Рішення № 33020786, 02.08.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/1848/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Скрипніка Л.А.,

за участю секретаря Сноп А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою Прокуратури міста Херсона до Херсонської міської ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод», про визнання незаконним (недійсним) рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідачів, діючи в інтересах держави, яким просять визнати незаконним (недійсним) рішення Херсонської міської ради № 982 від 10.10.2008 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га серії ЯЕ № 950994 від 10.10.2009 року (власник ОСОБА_1) вартістю 84 780 грн.; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,06 га. у АДРЕСА_1 до земель запасу Херсонської міської ради.

Свої вимоги мотивують тим, що в ході проведеної прокурорської перевірки у листопаді 2012 року з питань захисту інтересів держави при використанні земель комунальної власності на території міста було встановлено, що рішенням Херсонської міської ради № 982 від 1.10.2008 року (пункт 95 додатку до рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,06 га., що за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та у подальшому видано відповідний державний акт серії ЯЕ № 950994, який зареєстровано 10.10.2009 року. Вважають вказане рішення в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 незаконним, вказуючи про те, що воно не відповідає генеральному плану населеного пункту у якому, відповідно, знаходиться спірна земельна ділянка. Також зазначають про те, що спірна земельна ділянка перебуває у санітарно-захисній смузі ВАТ «Херсонський нафтопереробний завод», а також знаходиться на території зелених насаджень. Звертають увагу на те, що спірним рішенням фактично порушено функціональне призначення та загальнодоступний порядок використання спірної земельної ділянки, а також принципи планування та забудови територій. На підставі викладеного просять суд поновити порушені права та законні інтереси Держави у спосіб, визначений у прохальній частині позовної заяви.

У судовому засіданні старший прокурор відділу прокуратури м. Херсона Бондар А.В., заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити із вказаних у позовній заяві підстав. Зазначав також про те, що, на його думку, строк на звернення із розглядуваним судом позовом фактично позивачем порушений не був, зважаючи на дату виявлення позивачем порушення прав держави за викладених у позовній заяві обставин.

Представник Херсонської міської ради Маковецький Д.Ю., який діє на підставі довіреності, щодо заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі, про що також надав суду заперечення у письмовому вигляді. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, зокрема про те, що розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, що перебувають у відання Херсонської міської ради, відноситься виключно до компетенції останніх. Окрім того вказував про порушення позивачами стоків позовної давності за розглядуваною судом позовною заявою, які просив суд застосувати при вирішенні питання по суті.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи судом неодноразово повідомлялась належним чином. Заяв про перенесення слухання справи чи про розгляд справи за її відсутності суду не надавала. Надала на адресу суду письмові заперечення щодо заявленого позову, підписані ОСОБА_4 який, згідно поданої суду довіреності, уповноважений розписуватися за відповідача у разі необхідності з питань, що стосуються розпорядження ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою. Згідно наданих відповідачем ОСОБА_1 заперечень на позовну заяву, остання зазначала, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Херсона, на підставі чого право на розпорядження вказаною земельною ділянкою має виключно зазначений орган місцевого самоврядування. Вказувала також про те, що оскаржуваним рішенням ніяким чином не порушуються права держави, на захист яких звертаються позивачі. Зазначала також про необґрунтованість інших підстав, на які, як на обґрунтування своїх позовних вимог, посилаються позивачі. Також просила суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності які, на її думку, сплинули.

Представник третьої особи ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» Руденко В.А., який діє на підставі довіреності, щодо задоволення позовних вимог не заперечував. Вважав позов Прокуратури міста Херсона обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з викладених у позовній заяві підстав.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків та відповідних ним правовідносин.

Рішенням ХХІV сесії Херсонської міської ради V скликання від 10.10.2008 року № 982, на підставі заяви громадян та поданих проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності та договорів оренди земельних ділянок, із урахуванням рекомендації комісії міської ради з питань містобудування та регулювання земельних відносин, вирішено затвердити проекти землеустрою та технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності та договорів оренди земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), під індивідуальне гаражне будівництво громадянам за списком згідно з додатком; передати у власність громадянам земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і спору ( присадибні ділянки), за списком згідно з додатками зазначеним у пункті 1.

Як вбачається з додатку до рішення міської ради від 10.10.2008 року № 982 за вказаним рішенням ОСОБА_1 передано із земель запасу земельну ділянку площею 600 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1.

На підставі згаданого рішення, на ім'я ОСОБА_1 10 квітня 2009 року було видано державний акт серії ЯЕ № 950994 про право власності на вищезгадану земельну ділянку площею 0,0600 га, що за адресою АДРЕСА_1. Як зазначено у вказаному державному акті, цільовим призначенням спірної земельної ділянки є для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Разом із тим, рішенням Виконкому Херсонської Міської Ради Народних депутатів № 853/20 від 18.10.1977 року, затверджено санітарно-захисна зона Херсонського нафтопереробного заводу шириною у 1 000 метрів, відповідно до встановлених санітарних норм у зв'язку із переведенням нафтопереробного заводу на переробку сірнистих нафтопродуктів, яке діє й понині, та наявність іншого рішення з цього приводу, яке б скасовувало чи змінювало попереднє, у судовому засіданні не встановлено.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.11.2012 року, складеного державним інспектором сільського господарства на підставі проведеної перевірки за листом прокуратури м. Херсона від 23.11.2012 року № 108/6240, інспектором встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0600 га, що за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_1, на підставі вищезгаданого державного акту перебуває в межах санітарно-захисної зони ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод». Окрім того вказана земельна ділянка, згідно генерального плану м. Херсона знаходиться також у зоні зелених насаджень.

Обставини перебування спірної земельної ділянки в санітрано-захисній смузі Херсонського нафтопереробного заводу та в зоні зелених насаджень підтверджується також дослідженим судом викопіюванням з Генерального плану м. Херсона, що затверджений рішенням Херсонської міської ради 26.12.2003 року за № 443, та відповіддю т.в.о. головного державного санітарного лікаря м. Херсона від 30.11.2012 року, адресованою прокурору м. Херсона.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2, ст. 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Система місцевого самоврядування включає: сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно п. 36 ч. 1 ст. 26 згаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради розглядаються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Згідно ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про основи містобудування» в редакції, що діяла на час прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення, встановлено, що визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою. Землі, визначені для перспективного розвитку населених пунктів, спорудження конкретних об'єктів, до часу їх вилучення (викупу) і надання для містобудівних потреб використовуються власниками землі, землекористувачами відповідно до земельного законодавства. Державний контроль за використанням і забудовою земель, визначених для містобудівних потреб, забезпечення можливості здійснення на них запланованої містобудівної діяльності провадиться органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, спеціально уповноваженими на це державними органами та їх підрозділами на місцях. Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Відповідно до ст.ст. 10,12 ЗУ «Про планування і забудову території», в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва та упорядкування території відповідно до генеральних планів населених пунктів. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації проводяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством та затверджуються відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести зміни. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

За змістом ст. 39 ЗК України, в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 151 ЗК України у відповідній редакції, особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та міськими радами, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними міськими радами відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок. Відповідна міська рада згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній міській раді, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову. Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити.

Пунктом ч. 5 ст. 128 ЗК України, в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, визначено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Згідно ст. 114 ЗК України, у відповідній редакції, санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

За змістом ст. 12 цього ж Кодексу генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами: готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації; вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування; організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів; організують проведення грошової оцінки земель; розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів; організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу; узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць; встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб; вирішують інші питання.

Статтею 2 ЗУ «Про планування і забудову території» встановлено, що основними завданнями планування і забудови територій є: обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Окрім того, згідно ст. 28 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", із змінами та доповненнями, що діяли станом на час прийняття спірного рішення, визначено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки. Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Згідно розділу 3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 10.04.2006, із змінами та доповненнями, що діяли, га час прийняття спірних рішень, до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать, зокрема, зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель. Елементами благоустрою є також зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

За приписами розділ 4 згаданих Правил об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил. На об'єктах благоустрою зеленого господарства забороняється: виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання, тощо.

Розділом 5 зазначених Правил встановлено, що догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

За приписами розділу 7 вказаних Правил, охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і підприємств та своєчасно видалені. Генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень. Господарська та інша діяльність проводиться з урахуванням коштів, необхідних для охорони, утримання та відновлення зелених насаджень і міських лісів. Кошти передбачають: місцеві органи самоврядування на утримання об'єктів зеленого господарства комунальної форми власності, підприємства, організації, установи на утримання зелених насаджень на територіях, які їм належать на правах власності, довгострокової оренди, власники чи користувачі земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження.

Розділом 15 вказаних Правил встановлено, що організація розвитку та утримання зелених зон населених пунктів Законом України "Про благоустрій населених пунктів" покладається на органи місцевого самоврядування. Цим же Законом передбачено, що Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Виходячи з цього, місцеві органи влади визначають уповноважений орган чи/або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Уповноважений орган або визначені особи аналізують генеральний план розвитку населеного пункту, матеріали інвентаризації, звіти тощо і готують рішення виконавчої влади щодо розроблення програми розвитку та збереження зелених зон окремого населеного пункту на перспективу. В розробленні такої програми повинні брати участь архітектори, які розробляли генеральний план, спеціалісти зеленого господарства, наукові та інші працівники.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності па землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Необхідність захисту інтересів держави покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Згідно ст.114 ЗК України, у межах санітарно - захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснюється виключно на підставі дозволу органу місцевого самоврядування.

У даному випадку Херсонська міська рада прийняла спірне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за без дотримання встановлених на час прийняття такого рішення діючими законодавчими актами норм та правил, та, відповідно, незаконному було видано і оспорюваний Державний акт про право власності на земельну ділянку..

Суд вважає, що за даних позовні вимоги є законними та обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 1, 4, 8, 19, 20 ЗУ «Про прокуратуру», зокрема в редакції, що діяла на час подання вищезгаданого протесту від 10.06.2009 року, прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення. Законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів; вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: звертатися до суду в передбачених законом випадках.

На підставі викладеного, посилання відповідачів на те, що звернувшись із розглядуваним судом позовом, Прокуратура м. Херсона діє поза межами своїх повноважень, суд вважає такими, що не відповідають чинному законодавству.

Слід зазначити, що за приписами ст. 21 ЗУ «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час подання згаданого протесту, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що за протестом прокурора м. Херсона від 10.06.2009 року поданим до Херсонської міської ради з приводу питань висвітлених у розглядуваній судом позовній заяві, рішення Херсонської міської ради, до компетенції якої відноситься питання розгляду такого протесту, по суті питання так і не було прийнято, а розгляд протесту по суті, як вбачається з листів Херсонського міського голови, адресованих прокурору м. Херсона, від 26.06.2009 року та від 31.07.2009 року, лише неодноразово відкладався, для внесення на чергове засідання сесії, суд вважає, що такі дії Херсонської міської ради не можуть бути витлумаченні судом як ухилення від розгляду протесту, у зв'язку із чим, підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Слід також зазначити про те, що лист прокуратури м. Херсона на підставі якого було проведено вищезгадану перевірку інспекцією сільського господарства з приводу дотримання вимог чинного законодавства при наданні права на розробку проекту спірної земельної ділянки а також при видачі державного акту про право власності на вказану земельну ділянку, було надіслано у зв'язку зі звернення 31.08.2012 року в.о. голови правління ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» щодо виділення згаданої земельної ділянки всупереч чинного законодавства, що надійшло до прокуратури м. Херсона 05.09.2012 року.

Окрім того на підставі згаданого звернення прокуратурою м. Херсона було надіслано запити Херсонському міському голові від 02.11.2012 року щодо надання завіреної копії спірного рішення Херсонської міської ради а також начальнику управління Держкомзему у м. Херсоні від 20.12.2012 року, щодо надання належним чином завіреної копії спірного державного акту.

На підставі вказаних запитів, відповіді прокуратурі м. Херсона було надано з Херсонської міської ради 13.11.2012 року, а з Управління Держкомзему у м. Херсоні 24.12.2012 року.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 5-11, 60, 86, 88, 174, 208, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Прокуратури міста Херсона до Херсонської міської ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» про визнання незаконним (недійсним) рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним (недійсним) рішення Херсонської міської ради № 982 від 10.10.2008 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м..

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га серії ЯЕ № 950994 від 10.10.2009 року (власник ОСОБА_1) вартістю 84 780 грн.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,06 га. у АДРЕСА_1 до земель запасу Херсонської міської ради.

Стягнути з Херсонської міської ради та ОСОБА_1 на користь Держави по 423,90 (чотириста двадцять три) гривні 90 коп. з кожного в рахунок відшкодування наявних по справі судових витрат .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ. А. Скрипнік