Ухвала суду № 33018266, 14.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року справа №812/1884/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Мартакова О.А, за участі представника відповідача Савкіної О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі № 812/1884/13-а за позовом Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021600 від 29.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.02.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просив визнати протиправним та скасуват податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року № 0000011600; розрахунок штрафних санкцій в частині нарахування штрафної санкції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року провадження в адміністративній справі № 812/1431/13-а в частині позовних вимог Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування розрахунку штрафних санкцій в частині нарахування штрафної санкції закрито.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позовні вимоги Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2013 року роз'єднані в самостійні провадження.

Позивач в позовній заяві зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 січня 2013 року № 5/16-0/32446546 за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг) за прострочення оплати нарахованих сум податку понад 30 діб на суму 2021255,42 грн. відповідно до розрахунку штрафної санкції.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги, в останній заяві від 24.05.2013 року просив скасувати частково на суму 1116121,64 грн. податкове повідомлення - рішення № 0000021600 від 29.01.2013 року про накладення штрафної санкції у розмірі 2021255,42 грн. та залишити без змін штрафну санкцію в сумі 905133,78 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення вважає неправомірним, оскільки відповідачем всупереч діючого законодавства накладаються штрафні санкції у розмірі 20 % від несвоєчасно сплачених сум податку на додану вартість з простроченням оплати більш 30 діб від граничного строку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано частково протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000021600 від 29 січня 2013 року на суму штрафної санкції в розмірі 998169,73 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова в частині визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення - рішення від 29.01.2013 року № 000002160, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на п.57.1 ст. 57, 126 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що висновки суду щодо позбавлення відповідача права застосування штрафних санкцій у розмірі більше 1 грн. за порушення податкового законодавства за періоди з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року є незаконними.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги в межах ч. 1 ст. 195 КАС України, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Донбасантрацит» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 01.02.2010 року по 30.11.2012 року. За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 5/16-0/32446546 від 14.01.2013 року, яким вказано на порушення в частині несвоєчасної сплати податку на додану протягом граничних строків у загальній сумі 11793887,28 грн., яке передбачено п.57.1 ст.57 Розділу І І Податкового кодексу України( том. 1 а.с.5-16 ).

На підставі акту № 5/16-0/32446546 від 14.01.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 року № 0000021600, яким нараховано штраф у розмірі 2021255,42 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (т. 1 а.с. 22).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

У відповідності до п.3 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України, в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

З 06 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України, а заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Згідно з п. 7 розділу 10 Інших перехідних положень Подткового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі акту відповідачем також нараховані штрафні санкції у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених сум податку на додану вартість з простроченням оплати більш ніж 30 діб від граничного строку у період з 01.01.2011 р. до 30.06.2011 р. у розмірі 998169,73 грн., що підтверджується документально та визнається сторонами (т. 1 а.с. 9-14, 23, т. 2 а.с. 255-302).

Оскільки на день прийняття податковим органом рішення про застосування до Державного підприємства «Донбасантрацит» штрафної санкції є чинним Податковий кодекс України, то штрафна санкція повинна застосовуватися у розмірі, визначеному ст. 126 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно якого порушення податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вимоги п. 7 розділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач позбавлений права застосовувати штрафні санкції у розмірі більш однієї гривні за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Таким чином, штрафні санкції у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених сум податку на додану вартість з простроченням оплати більш ніж 30 діб від граничного строку у період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року у розмірі 998169,73 грн. були нараховані протиправно.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року у справі № 2а-1318/11/1270 з позивача стягнуто податковий борг з податку на додану вартість у сумі 2113941,00 та з податку на прибуток підприємства в сумі 32809879,00 грн. Зазначене судове рішення набрало законної сили, обставини справи встановлені і не підлягають доказуванню.

За несвоєчасну сплату з простроченням оплати, більш ніж 30 діб від граничного строку сплати, стягнутих та розстрочених сум податку на додану вартість за постановою суду у справі № 2а-1318/11/1270, відповідачем були нараховані штрафні санкції у сумі 59894,91 грн., тобто 20 % від несвоєчасно сплачених сум. Позивач не заперечує щодо нарахування штрафних санкцій, він заперечує щодо зазначеного розміру, оскільки вважає, що в даному випадку застосовується розмір не більше 1 гривні за кожне порушення.

Рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу не змінюють встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) та пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а встановлюють лише порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення позивачем сплати стягнутою за судовим рішенням податкового боргу з податку на додану вартість.

Оскільки позивачем допущено фактичне порушення строків сплати податкового боргу за зазначеним рішенням суду на термін від 121-єї доби до 599-ти діб, що, в свою чергу, більш ніж 30 діб від граничного строку сплати стягнутих сум податку на додану вартість, відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 59 894.91 грн.

Що стосується перерозподілу відповідачем платежів з податку на додану вартість, сплачених позивачем до 01.01.2011 року та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату на загальну суму 58100,00 грн. за платіжними дорученнями від 26.02.2010 року № 147, № 148, № 149, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2010 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч, у якого раніше знаходився на обліку, з проханням зарахувати помилково сплачені платіжним дорученням від 26.02.2010 року № 80 грошові кошти на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість в погашення податкових зобов'язань з інших податків та зборів, а саме: за користування надрами - у розмірі 184 600,00 грн., ГРР у розмірі - 104200,00 грн., дивіденди - 1700,00 грн. (т. 2 а.с. 234).

Податковим органом до Краснолуцького відділу державного казначейства були надані висновки від 26.02.2010 року № 110, 111, 112 щодо здійснення перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових коштів на загальну суму 290500,00 грн. з бюджетного рахунку з податку на додану вартість на інші рахунки, списано Краснолуцьким відділом державного казначейства платіжними дорученнями від 26.02.2010 року № 147, 148, 149 (т.3 а.с.7-9).

У зв'язку із чим відповідно збільшився податковий борг позивача з податку на додану вартість на 290 500,00 грн., який було погашено в порядку п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників о датків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, 20.05.2010 року, що складає 83 дні прострочки. Листом від 25.12.2012 року № 5-1/273 позивач погоджує не своєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (т.3 а.с.10).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у справі № 812/1884/13-а за позовом Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021600 від 29.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 19 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін