Рішення № 33022532, 08.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.2013 Справа № 905/4596/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до відповідача Державного підприємства «Торезантрацит», м. Торез

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору 1: Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка», м. Торез

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору 2: Публічне акціонерне товариство «Центренерго», смт. Козин

про стягнення збитків в сумі 2557,96 грн.

за участю представників:

від позивача: Сірий А.М. - за довір. від 28.12.2012 р. № 28-12/51-Д

від відповідача: Бережний Р.В. - за довір. від 08.01.213 р. № 1-04/01-43

від третьої особи 1: Пржиємський В.В. за довір. від 01.03.2013р. № 73

від третьої особи 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Торезантрацит», м. Торез про стягнення збитків в сумі 2557,96 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.07.2013 р. на підставі ст. 27 господарського процесуального кодексу України було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка», м. Торез та Публічне акціонерне товариство "Центренерго", смт. Козин.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір від 19.04.2011 р. № 06-11/1-ЕН з додатковою угодою від 27.03.2012 р. № 2 та додатком від 29.11.2001 р., договір від 28.11.2011 р. № 111/5 № 12/11-1 з додатковою угодою від 01.12.2011 р. № 3-12/11-3, рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2012 р. по справі № 5011-55/9509-2012, заяву від 08.10.2012 р. № 2012/06, накладну № 51923167, результати хімічного аналізу № 837 від 10.12.2011 р., посвідчення якості вугілля № 4924 від 10.12.2011 р., акт спільного опробування вугілля № 7225 від 14.12.2011 р., відомість плати за користування вагонами № 15120211 від 15.12.2011 р., акт звірення кількості та якості № 972/Т від 16.12.2011 р., калькуляцію вартості відбору проб з партії шнековим пробовідбірником, калькуляцію вартості хімічного аналізу однієї проби вугілля у хімічному цеху, повідомлення, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, через канцелярію господарського суду Донецької області надав заперечення на позовну заяву від 08.07.2013 р. № 04/01-1113, в якому зазначив на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а саме на той факт, що Державне підприємство «Торезантрацит» є лише власником вугільної продукції, а не вантажовідправником. Вантажовідправником є ПАТ «Групова збагачувальна фабрика Червона зірка». Вказав, що між ДП «Торезантрацит» та ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» 01.06.2005 р. було укладено договір № 18кз на переробку вугілля. Зазначив, що позивачем не доведено вини відповідача. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Червона зірка» в судовому засіданні 08.08.2013 р. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що в справі відсутні докази того, що збільшення показника вологи настали саме з вини відправника вантажу, оскільки показники вологи могли змінитися внаслідок випадіння опадів. Претензій за якістю від відповідача не надходило.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

19 квітня 2011 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством «Торезантрацит» (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 06-11/1-ЕН (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі.

Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за Договором, знаходиться у його власності (пункт 1.5 Договору).

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаних в Додатках до Договору.

Згідно п. 2.2 Договору партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної товарної проби оформлюється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначена в пункті 7.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, в тому числі для вугілля, відвантаженого для Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго".

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

За умовами пункту 4.1 Договору, якість вугілля, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати умовам цього Договору.

За умовами 5.1 договору приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань"; ДСТУ 3472-96 "Вугілля буре, кам'яне та антрацит"; Статуту залізниць України, та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту.

Як встановлено умовами пункту 9.2 договору додаткові угоди та додатки до Договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання сторонами.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Згідно до Договору № 111/5 від 28.11.2011 року укладеного між ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (Покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (Продавець) вантожоотримувачем вищезазначеної вугільної продукції є Зміївська ТЕС ВАТ "Центренерго"

10.12.2011 р. складено посвідчення № 4924 про якість вугілля (у вагонах №№ 60834587, 66167230, 68740943), покупцем якого є ДП "Вугілля України" згідно договору № 06-11/1-ЕН від 19.04.2011 для ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" за договором № 111/5 від 28.11.2011, отримувач - Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" за залізничною накладною №№ 51923167.

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 06-11/1-ЕН від 19.04.2011 р. у грудні 2011року на адресу Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго" було відвантажене вугілля згідно з залізничною накладною № 51923167, у вагонах 60834587, 66167230, 68740943.

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Зміївською ТЕС ПАТ "Центренерго") за результатами хімічного аналізу виявлено різницю між зазначеними в посвідченні про якість № 4924 показниками зольності вугілля, поставленого згідно залізничної накладної № 51923167, у вагонах 60834587, 66167230, 68740943, що підтверджується актом спільного опробування вугілля № 7225 від 14.12.2011 та актом звіряння кількості та якості № 972/Т від 16.12.2011 р. Відбір проб здійснено спільно з представниками вантажовідправника (ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат"), якими також підписано вказані акти.

Згідно з п. 5.6 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість вугілля в партії і результатів приймання вугілля за якістю у вантажоотримувача таким чином:

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування - за посвідченням про якість;

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування- за результатами спільного опробування вугілля.

Відповідно до п. 6.10 Договору якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається за результатами опробування вугілля на ТЕС спільно представниками Вантажовідправника.

Пунктом 8.5 Договору № 111/5 від 28.11.2011 р. передбачено, що у випадку прийняття вугілля якісні та кількісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді застосування останнім до ціни вугілля прогресивних знижок по якісним показникам, передбачених договором, та відшкодування його затрат по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрові роботи.

В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-55/9509-2012 за позовом ВАТ "Центренерго" до ДП "Вугілля України", з ДП "Вугілля України" стягнуто 46590,96 грн. збитків та судові витрати у справі у розмірі 1609,50 грн.. Рішення зокрема мотивовано тим, що стягнута грошова сума є збитками, оскільки на адресу позивача були відправлені 3 залізничні вагони фактичні показники якості вантажу в яких відрізнялися від показників якості, зазначених у посвідченні якості, на величину більшу, ніж допустима похибка, у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати на суму 2557,96 грн.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-55/9509-2012 позивачем 08.10.2012 р. оформлено заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 64317,76 грн. між Державним підприємством "Вугілля України" та публічним акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Позивач свої вимоги про стягнення збитків обумовлює порушенням відповідачем господарського зобов'язання за умовами договору поставки.

З копій залізничних накладних вбачається, що вантажовідправником є Донбаський збагачувальний комбінат. Вантаж прийнято до перевезення залізницею без зауважень та розміщено згідно з параграфами 3-5, 17 розділу 2, параграфу 1-3, 5, 6, 8, 9 Технічних умов.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 228 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

При цьому, відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов'язаних із зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, між ДП "Торезантрацит" та ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" був укладений договір №18 кз від 01.06.2005р. Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник (ДП "Торезантрацит") передає на переробку Виконавцю (ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат") рядове вугілля для збагачення, а Виконавець приймає вугілля, збагачує його і передає Замовнику продукти збагачення. Правонаступником ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат" є Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" м.Торез Донецької області.

Згідно до п. 3.2. Договору від 01.06.2005 р. № 18 кз збагачене вугілля відвантажується Виконавцем впродовж 1-3 днів після постачання вугілля Замовником і надання реквізитів відвантаження.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач є власником вугільної продукції. Вантажовідправником продукції є ТОВ "Донбаський збагачувальний комбінат". Тому суд вважає, що позивачем не доведено факту вини відповідача у завантаженні вагонів вугільною продукцією, якісні показники якої відрізняються від передбачених договором показників вологи, оскільки підприємство відповідача є тільки власником вугілля а ні як ні вантажовідправником, який завантажив вагони.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2,4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України» відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова