Постанова № 33016888, 08.08.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1841/13-a

08 серпня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Осташа А.В.

при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача: Лукашова Р.С.

представників відповідача: Ткачук М.П., Катеринчука І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000752210 від 19 березня 2013 року та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «Теркурій») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (далі - відповідач, Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000752210 від 19 березня 2013 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що на підставі наказу Тернопільської ОДПІ №435 від 14.02.2013 року податковим органом протиправно проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Торговий дім «Теркурій» за результатами якої встановлено ряд порушень, які відображені в акті перевірки від 17.03.2013 року №1804/22-10/33768503. На підставі зазначеного акта перевірки Тернопільською ОДПІ 19.03.2013 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення: №0000752210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 302196 грн. основного платежу та 151098 грн. штрафних санкцій. Позивач вважає, що підстави проведення перевірки є протиправними, а податкове повідомлення - рішення: №0000752210 від 19.03.2013 року є нечинним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову, пояснив, що Тернопільська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла правомірне податкове повідомлення - рішення від 19.03.2013 року №0000752210, а тому, вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу Тернопільської ОДПІ від 14.02.2013 року №435 Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теркурій» (код ЄДРПОУ 33768503), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

За результати перевірки складено акт від 07.03.2013 року № 1804/22-10/33768503.

Згідно висновку акта перевірки встановлено порушення TOB «Торговий дім «Теркурій»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст.198 . п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 302196.0грн, в т. ч. періодах: вересень 2012р. - 109960.0 грн., жовтень 2012р. - 128000,0 грн. листопад 2012р. - 64236,6 грн.

На підставі акта перевірки та встановлених порушень Тернопільською ОДПІ прийнято оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення №0000752210 від 19.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивача - ТОВ «Торговий дім «Теркурій» за платежем податок на додану вартість в сумі 302196 грн. основного платежу та 151098 грн. штрафних санкцій.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням №0000752210 від 19.03.2013 року оскаржив його до вищестоящих податкових органів - Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області та Міністерства доходів і зборів України.

Однак, згідно рішень вищестоящих податкових органів про результати розгляду скарги від 23.05.2013 року №59/10/19-00-10-027/161 та від 26.06.2013 року №5659/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення №0000752210 від 19.03.2013 року залишено без змін, а скарги без задоволення, у зв'язку з чим відповідач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевстановлене суд зазначає наступне.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Податковий кодекс України дозволяє органам державної податкової служби проводити позапланові виїзні та невиїзні перевірки в порядку визначеному ст. 78 цього кодексу.

Так, зокрема із наказу Тернопільської ОДПІ № 435 від 14.02.2013 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Теркурій» зазначається, що підставою для проведення перевірки є пп. 78.1.1 Податкового кодексу України яким визначено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В силу зазначеного пункту 78.1.1 Податкового кодексу України, позивач у своїх поясненнях вказує про беззаперечне виконання вказаного положення, а тому, Тернопільською ОДПІ грубо проігноровано та порушено вимоги даного пункту.

Проте, суд не погоджується із таким висновком позивача та вважає його необґрунтованим, оскільки, Тернопільською ОДПІ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжності за жовтень - листопад 2012р. між податковим кредитом ТОВ «Торговий дім «Теркурій» та податковими зобов'язаннями його контрагента ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД», тобто виявлено факт, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства.

Відповідно до ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ щодо прийняття наказу № 435 від 14.02.2013 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Теркурій», суд враховує те, що за обставин коли наказ про проведення позапланової перевірки реалізований у встановленому порядку і законодавством встановлений порядок оскарження висновків такої перевірки шляхом подачі позову про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про визнання протиправними дій щодо прийняття наказу є безпредметними та безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Теркурій» допустило перевіряючих до проведення перевірки, за наслідком якої складено акт, а на підставі його висновків винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, а наказ про проведення перевірки до винесення оспрюваних повідомлень-рішень не оскаржувало.

Згідно висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Теркурій» від 07.03.2013 року № 1804/22-10/33768503 було встановлено порушення податкового законодавства щодо взаємовідносин по господарським операціях щодо придбання ТМЦ для виробництва панчішно-шкарпеткових виробів з контрагентом ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД » за період вересень-листопад 2012 року.

Так, 27 вересня 2012 року ТОВ «Торговий дім «Теркурій» укладено Договір купівлі-продажу ТМЦ з ТОВ « Продакт Трейдінг ЛТД », у якому ТОВ «Торговий дім «Теркурій» виступає покупцем, а ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» продавцем товару. Предметом даного укладеного договору є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей. Вищевказаний господарський Договір виконувався зокрема впродовж 2012 року.

Суд вважає, що факт реального виконання договірних правовідносин підтверджується податковими накладними, видатковими накладними. Поставка у своїй більшості здійснювалась шляхом самовивозу, тобто Покупець самостійно здійснював доставку товару. Господарський Договір поставки товару укладений з метою досягнення господарської мети ТОВ «Торговий дім «Теркурій», так як в рамках цього Договору поставлялись комплектуючі для виробництва панчішно-шкарпеткових виробів які в подальшому використовувались ТОВ «Торговий дім «Теркурій» в своїй господарській діяльності, що відповідає Статутним завданням товариства та підтверджує господарську мету вчинення відповідних дій товариством. ТОВ «Торговий дім «Теркурій» наявні власні приміщення, працівники, є наявні транспортні засоби, тобто є всі необхідні умови для ведення певного виду господарської діяльності, яка відповідає Статутним завданням товариства. Контрагент позивача по Договірних правовідносинах ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» була платником ПДВ на момент укладення Договору поставки товару та його виконання. Накладні, податкові накладні, доручення на отримання товару були підписані та завірені двома сторонами та відображені в податковому обліку товариства.

Пунктами 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом не здобуто а сторонами не надано рішення суду про визнання недійсними договорів та про вчинення договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) чи будь-яких інших документів по господарських операціях між ТОВ Торговий дім «Теркурій» з ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД», тому вважати їх недійсними не має жодної правової підстави.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Торговий дім «Теркурій» - основний вид діяльності (виробництво панчішно-шкарпеткових виробів), мало взаємовідносини з ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (швейне обладнання, голки) на підставі договору купівлі-продажу №270901 від 27.09.2012р., податкових та видаткових накладних за вересень-листопад 2012 року на загальну суму ПДВ 302196,0 грн.

На підтвердження виконання даного договору, позивачем надано Тернопільській ОДПІ відповідні документи (накладні, податкові накладні), які, на думку відповідача, не відповідають вимогам щодо оформлення первинних документів у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ (відсутні і обов'язкові реквізити як місце складання документа, зміст господарської операції та посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення) та податковому законодавству стосовно заповнення податкових накладних (не зазначено у відповідних графах податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД, чим порушено вимоги п.201. ст. 201 Податкового кодексу України, рядок складання податкової накладної, затверджений Наказом Мінфіну №1379 від 01.11.2011р).

Виходячи з вищенаведених документів та пояснень відповідача щодо них, суд сприймає їх критично.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (Далі Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини і та 2 статті 9 Закону № 996-ХГУ).

Згідно п.7 Порядку складання податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної (надалі Порядок) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п. 17 Порядку податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів/послуг, а копія залишається у продавця товарів/послуг).

В акті перевірки від 07.03.2013 року відсутні будь-які застереження щодо невірного оформлення ТОВ «Торговий дім «Теркурій», первинних документів, які були дослідженні податковими ревізорами.

Оплата за придбане ТМЦ проведена у повній мірі шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог від 28.12.2012 року. Накладні, податкові накладні, доручення на отримання товару були підписані та завірені двома сторонами без зауважень.

Отримані податкові накладні включені в реєстр отриманих податкових накладних та відображені в декларації з ПДВ у розділі «Податковий кредит» відповідних звітних періодів.

Крім того, суд враховує позицію позивача та не приймає до уваги твердження податкового органу про несплату ПДВ контрагентами ТОВ «Торговий дім «Теркурій» по договірних правовідносинах ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» до бюджету. оскільки закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів позивача і не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від податкового обліку ( стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання при сплаті ПДВ до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до положень Закон України «Про Бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999р. №99б-ХІУ бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства установи, від імені яких складено документ, назву документа форми, код форми, дату та місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказам Міністерства фінансів України від 05.06.1995р.№88 (далі - Положення№88)

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформації що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунок бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Нормами пункту 5 статті 9 цього Закону встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Усі накладні щодо взаємовідносин із згаданими контрагентами містять відомості про господарські операції та мають необхідні реквізити відповідно до вищезгаданих вимог чинного законодавства, підписані та скріплені печатками від імені обох сторін за договорами.

Крім того, суд не погоджується з Тернопільською ОДПІ про порушення позивачем вимоги пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - не зазначено у відповідних графах податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД. Відповідач пояснює, що у податкових накладних зазначено: машина петельна Бразер, флетлок Кансай, оверлок ( Пегасус), голки для прядильних машин - без зазначення відповідного коду товару і країни походження Китай та Японія, а також, відповідно до інформації автоматизованої інформаційної системи встановлено, що ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» не торгував вищевказаним обладнанням.

Відповідно до п.п. «і» абзацу 2 п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити як код товару згідно УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів ввезених на митну територію України).

Тобто з аналізу даної норми ПК України вбачається, що обов'язковими умови при якій зазначається такий реквізит ПН як код товару згідно УКТ ЗЕД, є 2 умови:

підакцизний товар;

товар ввезений на митну територію України.

Податковим органом ні при проведенні перевірки ні в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено, що товар який придбавався ТОВ «Торговий дім «Теркурій» у ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» є підакцизним товаром чи товаром який ввезений на митну територію України. Крім того, суд враховує, що в номенклатурі податкових накладних, не вказано, що придбане ТМЦ є іноземного виробництва, а назви товарів значаться на українській мові. Окрім цього, відповідно до договору купівлі продажу №270901 від 27.09.2012 року поставлений товар був вітчизняного виробництва, про що зазначає ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» у своїй заяві від 16.07.2013 року.

Податковим органом не доказано, що вказані ТМЦ є іноземного походження та фактичних доказів цього не надано, а всі доводи податкового органу, базуються виключно на припущеннях інспекторів, що проводили перевірку позивача.

Також судом не береться до уваги поданий Тернопільською ОДПІ акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД». Даний документ не може бути доказом у справі, тому що в ньому не містяться будь-які фактичні дані, що обґрунтовують доводи відповідача.

Суд не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що на реальність здійснення господарських операцій впливає невиконання контрагентом своїх зобов'язань.

Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.

Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ТОВ «Торговий дім «Теркурій», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Продакт Трейдінг ЛТД» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.

Крім того, судова практика Верховного суду України, вказує на те, що суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000752210 від 19 березня 2013 року є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби форми "Р" №0000752210 від 19 березня 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Теркурій" 2 294грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 серпня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.