Ухвала суду № 33017054, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м. Київ К/9991/28647/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі №2а-6021/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шогун" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Шогун" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та Першої податкової вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.07.2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.02.2010 року №0000022322/0 та №0000032322/0, визнано протиправною та скасовано Першу податкову вимогу від 06.04.2010 №1/845.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2010 року №0000022322/0 та №0000032322/0, в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2010 № 47/23-200-31406214 та, встановлено порушення положень пп. 7.4.1 пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334//94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 4.2. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: порушено правила застосування звичайних цін при купівлі - продажу автомобілів, що спричинило заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем ухвалено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.02.2010 №0000022322/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 18056,00 грн., (12037,00 грн. - основний платіж, 6019,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та №0000032322/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 7318,00 грн. (5629,00 грн. - основний платіж, 1689,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Оскільки позивач не сплатив визначені податкові зобов'язання, відповідачем було направлено Першу податкову вимогу від 06.04.010 року № 1/845, із якої вбачається, що позивач має податковий борг у загальному розмірі 21462,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначені особливості оподаткування операцій з пов'язаними особами. Так, доход, отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Вказаною нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів на ринки; наданням дослідних моделей, зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем укладено договори купівлі-продажу автомобілів із пов'язаними особами які, є засновниками ТОВ «Шогун» та володіють часткою у його статутному фонді у розмірі 24,75 % кожен. Виявлена різниця між ціною продажу автомобілів за договорами, укладеними із пов'язаними особами, та ціною продажу автомобілів ідентичних марок, реалізованих непов'язаним особам, склала 33776,00 грн. та 24000,00 грн.

Враховуючи, що при розрахунку рівня звичайних цін податковою інспекцією використані договори купівлі-продажу подібних марок автомобілів, які були реалізовані підприємством непов'язаним фізичним особам, а також ціни за даними Інтернет-сайтів інших автосалонів, де прилюдно пропонувались до продажу ідентичні транспортні засоби, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем було дотримано правила розрахунку рівня звичайних цін, встановлені положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податкові повідомлення-рішення від 01.02.2010 № 0000022322/0 та №0000032322/0 є правомірними та не підлягають скасуванню.

З урахуванням пп.6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого, податкова вимога направляється платнику податків лише у разі несплати узгодженої суми податкового зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про скасування Першої податкової вимоги від 06.04.2010 №1/845, оскільки, позивач не отримав надісланих йому поштою оскаржуваних повідомлень-рішень, про що свідчить поштове відправлення.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, су -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі №2а-6021/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписПриходько І.В.