Постанова № 33019607, 13.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 серпня 2013 року № 2а-9063/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Олімпійський" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив «Олімпійський» (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 січня 2012 року № 0000022302, № 0000032302, № 0000012309/0 та № 0000022309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року апеляційну скаргу Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року скасовано в частині відмови задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000022309/0 та постановлено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. визнано та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000022309/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 179,43 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 531,66 грн. в решті постанову суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року касаційну скаргу Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000012309/0, № 0000032302, № 0000022302. справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року адміністративну справу № 2а-9063/12/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 липня 2013 року, яке відкладалось на 25 липня 2013 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 25 липня 2013 року представник позивача підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000012309/0, № 0000032302, № 0000022302.

Представник відповідача заперечив проти адміністративного позову, просив суд відмовити у його задоволення.

Враховуючи згоду сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що позивач, у періоді, що перевірявся, не отримував свідоцтва платника ПДВ, відповідно декларації з податку на додану вартість до відповідача не подавав та податок на додану вартість не сплачував.

В той же час, згідно наданих для перевірки документів (акти виконаних робіт, прибуткові касові ордери розшифровки валових доходів довільної форми), встановлено, що позивач здійснював власними та залученими силами, операції з поставки послуг членам кооперативу, за рахунок їх членських та пайових внесків, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно, а саме, в серпні 2010 року перевищила 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), проте платником податку на додану вартість не зареєструвався, відповідно декларацій з податку на додану вартість до відповідача не подавав.

Перевіркою своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено їх неподання за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що позивач користується земельною ділянкою для стоянки автомобілів по АДРЕСА_1 на підставі Рішення Київської міської ради народних депутатів від 02 квітня 1979 pоку № 419/10 «Про відведення земельної ділянки під будівництво багатоярусної стоянки для автомобілів, що знаходяться в особливому користуванні громадян по АДРЕСА_1» (згідно даних земельного кадастру площа земельної ділянки за кадастровим № 72:285:005 становить 44 223,21 кв.м.).

На підставі рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення» та Витягу з технічної документації № Ю-26689/2009 від 20 серпня 2009 року проведено грошову оцінку земельних ділянок, де зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до 134 економіко-планувальної зони, базова вартість 1 кв.м. землі становить 478,39 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі 1,0; локальний коефіцієнт 0,97.

Листом від 10 січня 2008 pоку № 14-22-6/55 Державного Агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01 січня 2008 року індексовано на коефіцієнт 1,028.

Листом від 09 січня 2009 pоку № 14-22-6/87 Державного Агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01 січня 2009 року індексовано на коефіцієнт 1,152.

Листом від 11 січня 2010 року № 641/22/6-10 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01 січня 2010 року індексовано на коефіцієнт 1,059.

Позивачем укладено договір від 01 січня 2003 року про надання в оренду нерухомого майна СПД ОСОБА_1, яке складається з двох частин, розташованих на території кооперативу: нежитлового приміщення на загальній площі 800,0 кв.м. та приміщення, розташованого в адміністративному корпусі 43,0 кв.м. з метою їх пристосування m використання при здійсненні підприємницької діяльності.

Згідно повідомлення про відмову від Договору оренди укладеного 01 січня 2003 року договір розірвано з 07 лютого 2011 року.

Також, позивачем укладено договір оренди від 10 березня 2011 року № 10/03 з ФОП ОСОБА_2 на тимчасове надання в користування наступне майно: авто майстерня, яка розташована на території ГБК, загальною площею 300,0 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів. Акт прийому-передачі від 15 березня 2011 р.

Згідно Рішення Київської міської Ради від 27 квітня 2000 року № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва» та рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" коефіцієнт функціонального використання 2,5 (землі комерційного використання).

За результатами перевірки встановлено заниження податку на землю в сумі 15809,28 грн.

Актом від 14 грудня 2011 року № 14207/23-02/21594914 встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2, підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124085,00 грн., в т.ч.: за вересень 2010 року на суму 10 286,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 10512,00 грн., за листопад 2010 року на суму 9262,00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 131,00 грн., за січень 2011 року на суму 7218,00 грн., за лютий 2011 року на суму 9473,00 грн., за березень 2011 року на суму 18 012,00 грн., за квітень 2011 року на суму 9123,00 грн., за травень 2011 року на суму 9 162,00 грн., червень 2011 року на суму 10837,00 грн., за липень 2011 року на суму 7129,00 грн., за серпень 2011 року на суму 6813,00 грн., за вересень 2011 року на суму 8127,00 грн.;

- підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 49.18.1. пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України, щодо неподання декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року;

- статті 14 Закону України «Про плату за землю», пункту 286.2. статті 286, пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на землю в сумі 15 809,28 грн., в тому числі: за 2009 рік на 7 458,99 грн., за 2010 рік на 7 898,75 грн., за 2011 рік на 451,54 грн.;

- пункту 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого), на користь платника податку, і сум утриманого з них податку", в частині не включення у податковий розрахунок з IV кв. 2008 року по III кв. 2010 року всіх виплат фізичним особам - не працівникам підприємства.

На підставі акта перевірки від 14 грудня 2011 року № 14207/23-02/21594914, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 p. №№ 0000022302, 0000032302, 0000012309/0, якими позивачу, відповідно: збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 085,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15066,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 210,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в розмірі 15 809,28 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 846,30 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли як до так і після набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та з урахуванням приписів Податкового кодексу України.

Вирішуючи адміністративну справу в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 03 січня 2012 року № 0000022302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124085,00 грн. за основним платежем, 15066,00 грн. - за штрафними санкціями суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 зазначеного закону, обов'язковій реєстрації як платник податку підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання) (п.9.3. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп.7.3.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що необхідно дослідити природу коштів, які надходили до позивача від членів кооперативу; з'ясувати чи є акумульовані кошти членів кооперативу джерелами формування майна позивача, що є статутним обов'язком кожного члена, чи є вони джерелами формування пайового, резервного, неподільного чи спеціального фондів кооперативу, або, як вказує відповідач, є платою за отримані послуги.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року судом витребувано додаткові докази, за результатом досліджень яких встановлено наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання;

цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Відповідно до статті 12 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Відповідно, основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до пункту 2.1. Статуту Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, захисту законних прав та інтересів його членів, надання послуг при будівництві та експлуатації гаражних боксів, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів переважно членам ГБК, а також іншим особам.

Згідно розділу 6 Статуту Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» фінансові кошти за на рахунках позивача складаються з вступних внесків, пайових внесків, членських внесків, цільових та інших внесків. Вступні внески вносяться фізичними особами, яки бажають стати членами кооперативу; пайові внески справляються з членів кооперативу, виходячи із балансової вартості боксів; членські внески справляються з членів кооперативу та власників боксів в залежності від площі займаних ними гаражних боксів.

Як стверджує представник відповідача, позивач здійснював власними та залученими силами, операції з поставки послуг членам кооперативу, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців (серпень 2010 року) сукупно перевищила 300 000,00 грн.

В свою чергу, позивачем зазначено, що за період, що перевіряється членами Кооперативу здійснено оплату пайових і членських внесків у сумі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398148,40 грн. за три квартали 2011 року, зазначені кошти не є оплатою за здійснення власними та залученими силами, операції з поставки послуг членам кооперативу, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), а є виконанням обов'язку членів кооперативу щодо сплати визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до пункту 1.4. Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 14.1.185 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Матеріали справи свідчать, що члени Кооперативу не отримували ніяких об'єктів власності чи інші нематеріальні активи та не отримували ніяких майнових прав стосовно зазначених об'єктів, а також не отримували ніяких послуг чи робіт за сплачені ними кошти.

Вказані внески сплачувалися членами Кооперативу на здійснення статутної діяльності та оформлялися відповідними касовими ордерами, що підтверджували отримання коштів (копії касових ордерів за періоди 2008, 2009, 2010 та 2011 роки містяться в матеріалах справи).

При цьому ніяких договорів між членами Кооперативу та Кооперативом про надання послуг (виконання робіт) на суму сплачених внесків не укладалося, акти приймання-передачі не підписувалися, а послуги Фактично не надавалися.

Посилання відповідача на отримання послуг Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» суд відхиляє, кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а отже, отримує зазначені послуги для власних потреб з метою забезпечення здійснення своєї статутної діяльності.

Будь-яких інших доказів надання послуг (виконання робіт) Кооперативом конкретним членам Кооперативу на сплачені ними суми внесків перевіркою не виявлено.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є будь-яка юридична особа (включаючи громадські організації), навіть коли вона не є суб'єктом підприємницької діяльності, у разі якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому визначення поняття продажу наведено у пп. 1.4 ст. 1 зазначеного Закону, а саме: продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт) за компенсацію (незалежно від того, чи отримується компенсація від підприємств, громадян або іншої особи), а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Тому за умови дотримання викладених вимог гаражні кооперативи при наданні будь-яких послуг членам кооперативу (зокрема, надання послуг з обслуговування та зберігання автомобілів громадян, з будівництва гаражів господарським способом, з продажу гаражних боксів та надання їх в оренду та інші), крім тих, по яких ст. 3 та ст. 5 цього Закону передбачено звільнення від оподаткування, незалежно від того, за рахунок яких джерел оплачуються дані послуги, повинні сплачувати податок на додану вартість, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). При цьому до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості послуг, наданих таким платником податку.

Таким чином, оподаткуванню податком на додану вартість підлягають операції з надання послуг зі збереження кооперативного майна (транспортних засобів) та інші послуги, що надаються членам кооперативу, а не членські внески. При цьому податок на додану вартість становить 20 відсотків загальної вартості послуг, що надаються гаражними кооперативами, та додається до її ціни.

Оплата пайових і членських внесків у сумі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398148,40 грн. за три квартали 2011 року не є оплатою поставки послуг, тому не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, з огляду на що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000022302 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000032302 суд зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за період, що перевіряється, Кооператив отримував доходи від надання послуг автостоянки у сумі 13070,00 грн. в 2009 році, 9670,00 грн. у 2010 році та 7130,00 грн. за три квартали 2011 року.

Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статі 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Аналогічний припис міститься в пункті 181.1. статті 181 Податкового кодексу України, зокрема, зазначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Суд звертає увагу, що посилання податкового органу на отримання позивачем у перевіряємому періоді прибутку, що сукупно перевищує 300000 гривень, матеріалами справи не підтверджується, оскільки як вже зазначалось, кошти у розмірі сумі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398148,40 грн. за три квартали 2011 року надходили як оплата пайових і членських внесків.

За таких обставин, враховуючи, що загальна сума від операцій з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, становила 13 070,00 грн. в 2009 року, 9670,00 грн. у 2010 року та 7130,00 грн. за три квартали 2011 року, Кооператив правомірно не реєструвався платником податку на додану вартість, не подавав декларацій з податку на додану вартість та не сплачував зазначений податок, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000032302 підлягає скасуванню.

При цьому, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 03 січня 2012 року № 0000012309/0 суд дійшов наступних висновків.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Положеннями частини 6 статті 7 вказаного Закону визначено, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Аналогічна норма міститься в пункті 276.1 статті 276 Податкового кодексу України.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про кооперацію").

Як вже зазначалось, позивач користується земельною ділянкою для стоянки автомобілів по АДРЕСА_1 на підставі Рішення Київської міської ради народних депутатів від 02 квітня 1979 pоку № 419/10 «Про відведення земельної ділянки під будівництво багатоярусної стоянки для автомобілів, що знаходяться в особливому користуванні громадян по АДРЕСА_1» (згідно даних земельного кадастру площа земельної ділянки за кадастровим № 72:285:005 становить 44 223,21 кв.м.).

На підставі рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення» та Витягу з технічної документації № Ю-26689/2009 від 20 серпня 2009 року проведено грошову оцінку земельних ділянок, де зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до 134 економіко-планувальної зони, базова вартість 1 кв.м. землі становить 478,39 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі 1,0; локальний коефіцієнт 0,97.

Відповідно до пункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 01 січня 2003 року ОГБК «Олімпійський» підписало договір про надання в оренду нерухомого майна СПД ОСОБА_1, нежитлового приміщення загальною площею 800,0 кв.м. та приміщення, розташованого в адміністративному корпусі 43,0 кв.м з метою їх використання при здійсненні підприємницької діяльності.

На вимогу ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2013 року витребувано Статут ОГБК «Олімпійський», копії договорів оренди, за результатом яких встановлено наступне.

Відповідно до статут ОГБК «Олімпійський» метою створення ГБК є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, захисту законних прав та інтересів його членів, надання послуг при його будівництві та експлуатації гаражних боксів, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів переважно членам ГБК, а також іншим особам.

Згідно Довідки серії АБ № 230510 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОГБК «Олімпійський» здійснювало діяльність на момент виникнення спірних правовідносин з надання інших індивідуальних послуг; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Представник позивача зазначає, що ОГБК «Олімпійський» є користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до рішення Київради від 02.04.1979 р. №419/10, що не оспорюється Відповідачем.

Пунктом 2 договору оренди від 01.01.2003 р. передбачено, що об'єктом оренди є нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 800 кв.м та приміщення, розташоване в адміністративному корпусі площею 43 кв.м.

Однак, нежилого приміщення загальною площею 800 кв.м. у Позивача немає. Крім адміністративного корпусу загальною площею 209,6 кв.м., на земельній ділянці позивача знаходиться лише одне приміщення - приміщення авто майстерні загальною площею 358,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом об'єкта.

За таких обставин, судом встановлено, що укладений Договір оренди від 01 січня 2003 року між ним та СПД ОСОБА_1 не виконувався, акт прийому - передачі не підписувався, орендна плата не нараховувалась.

При цьому, посилання податкового органу на укладання між ОГБК «Олімпійський» та ФОП ОСОБА_2 договору оренди від 10 березня 2011 року № 10/03 на тимчасове надання в користування наступне майно: авто майстерня, яка розташована на території ГБК, загальною площею 300,0 кв.м, для здійснення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів не підтверджується матеріалами справи, оскільки існування такого договору не визнається позивачем, а відповідачем копії останнього документу не надано суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що донарахування податку на землю відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000012309/0 від 03 січня 2012 року є неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних рішень, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Олімпійський» задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 січня 2012 року № 0000012309/0, № 0000032302, № 0000022302.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник