Постанова № 33019757, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2013 року 10:05 № 826/9061/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006652203.за участю представників сторін:

від позивача: Безугла С.О. (довіреність № б/н від 10.06.2013 р.)

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність № 394/9/10.2-09 від 16.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006652203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/9061/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.05.2013 р. № 0006652203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом Приватним підприємством «Жмеринський маслосирзавод» за період з 01 березня 2011 року по 30 червня 2011 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту на суму 316 499, 00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 316 499 грн., в тому числі по періодах: березень 2011 року - 128 282 грн., квітень 2011 року - 42 106 грн., травень 2011 року - 98 077 грн., червень 2011 року - 48 034 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договорів, належне виконання яких підтверджується відповідними Актами прийому-передачі виконаних робіт, а сплата коштів за такими договорами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагента, підтверджується випискою з банку по рахунку позивача, та не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки.

Крім того, як зазначив представник позивача, відповідач особисто підтвердив той факт (та зазначене підтверджується наявними у справі доказами), що контрагентом позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод» було в повному обсязі визначено всі податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Жмеринський маслосирзавод» не було завдано жодної шкоди Державному бюджету.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 25.07.2013 р. просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Жмеринський маслосирзавод» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом Приватним підприємством «Жмеринський маслосирзавод» за період з 01 березня 2011 року по 30 червня 2011 року

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 10 квітня 2013 року № 340/22.30/32851438, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту на суму 316 499, 00 грн., та заниження податку на додану вартість на загальну суму 316 499 грн., в тому числі по періодах: березень 2011 року - 128 282 грн., квітень 2011 року - 42 106 грн., травень 2011 року - 98 077 грн., червень 2011 року - 48 034 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», щодо надання останнім на користь позивача послуг: з харчування знімальних груп та утримання виробничого приміщення та легкового автотранспорту, що задіяно для зйомки рекламних відеороликів; підготовчих робіт для обладнання знімальних майданчиків та підготовки і монтажу декорацій на знімальних майданчиках; забезпечення технічної підтримки під час монтажу-демонтажу та вивозу частин декорацій для зберігання та утилізації; зберігання та ремонту реквізиту та частин кінознімальної техніки, тощо.

За наслідками вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 18 травня 2013 року № 0006652203, яким позивачу - ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 316 499, 00 грн. (триста шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень нуль копійок), в тому числі: за основним платежем - 316 499,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18 травня 2013 року № 0006652203, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про наявність іншого Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.02.2013 р. № 695/22-3/36331788 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Жмеринський маслосирзавод» (код ЄДРПОУ 36331788) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 року по 31.12.2011 року та за 01.09.2012 року по 30.09.2012 року», в якому не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «Жмеринський маслосирзавод» за період з 01.05.2010 року по 31.12.2011 року та за 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, а також наявність висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 14.03.2013 року № 9, в якому зазначено про те, що підписи від імені директора ПП «Жмеринський маслосирзавод» ОСОБА_1 на певних реєстраційних та інших документах (що не стосуються правовідносин із позивачем) імовірно виконані іншою особою.

На думку податкового органу, наявність в матеріалах справи зазначених відомостей, а саме: наявність Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.02.2013 р. № 695/22-3/36331788 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Жмеринський маслосирзавод» (код ЄДРПОУ 36331788) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 року по 31.12.2011 року та за 01.09.2012 року по 30.09.2012 року», а також наявність висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 14.03.2013 року № 9 - є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагента позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Жмеринський маслосирзавод» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ПП «Жмеринський маслосирзавод» (згідно наявних у матеріалах справи додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ по ПП «Жмеринський маслосирзавод», такий контрагент позивача в повному обсязі визначив свої податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету);

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені самим же податковим органом в Акті перевірки контрагента позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод», судові рішення по якому відсутні;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ПП «Жмеринський маслосирзавод», які викладені в Акті його перевірки, визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП «Жмеринський маслосирзавод» з ознаками нікчемності.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод» з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, між позивачем ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» в особі директора Каптюха Д.Г. (Замовник) та ПП «Жмеринський маслосирзавод» в особі директора ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено:

- договір від 04.03.2011 р. № 04-03/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з харчування знімальних груп та утримання виробничого приміщення та легкового автотранспорту, що задіяно для зйомки рекламних відеороликів протягом березня 2011 року;

- договір від 11.03.2011 р. № 11-03/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати підготовчі роботи для обладнання знімальних майданчиків протягом березня 2011 року (монтаж декорацій на знімальних майданчиках №№ 1, 2, 3; демонтаж декорацій на знімальних майданчиках №№ 1, 2, 3; забезпечення та обслуговування автогенератора, забезпечення технічного догляду транспорту та операторських пристроїв, спеціальне світлове обладнання, встановлення світлового обладнання на трьох майданчиках, монтаж-демонтаж реєк для камери на трьох майданчиках);

- договір від 21.03.2011 р. № 21-03/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з підготовки та монтажу декорацій на знімальних майданчиках, надання транспортних засобів для вивозу декорацій, реквізиту, монтаж-демонтаж реєк для камери на трьох майданчиках, встановлення світлового обладнання на трьох майданчиках, забезпечення та обслуговування генератора протягом зйомок, зберігання реквізиту та частин декорацій та інше протягом березня-квітня 2011 року;

- договір від 06.05.2011 р. № 06-05/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з підготовки та монтажу декорацій на знімальних майданчиках, надання транспортних засобів для вивозу декорацій, реквізиту, монтаж - демонтаж реєк для камери на трьох майданчиках, встановлення світлового обладнання на трьох майданчиках, забезпечення та обслуговування генератора протягом зйомок, зберігання реквізиту та частин декорацій та інше протягом травня-червня 2011 року;

- договір від 01.06.2011 р. № 11-06/11, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з харчування знімальних груп та утримання приміщення легкового автотранспорту, що задіяно для зйомки рекламних відеороликів; забезпечити технічну підтримку під час монтажу-демонтажу та вивозу частин декорацій для зберігання та утилізації; надати послуги зберігання та ремонту реквізиту та частин кінознімальної техніки протягом червня 2011 року.

На виконання зазначених договорів, сторонами були підписані, та виписані контрагентом на користь позивача:

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2011 року;

- Податкова накладна № 134 від 31.03.2013 року;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2011 року;

- Податкова накладна № 136 від 31.03.2011 року;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2011 року;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 22.04.2011 року;

- Податкова накладна № 135 від 31.03.2011 року;

- Податкова накладна № 137 від 22.04.2011 року;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.05.2011 року;

- Податкова накладна № 138 від 17.05.2011 року;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2011;

- Податкова накладна № 133 від 03.06.2011 року.

Розрахунки із контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод» було здійснено позивачем у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок контрагента, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача, та не заперечувалося відповідачем в Акті перевірки.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних були включені ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» до складу податкового кредиту у березні-червні 2011 року в загальній сумі 316 499 грн. та відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2011 р.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечувалося представником відповідача, за вказаними операціями із контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», і позивачем і його контрагентом були визначені та сплачені до Державного бюджету всі належні податки.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ПП «Жмеринський маслосирзавод», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду доказів щодо невизначення контрагентом позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ПП «Жмеринський маслосирзавод» було завдано шкоди Державному бюджету.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ПП «Жмеринський маслосирзавод», податковий орган (також в Акті перевірки контрагента позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод») посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ПП «Жмеринський маслосирзавод» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки позивача (а також в Акті перевірки ПП «Жмеринський маслосирзавод») контролюючим органом не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ПП «Жмеринський маслосирзавод» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ПП «Жмеринський маслосирзавод», а посилання виключно на висновок почеркознавчої експертизи - не може бути єдиною та беззаперечною підставою для визнання правочинів нікчемними (недійсними) без наявності відповідного вироку суду, що набрав законної сили.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання послуг (робіт) у ПП «Жмеринський маслосирзавод» (послуги з харчування знімальних груп та утримання виробничого приміщення та легкового автотранспорту, що задіяно для зйомки рекламних відеороликів; підготовчих робіт для обладнання знімальних майданчиків та підготовки і монтажу декорацій на знімальних майданчиках; забезпечення технічної підтримки під час монтажу-демонтажу та вивозу частин декорацій для зберігання та утилізації; зберігання та ремонту реквізиту та частин кінознімальної техніки, тощо), що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (робіт), було відповідними доказами доведено позивачем суду, а саме при використанні зазначених послуг (робіт), отриманих від контрагента ПП «Жмеринський маслосирзавод», в подальшій господарській діяльності при наданні іншим контрагентам послуг з виробництва рекламних відеороликів, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є виробництво відео та фото реклами.

Копії відповідних договорів з іншими контрагентами щодо виготовлення відео та фото реклами, в яких було використано послуги та роботи надані контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», були долучені позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Жмеринський маслосирзавод», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності при наданні послуг іншим контрагентам, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ПП «Жмеринський маслосирзавод», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені податковим органом по його контрагенту, які не підтверджуються будь-яким іншим чином (рішенням суду), крім висновків самого ж податкового органу в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки такого контрагента.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 25.07.2013 р. контрагент позивача ПП «Жмеринський маслосирзавод» є діючим підприємством, не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, а відповідно здійснює свою господарську діяльність.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2013 р. по справі № 826/4616/13-а (суддя Кузьменко В.А.), було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Жмеринський маслосирзавод», за результатами якої складено акт від 20 лютого 2013 року № 695/22-3/36331788 «Про результати документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «Жмеринський маслосирзавод», код за ЄДРПОУ 36331788, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, та з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року».

Відповідно до зазначеного, судом не можуть прийматися до уваги посилання відповідача на встановлені в ході перевірки обставини, оскільки дії податкового органу щодо проведення такої перевірки позивача визнані протиправними в судовому порядку.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006652203.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0006652203.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.05.2013 р. № 0006652203.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 30.07.2013 р.