Ухвала суду № 33017045, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м. Київ К/9991/22340/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Приходько І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року по справі № 2а-8092/08/2070 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Колос" до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

СФГ "Колос" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2008 №0000152310/0 (від 23.05.2008 №0000152310/1, від 08.08.2008 №0000152310/2) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83 097,00 грн. та від 04.03.2008 №0011961710/0 (від 23.05.2008 №0011961710/1, від 08.08.2008 №0011961710/2) про визначення податкового зобов'язання по прибутковому податку з робітників та службовців з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141 390,00 грн. (47130,00 грн. - основний платіж, 94260,00 грн. - за штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення від 04.03.2008 №0000152310/0 (від 23.05.2008 №0000152310/1, від 08.08.2008 року №0000152310/2), в решті позову - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині щодо відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення, скасовано податкові повідомлення - рішення від 04.03.2008 №0011961710/0, від 23.05.2008 №0011961710/1, від 08.08.2008 №0011961710/2.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанови було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено акт від 20.02.2008 року №67/10/233/21224005-ДСК та на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Приймаючи повідомлення-рішення, податкова інспекція виходила з того, що позивачем порушено п.11.29 ст.11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", абз.2 п.4 та абз.1 п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1999 року №271 (далі - Порядок №271), що полягало у не перерахуванні у визначені терміни на окремий рахунок залишку податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ та використання коштів з такого рахунку не за цільовим призначенням; також позивачем порушено пп. "д" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889-IV), що полягало у не оподаткуванні коштів, що отримані працівником від роботодавця, як додаткове благо.

За результатами адміністративного оскарження проведено позапланову документальну перевірку, складено акт від 18.04.2008 №198/15/17/21224005 та прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 №0000152310/0 скасовано в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 16 208,00 грн., в іншій частині залишено без змін, також залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 04.03.2008 №0011961710/0.

Відповідно до ч.2,3 ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій було встановлено відсутність факту порушення позивачем положень п.11.29 ст.11 Закону № 168/97-ВР, абз.2 п.4 та абз.1 п.5 Порядку №271, а саме встановлено, що кошти в сумі 83097,01 грн., які перераховані позивачем на окремий рахунок, використовувались ним для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: податкові накладні, угоди, доручення, платіжні доручення, рахунки, регістри бухгалтерського обліку банківських операцій, виписки банку, що підтверджують підстави операцій та розрахунок по ним, на які були видані вказані податкові накладні.

Висновок податкової інспекції про нецільове використання коштів позивачем, з підстав наведених в акті перевірки, також не підтверджено і результатами судово-економічної експертизи №5454 від 23.07.2010 року ХНДІІСЕ ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Згідно із ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні податкові повідомлення, якими визначено податкове зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком суду першої інстанції, що доручення на представництво інтересів позивача підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки відповідно до ст.246 Цивільного Кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, для довіреностей, що видаються юридичними особами нотаріальне посвідчення не вимагається.

Доручення №1 від 01.01.2005 року на представництво інтересів СФГ "Колос" видано уповноваженою на те особою - Головою СФГ "Колос" та відповідає вимогам ст.246 Цивільного Кодексу України, а тому не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно норм ст.1047 Цивільного Кодексу України, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст.209 Цивільного Кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

З аналізу вищезазначених норм та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що Договір поворотної безпроцентної фінансової допомоги №1 від 01.01.2005 року, укладений між позивачем, та фізичною особою - членом СФГ «Колос» ОСОБА_1 в простій письмовій формі, відповідає вимогами цивільного законодавства і не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п.4.3 цієї статті), а саме - у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства (пп. 4.2.9 п.4.2 ст. 4 Закону №889-IV).

Відповідно до п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 вищезазначеного Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також суми виплат, погашення яких не відбулося.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що поворотна фінансова допомога, що надається фізичній особі її працедавцем, протягом дії договору про її надання, та не анульована кредитором за його самостійним рішенням, не є доходом, отриманим платником податку від його працедавця, як додаткове благо та не підлягає обкладенню податком з фізичних осіб.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін

Керуючись ст.ст.210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року по справі №2а-8092/08/2070 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписПриходько І.В.