Постанова № 33018089, 09.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1834/13-a

"09" серпня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання: Порплиці Т.В.

за участю:

представників позивача: Лучківа В.Т., Головка В.В.

представника відповідача: Горуна В.З.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Тернопільського обласного управління водних ресурсів

до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області

про визнання незаконними вимог, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Тернопільське обласне управління водних ресурсів (далі по тексту - Тернопільське ОУВР або позивач) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області (далі по тексту - ДФІ в Тернопільській області або відповідач) про визнання незаконним пункту 2 вимоги, викладеної в листі ДФІ в Тернопільській області "Про усунення порушень фінансової дисципліни" №19-07-13-14/4417 від 20.06.2013.

В обґрунтування позову зазначено, що видатки на заробітну плату працівників, які знаходяться в штаті установи, утримуються за рахунок коштів загального фонду і надають в межах норм робочого часу платні послуги, не можуть плануватись і проводитись за рахунок коштів спеціального фонду. Оскільки працівниками позивача, які надавали платні послуги, покладені на них державні функції виконано в повному обсязі, заробітна плата виплачувалась їм в повному обсязі за рахунок загального фонду Державного бюджету. За рахунок спеціального фонду Державного бюджету здійснювалось преміювання зазначених працівників за надання платних послуг на замовлення юридичних та фізичних осіб.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення заперечив з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову. Додатково вказали, що оскільки деякими працівниками Тернопільського ОУВР надавались платні послуги, в калькуляцію вартості яких входить і заробітна плата, та кошти від надання платних послуг зараховуються до спеціального фонду, то і заробітну плату за робочий час затрачений на надання таких платних послуг працівникам слід було виплачувати за рахунок спеціального фонду. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільського обласного управління водних ресурсів за період з 01.07.2010 по 01.01.2013, результати якої відображено в акті ревізії №07-20/90 від 28.05.2013 (а.с. 6).

Зокрема, ревізією обсягів власних надходжень позивача (розділ 4 акту) встановлено, що відповідно до звітності ф.№4-1д, №4-1м за період, що охоплений ревізійними заходами, до спеціального фонду Тернопільського ОУВР надійшло за 2010 рік коштів в сумі 208291,52 грн., за 2011 рік - 295933,90 грн., за 2012 рік - 688923,15 грн. Крім того, згідно звітів ф. №4-3д, №4-3м про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду надійшло за 2010 рік коштів в сумі 4170000,00 грн., за 2012 рік - 350000,00 грн.

В основному, доходи спеціального фонду сформовано за рахунок плати за передані в оренду нежитлові приміщення, а також за рахунок надання платних послуг, які надавались згідно укладених договорів з юридичними та фізичними особами, оплата за надані платні послуги здійснювалась на підставі виставлених рахунків.

Ревізією встановлено, що при наданні позивачем окремих платних послуг за рахунок коштів спеціального фонду, заробітна плата працівників, що були задіяні при виконанні зазначених послуг, нарахування на заробітну плату, та інші витрати в ревізійному періоді планувались і проводились за рахунок коштів загального фонду кошторису, що суперечить ст. 13, ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України, п.п. 19, 23, 49 Порядку складання, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України №228 від 28.02.2002, що призвело до затвердження необґрунтованих бюджетних асигнувань загального фонду кошторису на суму 69663,00 гривні, чим Тернопільським ОУВР нанесено державному бюджету матеріальної шкоди (збитків) на аналогічну суму.

Не погодившись із висновками ревізії Тернопільським ОУВР були подані заперечення до акту ревізії, які були відхилені висновком на заперечення до акта ревізії, затвердженим заступником начальника Держфінінспекції в Тернопільській області 17.06.2013 (а.с. 34).

20 червня 2013 року ДФІ в Тернопільській області на адресу Тернопільського ОУВР направлено лист "Про усунення порушень фінансової дисципліни" №19-07-13-14/4417, пунктом 2 якого позивачу пред'явлено наступні вимоги: "Впродовж ревізійного періоду із загального фонду кошторису доходів і видатків здійснювалась виплата заробітної плати та відрахування до соціальних фондів працівників, які надавали окремі платні послуги по спеціальному фонду, що є порушенням п.п. 19, 23, 49 Порядку складання, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, п. 2 ст. 51, ст. 13, п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим необхідно перерахувати в дохід державного бюджету кошти в сумі 69663,00 гривень" (а.с. 39).

Не погодившись із зазначеними вимогами Тернопільське ОУВР оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Тернопільське обласне управління водних ресурсів, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів №179 від 20.09.2011 Тернопільське ОУВР є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами та організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затверджено постановою КМ України №1379 від 29.07.1999 (в редакції постанови КМ України №1743 від 16.11.2002) та Перелік платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, затверджено постановою КМ України №1101 від 26.10.2011.

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу визначено, що витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Пунктом 23 Порядку складання, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується сторонами, власні надходження Тернопільського ОУВР, отримані як плата за надані платні послуги позивачем включались до спеціального фонду кошторису.

Використання коштів спеціального фонду, які надійшли як плата за послуги здійснювались відповідно до п. 23, 49 Порядку складання, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобовязань за спеціальним та загальним фондом та на проведення заходів повязаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені видатками загального фонду.

Як вбачається з акту ревізії, жодних фактів нецільового використання коштів спеціального фонду кошторису або їх використання з порушенням бюджетних призначень не встановлено.

Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 659 (втратила чинність 9 березня 2011 року, відповідні положення включені до Бюджетного кодексу України), надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто пов'язаних з виконанням основних функцій і завдань цих установ, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг. Такими витратами перш за все є забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків тощо.

Виходячи із аналазу зазначених норм законодавства, видатки на заробітну плату обчислюються та плануються у складі спеціального фонду залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм.

Тобто у разі коли роботи виконуються госпрозрахунковими структурними підрозділами бюджетної установи або працівниками, зайнятими наданням цих послуг понад норми їх робочого часу, і відповідно підлягають оплаті за відпрацьований час, то за штатним розписом мають бути затверджені відповідні посади, які утримуються за рахунок спеціального фонду.

При виконанні робіт з надання відповідних послуг у межах норм робочого часу штатними працівниками, які утримуються за рахунок загального фонду (в разі неможливості виділити окремі структурні підрозділи для надання відповідних послуг), у спеціальному фонді можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і на преміювання цих працівників.

При цьому при плануванні видатків на преміювання вищезазначених працівників мають бути враховані положення пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. N 228), відповідно до яких видатки спеціального фонду плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Аналогічну позицію висловило і Міністерство фінансів України на запит Головного контрольно-ревізійного управління України щодо проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу <...> (акт якої підписано із запереченнями), за результатами якої Головним контрольно-ревізійним управлінням встановлене нецільове використання бюджетних коштів, передбачених на виплату заробітної плати працівникам поліклініки (які проводили платні медичні огляди), що здійснювалася за рахунок коштів загального фонду бюджету, у своєму листі "Про надання роз'яснень" №31-07320-16-9/22626 від 14.09.2011.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, пояснень головного бухгалтера Тернопільського ОУВР, наданих під час ревізії платні послуги працівниками позивача надавалися в межах норм робочого часу, а при виплаті заробітної плати він керувався роз'ясненнями Мінфінну №31-07320-16-9/22626 від 14.09.2011.

Позивачем на підставі табелів обліку робочого часу всім працівникам виплачувалась заробітна плата за рахунок коштів загального фонду кошторису, крім того, за надання платних послуг працівникам, задіяним у наданні таких послуг, здійснювалось преміювання за рахунок коштів спеціального фонду кошторису.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідно до розділу 6 акту ревізії "Дотримання вимог чинного законодавства з оплати праці, нарахування та виплати допомоги" (а.с. 15) - касові та фактичні видатки відповідають отриманому фінансуванню і не перевищують затверджених асигнувань, а також "ревізією правильності нарахування та виплати заробітної плати, надбавок та доплат порушень не встановлено".

Отже висновки ревізії викладені в розділі 4 та розділі 6 акту ревізії містять суперечливі твердження, що в свою чергу ставить під сумнів обґрунтованість та правомірність висновків ревізії та оскаржуваної вимоги.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що при виплаті заробітної плати працівникам позивача за рахунок коштів загального фонду кошторису, Тернопільським ОУВР не було порушено вимог чинного законодавства, зокрема Бюджетного кодексу України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем - Державною фінансовою інспекцією у Тернопільській області не надано суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження порушень фінансової дисципліни з боку Тернопільського ОУВР, які викладені в акті ревізії №07-20/90 від 28.05.2013 та зазначених у п. 2 вимог, викладених у листі "Про усунення порушень фінансової дисципліни" №19-07-13-14/4417 від 20 червня 2013 року, а судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Проаналізувавши наявні матеріали та обставини справи, подані сторонами докази, а також норми що діяли на час правовідносин, що були предметом розгляду у даній справі суд прийшов до внутрішнього переконання про безпідставність, необґрунтованість та протиправність обов'язкових вимог відповідача, викладених в п. 2 листа ДФІ в Тернопільській області "Про усунень порушень фінансової дисципліни" №19-07-13-14/4417 від 20.06.2013, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення, а пункт 2 вказаних обов'язкових вимог - до скасування.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимог Державної фінансової інспекції в Тернопільській області, викладених в листі "Про усунення порушень фінансової дисципліни" №19-07-13-14/4417 від 20 червня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Тернопільського обласного управління водних ресурсів (ідентифікаційний код 05379205, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль) 696,63 гривень судового збору, сплаченого позивачем відповідно до квитанції №1897.285.1 від 08.08.2013.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

(постанова виготовлена в повному обсязі 09.08.13)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.