Рішення № 33019242, 14.08.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4183/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2013 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у квітні 2013 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг по кредитному договору №Б92.963.70088 від 06.05.2011 року в розмірі 9091,78 грн. та судовий збір в сумі 229,40грн. В обґрунтування позову зазначав, що 06.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Б92.963.70088, відповідно до якого позичальник отримала кредит в розмірі 4341,00 грн. на поточні потреби зі сплатою 10% з погашення кредиту та процентів у терміни, передбачені кредитним договором та графіком щомісячних платежів. Протягом дії договору боржник систематично порушувала терміни сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим йому було надіслано листи-повідомлення з вимогою повернення боргу, які боржник залишила без задоволення, останній платіж було здійснено 27.03.2012 року. Станом на 29.03.2013 року борг відповідача перед ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором становить 9091,78 грн., з яких прострочений борг 2402,77 грн., прострочені проценти 413,29 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів 6115,72 грн., віндикаційні витрати 160,00 грн. Оскільки відповідач відмовляється виплатити всю суму в добровільному порядку, то посилаючись на ст.ст. 611, 623, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути борг в судовому порядку.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав письмове клопотання від 15.07.2013 року, в якому просив провести розгляд справи буз участі представника позивача через віддаленість головного офісу Банку, який знаходиться у м.Львові, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково: у зв'язку з тим, що вона 13 серпня 2013 року повністю погасила заборгованість по тілу кредиту в сумі 2402 грн., тобто всю суму, яку їй назвав в телефонній розмові працівник Банку, то не заперечувала проти стягнення з неї процентів в розмірі 413,29 грн., проте просила суд відмовити в позові щодо стягнення з неї пені та віндикаційних витрат. При цьому пояснила, що кредит брала у травні 2011 року для того, щоб погасити борги свого сина. Спочатку сплачувала регулярно, а потім через матеріальну скруту не мала можливості оплачувати щомісячно. Вона розуміє, що кредит погашала нерегулярно, через що була нарахована пеня, проте просила суд звільнити від її сплати, бо вона не має матеріальної можливості її оплатити, оскільки офіційно не працевлаштована, має проблеми з сином, який зловживає наркотиками. Щодо віндикаційних витрат, то вона стверджує, що працівники банку не могли їй щомісяця телефонувати на стаціонарний телефон і нараховувати на це витрати по 10 грн., бо він у неї дуже давно відключений і не працює.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Б92.963.70088, відповідно до якого позичальник отримала кредит в розмірі 4341,00 грн. на поточні потреби строком на 12 місяців зі сплатою 10% річних від залишку суми кредиту, що підтверджується копією кредитного договору №Б92.963.70088 від 06.05.2011 року, графіком щомісячних внесків за кредитним договором, який є додатком №1 до договору.

Згідно п.2.1 кредитного договору відповідач зобов'язалася повертати кредит разом з процентами та платою за кредитне обслуговування в 12 щомісячних внесках до 6 числа кожного місяця, причому перші 11 внесків у рівній сумі по 492,34 грн., а останній внесок 493,73 грн.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено право Банку стягнути з позичальника пеню, що нараховується за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредиту) в розмірі 0,15% в період прострочення оплати від 1 до 60 днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 дня і по день повного погашення кредиту.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зі слів відповідача, які узгоджуються з наданими розрахунком заборгованості, свої зобов'язання за кредитним договором, нею виконувалася нерегулярно, через що вона станом на 29.03.2013 року мала борг перед ПАТ «Ідея Банк»: прострочений борг в сумі 2402,77 грн., прострочені проценти в сумі 413,29 грн., на які Банком нараховано пеню за несвоєчасне погашення платежів в розмірі 6115,72 грн.

Проте в судовому засіданні відповідач надала суду оригінал квитанції №8577.361.3 від 13.08.2013 року, відповідно до якої нею проведено оплату за кредит згідно договору Б.92.963.70088 від 06.05.2011 року в сумі 2402,00 грн., тому суд приходить до висновку, що залишок боргу за тілом кредиту становить лише 0,77 грн., які підлягають стягненню, оскільки нею не доплачено в повному розмірі суму по простроченому боргу, який становить 2402,77 грн., проте вона запевняла суд, що саме цю суму, яку вона сплатила, працівники Банку назвали їй як борг за кредитом. Якби вони повідомили, що вона має сплатити ще й проценти в розмірі 413,29 грн., вона б здійснила оплату повністю.

Відповідач не надала суду заперечень щодо правильності нарахованих позивачем процентів за користування кредитом в сумі 413,29 грн., тому суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню , а сума - стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Згідно з п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, на день винесення рішення по справі відповідач повністю погасила заборгованість за тілом кредиту, маючи борг лише в 0,77 грн., та має заборгованість по оплаті прострочених процентів в сумі 413,29 грн., втім, позивачем за несвоєчасне погашення платежів нарахована пеня в розмірі 6115,72 грн., яка більше ніж у 2 рази перевищувала борг на день звернення до суду, а на день винесення рішення у зв'язку з погашенням позивачем заборгованості по тілу кредиту перевищує залишок заборгованості по кредиту більше ніж у 14 разів.

Зважаючи на те, що розмір неустойки більше ніж у 14 разів перевищує розмір основного боргу, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 2000,00 грн., яка є достатнім компенсаційним розміром та відповідає вимогам ч. 3 ст. 509 ЦК України щодо відповідності зобов'язання принципам добросовісності, розумності та справедливості. При цьому суд також враховує, що з моменту закінчення строку кредитного договору Банк на протязі року не звертався до позичальника з вимогами щодо погашення суми заборгованості чи до суду з позовом, штучно збільшуючи розмір пені, що свідчить про відсутність негативних наслідків для Банку через прострочення виконання зобов'язання.

Посилання в позові на те, що протягом строку дії договору Банком відправлялися відповідачу листи-повідомлення з вимогою повернення боргу, не підтверджені належними доказами, такі листи в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, на переконання суду, є безпідставними вимоги позивача про стягнення віндикаційних витрат в розмірі 160 грн., які не передбачені ані самим кредитним договором, ані додатком №1 до договору, де вказана лише сума щомісячного платежу, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії. Зазначення в розрахунку віндикаційних витрат на загальну суму 160грн., яка визначена як дзвінок на стаціонарний телефон клієнта та за один дзвінок становила 10 грн., не має під собою договірного підґрунтя, не обумовлена письмовими домовленостями. Крім цього, ця ж сума 160 грн. у детальній розшифровці заборгованості, наданій суду, не співпадає ані по датам здійснення дзвінків, ані по їх кількості, які були долучені позивачем до позову, а тому в їх стягненні позивачу слід відмовити за безпідставністю.

Враховуючи обставини справи та докази у справі, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково на загальну суму 2414,06 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 0,77 грн., заборгованості за відсотками в сумі 413,29 грн. та пені в сумі 2000,00 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10,11, 57-60, 62,64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст 526,525, 551, 612, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (м.Львів, вул. Валова, буд.11, код 19390819, рахунок №29090500033016 у ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310) заборгованість за кредитним договором №Б92.963.70088 від 06.05.2011 року в розмірі 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 06 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 0,77 грн., заборгованості за відсотками в сумі 413,29 грн. та пені в сумі 2000,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в сумі 229,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: З. П. Пустовіт