Постанова № 33016676, 13.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 909/93/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівВасищака І.М., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПАТ "Івано-Франківськ-Авто"на постанову від 10.06.2013 року Львівського апеляційного господарського суду у справі№909/93/13-г господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПАТ "Івано-Франківськ-Авто"доІвано-Франківської міської радипровизнання недійсним договору про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 р.за участю представників:

позивача: Бурхана О.М., дов. від 30.07.2013 р. №17;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 (суддя О. Фанда) позов задоволено, визнано недійсним договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську №54/04-13 від 10.04.2012 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськ-Авто" та Івано-Франківською міською радою. Рішення вмотивоване тим, що керівник позивача на момент укладення спірного договору перевищив свої повноваження.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 (судді Г. Якімець, О. Зварич, М. Хабіб) рішення господарського суду Івано-Франківської області 19.03.2013 року скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено. Постанова вмотивована тим, що товариство своїми діями схвалила правочин вчинений керівником, тому підстав визнавати недійсним договір немає.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій спросить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст.ст.203,215,241 ЦК України, не взято до уваги факти, встановлені рішеннями у справі №5010/777/2012-з-9/32.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.10.2006 року сторонами укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передавалась в оренду земельна ділянка загальною площею 1,1166 га, відповідно до плану схеми розташування для станції обслуговування автомобілів. Даний договір укладено строком на 3 роки.

До матеріалів справи долучено лист Головного управління Держкомзему у Івано-Франківській області від 01.11.2011 року №10-06/799 (арк. справи 85-86), в якому зазначено про проведення позапланової перевірки з приводу дотримання вимог земельного законодавства ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" при використанні земельної ділянки в м. Івано-Франківську по вул. Тисменицька, 219 площею 1,1166 га для обслуговування станції технічного обслуговування та автостоянки. За результатами перевірки встановлено використання вказаним Товариством зазначеної земельної ділянки без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

29.12.2011 року сторонами на земельну ділянку площею 1,1166 га укладено договір оренди землі №353. Договір від 29.12.2011 року зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Івано-Франківську, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2012 року за №261010004000513.

10.04.2012 року між ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" та Івано-Франківською міською радою укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у місті Івано-Франківську № 54/04-13, відповідно до умов якого позивач користується земельною ділянкою для обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів площею 1,1166 га, що знаходиться в м. Івано-Франківськ, вул. Тисменицька, 210.

Відповідно до п. 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9652537,03 грн. Договір укладено на період з 04.04.2010 року до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Положеннями п. 3 договору передбачено, що відшкодування здійснюється у грошовій формі. Розмір відшкодування прирівнюється до розміру орендної плати за земельну ділянку і складає 505369,82 грн., в подальшому за місяць 24131,34 грн.

У преамбулі договору зазначено, що його укладено на підставі рішення XXV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.2005 року "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель у м. Івано-Франківську".

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб. Зі сторони позивача договір підписано - генеральним директором Хованець Т.М. та з боку відповідача - Анушкевичус В.А.

Розташування, цільове призначення земельної ділянки по вул. Тисменицькій, 210 в м. Івано-Франківську, у зв'язку з укладенням оскаржуваного договору не змінилось, погіршення (зменшення) чи поліпшення прав ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" щодо користування вказаною земельною ділянкою не відбулось.

Позивачем не заперечується користування земельною ділянкою в період дії вказаного вище договору.

Сторонами вчинялись дії на виконання оскаржуваного договору.

Пунктом 12.6.2 статуту позивача передбачено, що правочини, прийняття рішення про укладення яких не віднесено згідно з цим Статутом до компетенції Загальних зборів або Наглядової Ради, та правочини на виконання відповідного рішення Наглядової Ради або Загальних зборів Акціонерів, прийнятого у межах компетенції укладаються генеральний директор разом із членом Дирекції - головним бухгалтером, а підпунктом 5 п.12.8 Статуту товариства передбачено, що генеральний директор, член Дирекції - головний бухгалтер товариства не мають права без попереднього письмового рішення Загальних Зборів Акціонерів/Наглядової Ради, оформленого протоколом, відповідно до вимог п.10.42/п.11.27-11.28 Статуту, здійснювати дії, віднесенні цим Статутом до компетенції Загальних Зборів Акціонерів або Наглядової Ради.

Підпунктом 39 пункту 11.4 Статуту товариства визначено, що прийняття рішення з питань погіршення (зменшення), поліпшення прав товариства щодо землекористування, а також внесення змін у документацію щодо цих прав належить до виключної компетенції наглядової Ради товариства.

Підпунктом 4 п.12.8 Статуту товариства визначено обмеження Генерального директор та члена Дирекції - головного бухгалтера товариства без попереднього письмового рішення Загальних Зборів Акціонерів/Наглядової Ради, оформленого протоколом, у відповідності до вимог п.10.42/ п.11.27.-11.28. цього Статуту, укладати угоди (договори), сума внеску (витрат) товариства при виконанні яких, або загальна сума (ціна) договору становить або перевищує 100 000 (сто тисяч) гривень з одним контрагентом.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.03.2013 року серія АА №179994 (арк. справи 87 - 89), де зазначено, що у генерального директора ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" відсутні будь-які обмеження в тому числі і щодо укладення відповідних договорів.

За встановлених обставин справи, суди дійшли протилежних висновків.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що положення статуту позивача в редакції від 06.04.2012 року, яка діяла на момент укладення договору №54/04-13 від 10.04.2012 року, Положення про дирекцію ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", затвердженим Загальними зборами акціонерів, протоколом засідання дирекції позивача від 24.03.2012 року, вказують на те, що підписання оскаржуваного договору зі сторони позивача одноособово генеральним директором без підпису члена дирекції - головного бухгалтера та без згоди Наглядової ради, що оформляється протокольним рішенням свідчить про те, що генеральний директор перевищив свої повноваження. Застосовуючи приписи ст.ст. 203,215 ЦК України місцевим судом позов про визнання договору недійсним було задоволено.

Однак, апеляційний суд, застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 203,207,215,241 ЦК України дійшов висновку про те, що позивачем як юридичною особою було вчинено дії на виконання спірного правочину, що свідчить про схвалення ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" дій генерального директора щодо підписання договору. Відтак, рішення місцевого суду було скасовано, а у позові - відмовлено.

Переглядаючи рішення та постанову у касаційному порядку, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій як про відмову в позові, так і про його задоволення є передчасними з огляду на таке.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

У п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Задовольняючи позов, місцевий суд, зосередившись на повноваженнях керівника, взагалі не дослідив та не спростував доводи відповідача, викладені у відзиві (арк. 83-84) про те, що оскаржуваний правочин в подальшому було схвалено товариством. Апеляційний суд, хоча і приділив цьому питанню увагу, однак дослідив його не в повній мірі. Так, ним достеменно не встановлено, які саме дії, відповідно до договору, мали вчинити сторони, та, чи дійсно реєстрація договору, як зазначено апеляційним судом, вчинялася саме на виконання договору чи в силу вимог закону. Ним не з'ясовано, в який спосіб товариство мало погодити дії свого керівника. Крім того, судами, в розрізі виконання оскаржуваного договору, не досліджувалося чи вносив позивач плату за користування землею та, чи це була плата за договором від 10.04.2012 чи позивач сплачував податок за землю.

Водночас, апеляційним судом залишено поза увагою судові рішення у справі №5010/777/2012-з-9/32, якими також досліджувалися питання дійсності договору від 10.04.2012 (арк.47). Так, у постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2013 у справі №5010/777/2012-з-9/32 зазначено, що оспорюваний договір не можна вважати укладеним на підставі акту органу місцевого самоврядування, оскільки сторонами не подано доказів опрелюднення рішення ХХV сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 07.06.05 "Про відшкодування втрат від недоотримання коштів за використання земель в місті Івано-Франківську". При цьому, як зауважено Вищим господарським судом, правомірним вбачається посилання місцевого господарського суду на приписи ст. 6 ЦК України, якою сторонам надано право на укладення договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, апеляційним судом не застосовано ст. 35 ГПК України. Цих же порушень припустився і місцевий господарський суд, враховуючи, що у місцевому суді і справа №5010/777/2012-з-9/32, і справа №909/93/13-г розглядалася суддею О. Фанда.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст.ст.203,215,241 ЦК України. Також, судами порушено приписи ст.ст. 35,43 ГПК України.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Незастосування норм права, що регулюють спірні правовідносини та порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Івано-Франківської області 19.03.2013 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013. Касаційний суд на підставі ст.1119 ГПК України направляє справу на новий розгляд до місцевого суду, оскільки вказаних порушень припустилися як суд першої, так і апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення. З'ясувати, чи були в подальшому схвалені товариством дії його керівника щодо укладення оскаржуваного договору, які саме дії, відповідно до договору, мали вчинити сторони на виконання оскаржуваного договору, та, чи дійсно реєстрація договору вчинялася саме на виконання договору, чи такі дії мав вчинити позивач відповідно до закону. Дослідити, погодило товариство дії свого керівника або ні; чи вносив позивач плату за користування землею, якщо так, то чи це була плата за договором від 10.04.2012 чи позивач сплачував податок за землю. В залежності від встановленого, керуючись законодавством що регулює спірні правовідносини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Івано-Франківськ-Авто" задовольнити частково.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.03.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі №909/93/13-г - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:І. Васищак В. Цвігун