Рішення № 33020214, 08.08.2013, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1671/13-ц

Провадження №2/713/611/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кибич І.А. , з участю секретаря Мірчева О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про виселення до відповідача ОСОБА_1 Посилаються на те, що 24.05.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVVWGА00000035, відповідно до якого він отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 30000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.05.2017 року. В забезпечення зобов'язань за договором кредиту №CVVWGА00000035 від 24.05.2007 року відповідно до договору іпотеки №CVVWGА00000035 від 24.05.2007 року є нерухоме майно а саме: житловий будинок загальною площею 37,00 м.кв, житловою площею 29,20 м.кв, який розташований в АДРЕСА_1 і належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Свої зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, а він належним чином зобов'язання не виконав. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.06.2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: а саме, житловий будинок загальною площею 37,00 м.кв, житловою площею 29,20 м.кв, який розташований в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк».

Просять виселити відповідача ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку та судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, в адресованому суду клопотанні просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого згідна на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надано, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 24.05.2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредиту за №CVVWGА00000035, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 30000,00 доларів США на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення 23.05.2017 року.

В забезпечення зобов'язань за договором кредиту №CVVWGА00000035 від 24.05.2007 року відповідно до договору іпотеки №CVVWGА00000035 від 30.05.2007 року є нерухоме майно а саме: житловий будинок загальною площею 38,30 м.кв, житловою площею 21,30 м.кв, який розташований в АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Судом встановлено та відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню та обставина, що заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.06.2009 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Чернівецького регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 24.05.2007 року між ЗАТ «ПриватБанк» в особі Чернівецького регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1, шляхом продажу ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та з наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати. Заочне рішення набрало законної сили.

З довідки виконавчого комітету Вашковецької міської ради Вижницького району Чернівецької області №364 від 31.07.2013 року вбачається, що Вашківецька міська рада повідомляє, що відомості про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 не можуть дати, так як будинкові книги, де відображається реєстрація за місцем проживання знаходиться у власників на руках. Зі слів сусідів, в будинку по АДРЕСА_1 в даний час ніхто не проживає.

З довідки Кіцманського РС УДМС України в Чернівецькій області №587 від 03.08.2013 року про реєстрацію місця проживання/перебування особи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.03.1979 року зареєстрований в АДРЕСА_2.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.109 ЖК УРСР виселення з займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2, 3 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що вимога №30.1.0.0/2-174 від 22.05.2013 року направлена відповідачу, отримана відповідачем ОСОБА_1 04.06.2013 року, що підтверджується копією поштового повідомлення, однак у передбачений тридцятиденний строк ним не виконана.

Як вбачається зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на законних підставах, правомірно, оскільки незаконність набуття ним права власності у судовому засіданні відповідачем доказана не була.

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги зазначені у ч.3 ст.109 ЖК України та частинах 2 та 3 ст.40 Закону України «Про іпотеку» позивачем виконані.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для виселення відповідача з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Що стосується вимоги про виселення інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1, то суд прийшов до висновку, що в її задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

В матеріалах справи наявна вимога про добровільне звільнення квартири відповідачем та усіма незареєстрованими у предметі іпотеки членами сім'ї та іншими мешканцями, однак не зазначено якими саме, оскільки серед них можуть бути і діти і особи, передбачені ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку», а в ході судового розгляду представником позивача суду не надано доказів, що вказані особи у спірному будинку не зареєстровані та не проживають. Крім того судом встановлено, що у вказаному будинку ніхто не проживає.

Враховуючи викладене, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст.3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Що стосується вимог про зняття відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу житлового будинку, то суд вважає, що в її задоволенні також необхідно відмовити, оскільки вона є зайвою, так як рішення про виселення є підставою для зняття відповідача з реєстрації в примусовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесених ним судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 41 Конституції України, ст.ст. 328, 334, 656 ЦК України, ст.ст.9, 109, 151 ЖК України, Законом України «Про іпотеку», ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 224-227 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рах.№64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 114,70 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області. Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. А. Кибич