Ухвала суду № 33020554, 13.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

"13" серпня 2013 р.

Справа № 922/3207/13

вх. № 3207/13

ОКРЕМА УХВАЛА

Суддя Смірнова О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв

про стягнення 1 824 319, 81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв, 1616967,11 грн. основного боргу, 10926,92 грн. інфляційних витрат, 163688,14 грн. пені та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 14/2357/11 від 30.09.2011 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ.

При дослідженні матеріалів справ, судом встановлено, що позивачем в порушення п. 3.ст. 63 ГПК України, до позовної заяви не було додано обґрунтованих розрахунків інфляційних.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 02.08.13 р. позивача зобов*язано було надати суду правове та документальне обґрунтування позовних вимог та необхідні документи для вирішення даного спору.

Судом встановлено, що розрахунки інфляційних зроблені позивачем без врахування листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

(Такої правової позиції дотримується ВГСУ у постанові № 5023/129/12.)

Господарський суд не вправі підміняти активність та ініціативу сторін, оскільки тягар доведення необхідних юридично значимих обставин із заявника, звичайно, не знімається. Виходячи з цього, саме позивач повинен доводити наявність порушень відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські справи на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу.

Ст.22 ГПК України встановлює права і обов’язки сторін в господарському судочинстві, зокрема, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивач знав або повинен був знати про встановлені процесуальним законом правила подання позову. Недотримання цих правил може свідчити про недобросовісне використання процесуальних прав, спрямованих, зокрема, на затягування строків розгляду господарської справи.

Така практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Отже, на думку суду, вищевказані обставини є підставою для висновку про наявність недоліків в роботі відповідальних за правову роботу (юридичне та бухгалтерське супроводження даної справи) позивача та є підставою для винесення окремої ухвали, якою керівника позивача має бути повідомлено про вказані недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді - тягнуть за собою у відповідності до статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладення штрафу від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 86, 90 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Окрему ухвалу надіслати керівнику ПАТ НАК "Нафтогаз України".

Повідомити керівника компанії про вказані недоліки в роботі відповідальних за правову та бухгалтерську роботу осіб компанії для вжиття організаційно-правових заходів щодо усунення вищезазначених недоліків.

Про прийняття заходів повідомити господарський суд Харківської області у місячний строк.

Суддя Смірнова О.В.