Ухвала суду № 33019777, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

05 серпня 2013 року м. Київ№ 826/6301/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: Головуючого судді - Добрянської Я.І., суддів: Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г., розглянувши відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Підприємства об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів»до відповідача 1 Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПСвідповідача 2 Міністерства доходів і зборів Українипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, від 06.06.2012 р. № 1001031540 та № 1001021540, визнання протиправними дій під час винесення рішення від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги та визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Підприємство об'єднання громадян «Журавушка» Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, визнання протиправними дій під час винесення рішення від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги та визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6301/13-а, та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 р. було замінено відповідача 2 у справі № 826/6301/13-а з Державної податкової служби України на Міністерство доходів і зборів України.

В попередньому судовому засіданні позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, від 06.06.2012 р. № 1001031540 та № 1001021540;

- визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України під час винесення рішення від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги;

- визнати нечинним рішення Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу № 826/6301/13-а до судового розгляду на 23.07.2013 р. колегією суддів у складі: Головуючого судді - Добрянської Я.І., суддів: Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г.

В судове засідання 23.07.2013 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого містяться в матеріалах справи.

Позивачем в свою чергу 15.07.2013 р. було подано до канцелярії суду клопотання про розгляд справи № 826/6301/13-а за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття сторін в судове засідання 23.07.2013 р., що були повідомлені належним чином, суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/6301/13-а в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, сторін було належним чином повідомлено листом від 23.07.2013 р., що був отриманий всіма сторонами, та докази зазначеного містяться в матеріалах справи.

Станом на 05.08.2013 р. жодних інших документів від сторін по справі № 826/6301/13-а до канцелярії суду не надходило.

Отже, 05.08.2013 р. суд розглянув дану адміністративну справу № 826/6301/13-а по суті в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши в порядку письмового провадження позовну вимогу позивача стосовно визнання нечинним рішення Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі № 826/6301/13-а в зазначеній частині позовних вимог, зважаючи на таке.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив, що оскарження позивачем в даній адміністративній справі рішення Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги на податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, є наслідком невірного тлумачення позивачем норм Податкового законодавства України (зокрема Податкового кодексу України) та Конституції України, щодо захисту своїх прав та інтересів, порушених, на думку позивача, за наслідками проведеної перевірки позивача контролюючим органом.

Аналізуючи норми податкового законодавства, зокрема п. 56.10 ст. 56 ПКУ, суд прийшов до висновку, що вказаною нормою законодавець захищає права та інтереси суб'єкта господарювання, даючи можливість оскаржити будь-яке рішення податкового органу, яким може бути порушене саме його право чи інтереси. Зазначене кореспондується з вимогами ст.55 Конституції України.

Однак, на думку суду, право чи інтереси суб'єкта господарювання порушується саме рішенням контролюючого органу, яке несе за собою юридичний наслідок. Таким кінцевим рішенням контролюючого органу при проведенні перевірки у позивача щодо проведення його господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства, є податкове повідомлення рішення, яке зобов'язує платника податку привести у відповідність свою господарську діяльність, сплативши визначені податковим органом зобов'язання. Таке рішення підлягає оскарженню, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з висновком контролюючого органу.

Проте Акт перевірки встановлює лише факти такого порушення вимог чинного законодавства суб'єктом господарювання. Надалі, при непогодженні суб'єкта господарювання з позицією перевіряючого органу, він має право на адміністративне оскарження такого повідомлення рішення або оскарження в судовому порядку. А рішення про результати розгляду скарг суб'єкта господарювання є лише підтвердженням позиції податкового органу, яке немає юридичного наслідку, тобто не зобов'язує вносити зміни у ведення бухгалтерського обліку своєї господарської діяльності. Лише податкове повідомлення рішення зобов'язує до внесення таких змін. А відтак лише податкове повідомлення рішення в даному випадку є рішенням податкового органу, яке може порушувати права та інтереси суб'єкта господарювання. А тому законодавець передбачив спосіб захисту порушеного права суб'єкта господарювання оскарженням податкового повідомлення рішення, яке має юридичний наслідок та зобов'язує до усунення, саме визначених податковим органом, порушень норм податкового законодавства суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту / актів / щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта / суб'єктів /, якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання їх забезпечується правовими механізмами.

Так, рішення Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги в даному випадку не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єкта господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, а лише підтверджує чи заперечує встановлені в Акті перевірки факти та обставини, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржене до адміністративного суду.

Тобто, закриваючи провадження в цій частині позовних вимог, суд не позбавляє права суб'єкта господарювання на захист його порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів в судовому порядку.

А тому, суд вважає, що вимоги ст. 56 Податкового кодексу України (Оскарження рішень контролюючих органів) слід розуміти так, що в судовому порядку може бути оскаржено будь-яке рішення контролюючого органу, яким порушено право суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

А відтак, суд приходить до висновку, що, оскільки, рішення податкових органів, прийняті за результатами розгляду скарг на податкове повідомлення-рішення та на рішення податкового органу попередньої інстанції - не є рішеннями, які містять обов'язковість приписів для платника, а є документами на підставі яких контролюючим органом може бути залишено без змін податкове повідомлення-рішення, скасоване податкове повідомлення-рішення, або прийнято нове податкове повідомлення-рішення, то саме податкове повідомлення-рішення, в разі його прийняття за наслідками проведеної перевірки чи його зміни рішенням податкового органу за результатами розгляду скарги, - може бути оскаржено платником податків і в судовому порядку, що саме і здійснено позивачем в даній позовній заяві.

Суд вважає, що рішення податкових органі про результати розгляду скарг не можуть породжувати для платника податків певних прав та обов'язків (а відповідно якимось чином порушувати його права та інтереси), внаслідок не прийняття податковим органом відповідного рішення, яке містить обов'язковість приписів для платника податків, що може бути оскаржене до суду (в даному випадку податкового повідомлення-рішення), а тільки вчинення певних дій, що були оскаржені платником податків в адміністративному порядку до податкового органу вищої інстанції, та доводи скаржника не були враховані при прийнятті такого рішення.

В даному випадку, при винесенні відповідачем 1 Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області ДПС податкових повідомлень-рішень від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, що не були змінені оскаржуваним рішенням Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, такими рішеннями, які містять обов'язковість приписів для платника податків (правовим актом індивідуальної дії), є саме податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, що можуть бути оскаржені позивачем в судовому порядку, та відповідно оскаржуються позивачем в даній адміністративній справі № 826/6301/13-а.

Суд також наголошує, що аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 24.03.2011 р. по справі № 2-а-12719/10/2670, якою було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2010 р. в частині задоволення позовних вимог платника податків щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги. Зазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2011 р.

Так, в зазначеній постанові від 24.03.2011 р. по справі № 2-а-12719/10/2670 Київський апеляційний адміністративний суд зазначив про безпідставність посилання суду першої інстанції при задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішення податкового органу про результати розгляду повторної скарги платника податків, на Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого

Наказом ДПА України № 29 від 11.12.1996 р. та Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, відповідно до яких прийняте ДПА України під час застосування платником податків процедури адміністративного оскарження рішення, яким скарга платника податків залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, може бути предметом судового оскарження.

Однак, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. А відповідно, оскільки рішення Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги - не має обов'язкового характеру та не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого рішення, то за таких обставин, провадження у справі в цій частині позовних вимог має бути закрито.

Таким чином суд доходить висновку, що посилання позивача на право платника податків судового оскарження рішень Державної податкової служби України, що визначено п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України («Рішення Державної податкової служби України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку») має місце у випадку неприйняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки, а виключно вчинення певних дій, що порушують права та інтереси платника податків, які в свою чергу оскаржені в адміністративному порядку по додаткового органу вищого рівня, та відповідно рішення податкового органу про результати розгляду скарги за відсутності як такого податкового повідомлення рішення (а відповідно і неможливості його оскарження в суді), - може бути оскаржене платником податків в судовому порядку.

Аналогічної позиції притримується також Вищий адміністративний суд України.

Так зокрема, в ухвалі від 31.05.2012 р. по справі № 6/480 Вищий адміністративний суд України зазначає про те, що рішення контролюючого органу, прийняте в процедурі апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в разі, якщо ним не змінюється податкове повідомлення-рішення, яким визначена сума податкового зобов'язання, не має юридичного значення для платника податків, оскільки не створює для нього юридичного наслідку (не звужує коло прав, не збільшує коло обов'язків). Дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки, розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність такого податкового-повідомлення рішення. У разі встановлення судом факту перевищення контролюючим органом встановлених законом повноважень чи вчинення дій у спосіб, який не передбачений законом, таке може бути самостійною підставою для скасування податкового-повідомлення рішення як протиправного. У зв'язку з цим у суду не було підстав для порушення провадження у справі за позовом про визнання незаконним та скасування рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 04.12.2007 № 4439/10/25-0114, а порушене провадження підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України.

В даному випадку контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 1002721540 та № 1002711540, що можуть бути оскаржені в судовому порядку, а відповідно розгляд судом правомірності прийняття відповідачем 2 рішення про результати розгляду повторної скарги, буде дублюватися при встановлені правомірності винесення відповідачем 1 податкових повідомлень-рішень при їх оскарженні в судовому порядку.

Таким чином, як було зазначено вище, оскарженню в адміністративному суді в даному випадку можуть підлягати саме податкові повідомлення-рішення, що прийняті відповідачем 1 за наслідками проведеної перевірки позивача, оскільки саме податкові повідомлення-рішення - є рішеннями, які містять обов'язковість приписів для платника податків (правовим актом індивідуальної дії), та відповідно при визнанні їх протиправними та скасуванні судом, рішення податкового органу за результатами розгляду потворної скарги на такі податкові повідомлення-рішення автоматично не буде мати юридичної сили та відповідно жодних правових наслідків для позивача.

Отже, в даному випадку, права та інтереси позивача можуть бути захищені шляхом оскарження саме податкових повідомлень-рішень, що саме і зроблено позивачем.

Згідно п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, та керуючись ч. 2 ст. 2, п. 1 ст. 17, п. 1 ст. 157 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 826/6301/13-а закрити в частині позовних вимог до відповідача 2 Міністерства доходів і зборів України, а саме щодо:

- визнання нечинним рішення про результати розгляду повторної скарги Міністерства доходів і зборів України від 11.03.2013 р. № 3988/6/10-2115.

2. Продовжити розгляд справи № 826/6301/13-а в іншій частині позовних вимог.

3. Про прийняте рішення повідомити осіб, які беруть участь у справі.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Порядок і строки апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції встановлено статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя: Я.І. Добрянська

Судді: І.П. Васильченко

Н.Г. Вєкуа