийняті відповідачем, в повному обсязі не оплачені, доказів оплати суду відповідачем не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача 1345,20 грн. заборгованості за травень-червень 2013р. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 2,67 грн. 3% річних за період з 21.06.2013р. по 29.07.2013р.

Судом здійснено перерахунок 3% річних і встановлено, що вказаний розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 2,67 грн. підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача також пеню, яка за його розрахунком, який міститься в матеріалах справи, становить 12,44 грн. (з 21.06.2013р. по 29.07.2013р.).

Пунктом 3.8 Договору визначено, що стягнення заборгованості по оплаті за Договором здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що поданий позивачем розрахунок відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 12,44 грн.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (08324, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) - 1345 (одну тисячу триста сорок п'ять) грн. 20 коп. боргу, 12 (дванадцять) грн. 44 коп. пені, 2 (дві) грн. 67 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 13.08.2013р.

Суддя О.В. Щоткін